Ухвала

від 01.04.2020 по справі 640/4009/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2020 року

Київ

справа №640/4009/19

адміністративне провадження №К/9901/8874/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області (правонаступник Головного управління ДФС у Житомирській області) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Безпечні технології утилізації до Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Безпечні технології утилізації звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації рішення №1005646/38513633 від 29 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №21 від 8 жовтня 2018 року, рішення №1007797/38513633 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 5 листопада 2018 року; рішення №1007798/38513633 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 6 листопада 2018 року, рішення №1007799/38513633 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 6 листопада 2018 року, рішення №1007800/38513633 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 7 листопада 2018 року, рішення №1007801/38513633 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 8 листопада 2018 року, рішення №1007802/38513633 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 13 від 9 листопада 2018 року, рішення №1007803/38513633 від 30 листопада 2018 року, відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 12 листопада 2018 року, рішення №1007804/38513633 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №15 від 12 листопада 2018 року, рішення №1007805/38513633 від від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 13 листопада 2018 року, рішення №1007806/38513633 від від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №17 від 15 листопада 2018 року, рішення №1030486/38513633 від 20 грудня 2018 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 19 листопада 2018 року та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, позов задоволено.

27 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області (правонаступник Головного управління ДФС у Житомирській області) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Безпечні технології утилізації до Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2019 року відкрито провадження у справі та встановлено, що ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, з-поміж яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказала, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (п. 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (п. 82).

Відповідно до п. 83 вказаного вище рішення застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Крім того, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі "Добріч проти Сербії", п. 54) (п. 86).

9 жовтня 2018 року Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (п. 20-22).

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Згідно частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно із пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межу касаційного перегляду, відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 12, 248, частиною п`ятою статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області (правонаступник Головного управління ДФС у Житомирській області) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Безпечні технології утилізації до Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: М.М. Гімон

Є.А. Усенко