Рішення

від 31.03.2020 по справі 910/1056/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2020Справа № 910/1056/20 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром Корпорейшн" про 19 504, 67 грн Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром Корпорейшн" (надалі - відповідач) про стягнення 19 504, 67 грн., що включають в себе 16 459, 99 грн сплаченої позивачем на користь відповідача попередньої оплати відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури №1430 від 26.01.2018, а також 3 % річних в сумі 980,75 грн та 2 063,93 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язання з повернення зазначеної вище суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило та про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.

Поряд із тим, розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним, відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури №1430 від 26.01.2018, було перераховано останньому передоплату за товар - автошини 14.00 R.20 (370/508) Омскшина ОИ-25 (14 н.с, на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення №4178 від 26.01.2018 в сумі 16 459,99 грн.

Так, за змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як випливає зі змісту ст. 205 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, положеннями ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З урахуванням вищезазначеного, слід дійти висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощеному порядку, в результаті чого виникли правовідносини щодо поставки товару, у яких відповідач, що надавши позивачеві рахунок-фактуру №1430 від 26.01.2018 на оплату товару - автошини 14.00 R.20 (370/508) Омскшина ОИ-25 (14 н.с) на суму 16 459,99 грн., виступив у якості продавця, а позивач, оплативши зазначений рахунок-фактуру відповідно до платіжного доручення №4178 від 26.01.2018, виступив у ролі покупця, вчинивши конклюдентну дію з оплати запропонованого відповідачем товару.

Разом із тим, доказів на підтвердження того факту, що відповідач поставив позивачеві зазначений вище товар згідно рахунку-фактури №1430 від 26.01.2018, суду не надано.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання - щодо повернення попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається із листа № 16/09 від 16.09.2019, що був направлений позивачем на адресу відповідача та копія якого міститься в матеріалах справи, позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати в сумі 16 459,99 грн. вказуючи на невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання з поставки товару.

Направлення вказаного листа позивача № 16/09 від 16.09.2019 відповідачеві підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладної про поштове відправлення № 7601863511770 від 18.09.2019, копії яких містяться в матеріалах справи.

Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачеві попередньої оплати в сумі 16 459, 99 грн суду не надано, а відтак, відповідачем порушено права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду із даним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої в сумі 16 459,99 грн є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов у даній частині вимог є обґрунтованим.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 980, 75 грн та інфляційні втрати в сумі 2 063, 93 грн інфляційних втрат, у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язання з повернення зазначеної вище суми попередньої оплати.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а відтак посилання позивача на приписи ст. 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

З урахуванням вищезазначеного, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2 063,93 грн. та 3 % річних в сумі 980,75 грн, нарахованих позивачем у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення попередньої оплати є необґрунтованими та у позові в зазначеній частині вимог слід відмовити.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром Корпорейшн" (03148, м. Київ, вул. Володимира Покотила, буд. 7/2; код ЄДРПОУ: 41794386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" (78455, Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, селище міського типу Ланчин, вул. Ковпака, буд. 21 А; код ЄДРПОУ: 38554135) заборгованість в сумі 16 459,99 грн. та судовий збір в сумі 1 773, 88 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03.04.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко