Рішення

від 02.04.2020 по справі 910/308/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2020Справа № 910/308/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут комп`ютерних технологій" (вул. Дегтярівська, буд. 53-А, м. Київ, 03113)

про стягнення 30 683,50 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут комп`ютерних технологій" про стягнення 30 683,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1-0410 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 15.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/308/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

25.02.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут комп`ютерних технологій" процесуальний строк на подання відзиву на позов у справі № 910/908/20 до 09.03.2020.

10.03.2020 на електронну пошту суду та 13.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про те, що мирова угода між сторонами буде надана до суду найближчим часом.

18.03.2020 через відділ діловодства суду надійшла спільна заява сторін про намір щодо укладення мирової угоди у справі № 910/308/20.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/308/20 від 30.01.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений строк, а також неподання сторонами на затвердження суду мирової угоди до закінчення процесуального строку вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго", (теплопостачальна організація), Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут комп`ютерних технологій" (споживач 1) та ОСОБА_1 (споживач 2) укладено договір №1-0410 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (надалі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати Споживачам теплову енергію для: опалення, підігріву води, а споживачі зобов`язуються сплачувати Теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2014, облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до даних вказаних у додатку № 1 до цього, договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) у сфері теплопостачання та Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні , затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року.

Відповідно п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2014, у разі, якщо об`єкт теплоспоживання Споживачів, який не має засобів (приладів) обліку, розташований у будинку (будівлі, групі будівель) обладнаному засобом (приладом) обліку теплової енергії, що здійснює підсумовуючий облік, то для визначення спожитої Споживачами теплової енергії від кількості теплової енергії за даними будинкового засобу (приладу) облік віднімається кількість теплової енергії спожитої іншими споживачами, об`єкти теплоспоживання яких обладнанні засобами (приладами) обліку, а отримана різниця розподіляється між Споживачами, які не мають засобів (приладів) обліку теплової енергії, пропорційно розрахунковій кількості теплової енергії, яка визначається згідно теплового навантаження, визначеного в Додатку № 1 до цього Договору, з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря у розрахунковому періоді їх об`єктів теплоспоживання вказаних у додатку № 1 до Договору.

У п. 5.4 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2014 встановлено, що споживачі, які мають засоби обліку, повинні щомісячно подавати Теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою Споживачів Звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подасться до останнього дня календарного поточного місяця. У випадку, коли останній день календарного поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим днем, то день подання Звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання Споживачами вказаного звіту, Теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом у відповідності до умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2014, розрахунки Споживачів з Теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, у випадках передбачених, цим Договором, розрахунковим методом, що передбачений цим Договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за теплову енергію Споживачі здійснюють згідно умов цього Договору щомісячно до 7-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем. (п. 6.4 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2014).

Згідно з п. 1.1 договору, він діє до 10.10.2014 включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору в період з листопада 2017 року по квітень 2019 року він поставив відповідачу теплову енергію на опалення загальною вартістю 27 637,24 грн, однак, відповідач своїх зобов`язань з оплати такої енергії у повному обсязі не виконав. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача борг за теплову енергію у розмірі 27 918,56 грн, а також 3% річних у розмірі 1 159,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 205,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію у період з листопада 2017 року по квітень 2019 року загальною вартістю 27 637,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, відповідними рахунками-фактурами та щомісячними розрахунками нарахувань.

Однак, відповідач здійснив оплату за поставлену теплову енергію лише частково 15.11.2018 у розмірі 318,68 грн.

Отже, за наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснивши оплату теплової енергії я у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 27 318,56 грн.

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 27 318,56 грн.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором у розмірі 27 318,56 грн підлягають задоволенню.

Відповідач обставин свого прострочення перед позивачем не спростував, заперечень проти здійснених нарахувань не надав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 1 159,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 205,08 грн у зв`язку з простроченням відповідача.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з 07.12.2017 по 24.12.2019, суд зазначає про його помилковість.

Так, при здійсненні розрахунку початком періоду прострочення кожного щомісячного платежу позивач зазначає 07 число відповідного місяця, однак, виходячи з правил української мови та формулювання п. 6.4 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2014, 07 число вважається останнім днем виконання зобов`язання з оплати теплової енергії, а тому прострочення відповідача починається відповідно 08 числа кожного місяця.

Крім того, при здійсненні розрахунку 3% річних за період з 07.11.2018 по 06.12.2018 позивачем не враховано оплату позивача у розмірі 318,68 грн за теплову енергію, поставлену у жовтні 2018 року.

Отже, за розрахунком суду, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 1 138,65 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з грудня 2017 року по листопад 2019 року, суд встановив його помилковість, оскільки відповідач не врахував, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг. Отже, у цьому випадку правильними періодами прострочення відповідача, за які нараховуються інфляційні, є періоди з 01.01.2018 по 31.10.2018 (базою для нарахування є борг у розмірі 14 870,42 грн) та з 01.07.2019 по 30.11.2019 (базою для нарахування є борг у розмірі 27 318,56 грн).

Отже, за розрахунком суду, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню на суму 594,69 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут комп`ютерних технологій" (вул. Дегтярівська, буд. 53-А, м. Київ, 03113, ідентифікаційний код 32852232) на користь Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 03357671) борг у розмірі 27 318 (двадцять сім тисяч триста вісімнадцять) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 1 138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 594 (п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 1 990 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) грн. 23 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.04.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко