Рішення

від 31.03.2020 по справі 918/151/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/151/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Ножняк Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємство "Шацьке учбово-досвідне лісове господарство" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" про стягнення заборгованості в сумі 112 936 грн. 73 коп.,

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Державне підприємство "Шацьке учбово-досвідне лісове господарство" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 112 936 грн. 73 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по договорах купівлі-продажу необробленої деревини №2532/2532/л/2017 від 17.11.2017р., та №2917/2917/л/2017 від 27.11.2017р.

Ухвалою суду від 20 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 17.03.2020 року.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року розгляд справи відкладено на 31.03.2020 року.

У судове засідання 31.03.2020 року представник позивача не з`явився. Однак, 30.03.2020 року на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У засідання представник відповідач не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про призначені судові засідання - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 35350, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Квасилів, вул. Давня, 43.

Органом поштового зв`язку повернуто ухвали суду з відмітками "адресат не значиться", що підтверджується повідомленнями поштового зв`язку, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області були розміщенні повідомлення про час та місце розгляду даної справи.

З огляду на наведене, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника Відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 31.03.2020 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27 листопада 2017 року між Державним підприємством "Шацьке учбово-досвідне лісове господарство" як продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" як покупець було укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини №2532/2532/л/2017 від 17.11.2017 року та №2917/2917/л/2017 від 27.11.2017 року з додатками (а.с.14 - 17).

За умовами договорів Продавець зобов`язується поставляти товар на умовах франко- склад Продавця, а Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти такий товар та сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору.

Згідно договору 2917/2917/л/2017 від 27.11.2017р. - поставлялася необроблена деревина 1-го ґатунку (сорту), а згідно договору 2532/2532/л/2017 ввід 17.11.2017 року - 2-го ґатунку (сорту).

Як зазначає позивач, що на усні прохання відповідача у зв`язку із виробничою необхідністю останнього, ДП "Шацьке УДЛГ" здійснювало поставки товару одним рейсом одночасно за двома договорами як зокрема згідно ТТН: ВЛБ №212083 від 12.01.2018р. та ВЛБ 066192 від 27.12.2017 року.

Відповідно до розділу 5 Договорів, прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця за умовами: франко - склад Продавця. Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 6.1. Договорів - платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару.

Впродовж виконання умов договорів ДП "Шацьке УДЛГ" добросовісно виконувало його умови шляхом здійснення поставок товару Покупцю на визначених умовах, що підтверджується відповідними ТТН а саме: ТТН серія ВЛБ №066192 від 27.12.2017 на суму - 38 531,80 грн.; ТТН серія ВЛБ №212083 від 12.01.2018 на суму - 41 656,04 грн.; ТТН серія ВЛБ №212109 від 24.01.2018 на суму - 39 085,20 грн.; ТТН серія ВЛБ №066307 від 25.01.2018 на суму - 34 244,66 грн. (а.с. 19-22).

Таким чином, впродовж виконання умов договору відповідачу було поставлено товару на загальну суму 153 517,70 грн., в тому числі 1-го ґатунку (сорту) на суму 87 561,97 грн., та 2-го ґатунку (сорту) на суму 65 955,73 грн.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач здійснив лише один платіж за поставлений товар в розмірі 52 750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №259 від 07.12.2017 року (а.с. 23).

Відповідно до п. 6.3. Договорів сума гарантійного внеску перерахована Покупцем на рахунок Біржі для участі в аукціоні, зараховується Продавцю в якості часткової оплати за товар.

Згідно платіжного доручення №10385 від 01.12.2017р., на рахунок ДП "Шацьке УДЛГ" надійшло 1 520,60 грн. від товарної біржі "Універсальна - Полісся", які відповідно до п. 6.3. Договору було зараховано в якості часткової оплати за поставлений товар.

У зв`язку із не належним виконанням Відповідачем умов Договорів та не здійсненням повної оплати за поставлений товар, заборгованість ТОВ "Регіон-Інвестпром" перед ДП "Шацьке УДЛГ" за поставлений згідно вказаних Договорів товар становить 99 247,10 грн., проте у зв`язку із наявністю переплати за попередніми зобов`язаннями в розмірі 6 225,00 грн., загальна сума заборгованості ТОВ "Регіон-Інвестпром" перед ДП "Шацьке УДЛГ" становить 93 022,10 грн.

Вищевказана заборгованість також підтверджується укладеним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2017 року - грудень 2018 року (а.с.25).

З метою мирного врегулювання спору ДП "Шацьке УДЛГ" 22.02.2019 року надіслало на адресу ТОВ "Регіон-Інвестпром" претензію щодо досудового врегулювання спору, яку було отримано відповідачем 14.03.2019 року, що підтверджується повідомлення про вручення (а.с.26)

Однак, дана вимога відповідачем залишена без відповіді, а заборгованість за поставлений товар відповідачем на загальну суму 93 022,10 грн. не сплачена.

Доказів погашення заборгованості в розмірі 93 022,10 грн. відповідачем не подано.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право об`єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості згідно договорів купівлі-продажу необробленої деревини №2532/2532/л/2017 від 17.11.2017 року та №2917/2917/л/2017 від 27.11.2017 року, а згідно договору 2917/2917/л/2017 від 27.11.2017р., - поставлялася необроблена деревина 1-го ґатунку (сорту), згідно договору 2532/2532/л/2017 - 2-го ґатунку (сорту). На усні прохання Відповідача у зв`язку із виробничою необхідністю останнього, ДП "Шацьке УДЛГ" здійснювало поставки товару одним рейсом одночасно за двома договорами як зокрема згідно ТТН: ВЛБ №212083 від 12.01.2018р., та ВЛБ 066192 від 27.12.2017р., у зв`язку з чим в даній позовній заяві об`єднано позовні вимоги по двох вищенаведених договорах купівлі-продажу, оскільки такі вимоги пов`язані між собою підставою виникнення (поставка необробленої деревини) та поданими доказами (ТТН: ВЛБ №212083 від 12.01.2018р., ВЛБ 066192 від 27.12.2017р. та акт звіряння взаємних розрахунків), а тому об`єднання вказаних вимог є можливим, так як вимоги пред`явлені до одного відповідача, є однорідними і підтверджені тотожними доказами.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 4, ст. 538 ЦК України передбачено, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до п. 6.1. Договорів - платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару.

Таким чином, оскільки товар Відповідачу було поставлено не дивлячись на невиконання ним обов`язку щодо здійснення передоплати, та зважаючи на положення ст.ст. 538 та 692 ЦК України, крайнім строком для оплати товару згідно наведених в даній позовній заяві Договорів є дата складання відповідної ТТН (дата поставки товару).

Матеріалами справи не підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив оплату основного боргу у сумі 93 022,10 грн.

Таким чином, станом на 31.03.2020 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 93 022,10 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 93 022,10 грн. підлягає до задоволення.

Разом з цим, за несвоєчасне виконання зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 8.3. Договорів штрафу в розмірі 930,22 грн.

Згідно із статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

За приписами ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пунктів 8.3. Договорів, за прострочення оплати за товар Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% (один відсоток) від партії поставленої продукції.

Оскільки відповідач допустив порушення строку оплати товару по договорах, керуючись пунктами 8.3. договорів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з ТОВ "Регіон-Інвестпром" штраф у розмірі 1% в сумі 930,22 грн.

Перевіряючи обгрунтованість та відповідність розміру штрафу умовам договорів, суд визнає його арифметично правильним (93 022,10 грн. - сума не оплаченого в строк товару х 1% = 930,22 грн.), а отже штраф підлягає стягненню у заявленому розмірі.

Також, за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 750,00 грн. - три відсотки річних та 13 234,41 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційного збільшення боргу не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційного збільшення боргу.

Так, позивач мав право нараховувати інфляційне збільшення боргу за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Тобто, у даному разі починаючи з лютого 2018 року, оскільки січень 2018 року - це місяць, у яких мав бути здійснений платіж.

Суд відмічає, що в даному випадку вірним періодом нарахування інфляційного збільшення боргу є січень 2018 року - лютий 2020 року на суму заборгованості в розмірі 93 022,10 грн.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційного збільшення боргу за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та визнав його правильним і обгрунтованим на суму 11 558,80 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підтверджується матеріалами справи частково, а тому підлягають до задоволення частково в розмірі 11 558,80 грн. В задоволення 1 675,61 грн. - інфляційних втрат слід відмовити.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 750,00 грн. підтверджується матеріалами справи, грунтується на законі, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково - в частині стягнення 93 022 грн. 10 коп. - основної заборгованості, 5 750 грн. 00 коп. - 3% річних, 11 558 грн. 80 коп. - інфляційних втрат та 930 грн. 22 коп. - штрафу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 675,61 грн. - інфляційних втрат слід відмовити

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 2 070,81 грн. - судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 237-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" (35350, Рівненська обл., Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Давня, буд. 43, ЄДРПОУ 40308346) на користь Державного підприємства "Шацьке учбово-досвідне лісове господарство" (44000, Волинська обл., смт. Шацьк, вул. Гагаріна, буд. 19, ЄДРПОУ 00991574) 93 022 (дев`яносто три тисячі двадцять дві) грн. 10 коп. - основної заборгованості, 5 750 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. - 3% річних, 11 558 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 930 (дев`ятсот тридцять) грн. 22 коп. - штрафу та 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн. 81 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 675,61 грн. - інфляційних втрат - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 03 квітня 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.