Рішення

від 03.04.2020 по справі 922/291/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/291/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" (юридична адреса: 61124, м. Харків, вул. Матросова, б. 8-А; адреса для листування: 61002, м. Харків, вул. Багалія, б. 10, к. 13; код ЄДРПОУ: 32136485); до Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (62481, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Рогань, вул. Культури, б. 57; код ЄДРПОУ: 00278830); про стягнення заборгованості у розмірі 191 554, 23 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотек" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика", в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" грошові кошти у розмірі 191 554,23 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 166 497,00 грн., неустойка (пеня) у розмірі 22 951,88 грн., 3% річних у розмірі 2 105,36 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №03/01В від 04.01.2019 в частині сплати коштів за отриманий товар, у зв`язку із чим відповідачу нараховано пеню у розмірі 22951,88 грн. та 3% річних у розмірі 2105,36 грн. Здійснюючи правове обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст.526, 530, 549, 550, 691, 692 ЦК України, ст.ст.193, 231, 265 ГК України, ст.ст.4, 20, 27, 123-129, 162-164, 171 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов та подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

23.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" надійшла заява (вх.№7404 від 23.03.2020), в якій останній повідомив про те, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 166 497,00 грн., а отже в цій частині позивач не підтримує позовні вимоги. Крім того, просив на підставі ч.3 ст.130 ГПК України стягнути судові витрати з відповідача. Вказана заява (вх.№7404 від 23.03.2020) досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав. Як вбачається з поштового повідомлення, повернутого на адресу суду 14.02.2020, ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідачем було отримано 07.02.2020.

Водночас, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

04.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотек" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Роганська картонна фабрика" (покупець) укладено договір поставки №03/01В, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця макулатуру (вторсировина) у кількості та за якісними показниками відповідно до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вторсировину, поставлену відповідно до цього договору, і сплатити її вартість відповідно до цього договору, (а.с. 8-10).

Відповідно до п.2.1 договору загальна кількість вторсировини, що поставляється за цим договором, орієнтовно складає 2000 тон.

Згідно з п. 2.2.,2.3 договору найменування вторсировини, кількість постачання, ціна за одиницю вказується у специфікації (додаток) до договору, що є невід`ємною частиною цього договору і узгоджується обома сторонами. У разі необхідності додаткового постачання вторсировини або перегляду ціни, сторони підписують додаткову специфікацію до цього договору.

Так, на виконання умов договору поставки товару позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 866 989,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.12 - 88).

Відповідно до п.4.1 договору встановлено, що сплата за вторсировину провадиться покупцем в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника відповідно до рахунку - фактури після одержання вторсировини на склад покупця протягом 3-х банківських днів.

З акта звіряння взаємних розрахунків вбачається, що за період з 01.07.2019 по 28.11.2019 відповідачу поставлено вторсировину на загальну суму 1 211 580,00 грн. (з яких 344 591, 00 грн. - борг станом на 01.07.2019 та 866 989,00 грн. - сума поставки за період з 08.07.2019 по 28.11.2019), проте сплачено останнім лише 1 045 083,00 грн., а отже заборгованість відповідача складає 166 497,00 грн. (а.с.117).

Разом з тим, 23.03.2020 позивач звернувся до суду із заявою (вх.№7404 від 23.03.2020), в якій повідомив суд про те, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 166 497,00 грн., а отже в цій частині останній не підтримує позовні вимоги.

Так, з наданих платіжних доручень вбачається, що відповідачем сплачено на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1 211 580,00 грн., а отже станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем погашена у повному обсязі (а.с.89-116,155-158).

Водночас, вказані кошти сплачені відповідачем з порушенням строку, встановленого п.4.1. договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 22 951,88 грн. та 3% річних у розмірі 2 105,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч.1 ст.174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №03/01В є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на 16.03.2020 (тобто після відкриття провадження у справі) відповідач розрахувався за поставлену вторсировину у повному обсязі та не має заборгованості за договором №03/01В поставки від 04.01.2019.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після відкриття провадження у справі, сплачено суму основного боргу у розмірі 166 497,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №333 від 13.03.2020, №339 від 13.03.2020, №524 від 16.03.2020, суд дійшов висновку про те, що провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 166 497,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення з відповідача неустойки (пені) за період з 07.07.2019 по 13.12.2019 у розмірі 22 951,88 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати за вторсировину покупцем понад 3-х банківських днів покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за поставлену вторсировину за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (пені) за період з 07.07.2019 по 13.12.2019 у розмірі 22 951,88 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст.253-255, 549 ЦК України, ст.ст.231,232 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі 22 951,88 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних за період з 07.07.2019 по 13.12.2019 у розмірі 2 105,36 грн., суд виходить з наступного.

В ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги, що відповідачем кошти за вторсировину сплачені з порушенням строку встановленого п.4.1 договору, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 07.07.2019 по 13.12.2019 у розмірі 2 105,36 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч.3 ст.130 ГПК України, відповідно до якої встановлено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі втрат з відповідача.

Враховуючи заяву позивача (вх.№7404 від 23.03.2020) про присудження судових витрат з відповідача, беручи до уваги, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 166 497,00 грн. після відкриття провадження у справі, керуючись ст.ст.129 - 130 ГПК України, суд витрати зі сплати судового збору в розмірі 2873,94 грн. покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (62481, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Культури, 57, код ЄДРПОУ 00278830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 8 А, код ЄДРПОУ 32136485) заборгованість у розмірі 25 057 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят сім) грн 24 коп, з яких: неустойка (пеня) у розмірі 22 951 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн 88 коп, 3% річних у розмірі 2 105 (дві тисячі сто п`ять) грн 36 коп, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн 31 коп.

Провадження у справі № 922/291/20 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 166 497,00 грн. - закрити за відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "03" квітня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко