Рішення

від 02.03.2020 по справі 160/13361/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року Справа № 160/13361/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 43145015) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миртех (514112, м.Павлоград, вул.Комарова, буд.13-а, код ЄДРПОУ 33686300) про накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ :

26.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Миртех , в якій позивач просить:

- накласти арешти на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках Товариства з обмеженою відповідальністю Миртех (ЄДРПОУ 33686300) у розмірі 1 426 626,87 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг з адміністративних штрафів та санкцій в загальній сумі 1 426 626,87 грн. Так, станом на день звернення до суду з позовною заявою про арешт коштів та інших цінностей, що знаходяться в банку сума заборгованості залишається не сплаченою до Державного бюджету України, інше майно у ТОВ Миртех відсутнє.

Ухвалою суду від 02.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

На адресу відповідача судом направлялася ухвала про відкриття провадження у справі. Вказана ухвала була повернута на адресу суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням із відміткою за закінченням терміну зберігання .

Суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено за місцем реєстрації відповідача, яке підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "МИРТЕХ" зареєстровано як юридична особа та з 19.08.2005 року перебуває на обліку у Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З позовної заяви та інтегрованої картки ТОВ "МИРТЕХ" вбачається, що станом на час звернення позивача до суду, за відповідачем рахувався податковий борг з податку на прибуток та з ПДВ в загальному розмірі 1 426 626,87 грн.

Вказаний податковий борг виник в результаті несплати відповідачем грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а саме:

1) податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 932146,78 грн., виник у зв`язку з несплатою позивачем грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом на підставі:

- податкового повідомлення-рішення №0017471418 від 19.10.2017 року у сумі 896253 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0020981418 від 17.11.2017 року у сумі 12025,50 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0139931241 від 12.06.2018 року у сумі 23868,28 грн.;

2) податковий борг з ПДВ у розмірі 414,97 грн., виник в результаті неповної сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні №0000901201 від 31.03.2018 року.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні №0017471418 від 19.10.2017 року, на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України контролюючим органом нараховано пеню у розмірі 494 065,12 грн.

У зв`язку з несплатою ТОВ Миртех до бюджету сум податкового боргу, Дзержинською ОДПІ сформовано та направлено податкову вимогу від 05.10.2015 року №3234-23, яка вручена платнику засобами поштового зв`язку 27.10.2015 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відомості про оскарження вказаної податкової вимоги у матеріалах справи відсутні, таким чином сума податкового боргу є узгодженою.

Відповідно до матеріалів справи, у ТОВ Миртех нерухоме майно, земельні ділянки, рухоме майно, що перебувають у його власності - відсутні, що підтверджується довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №131018270 від 16.07.2018 року та довідкою з НАІС ДДАІ МВС України від 17.07.2018 року. Також встановлено відсутність ТОВ Миртех за податковою адресою, що підтверджується актом про перевірку місцезнаходження платника податків від 02.01.2018 року №4/080-37.

З врахуванням викладеного, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку ТОВ Миртех , відкритих у банках.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Так, згідно з пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

-платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містить ІІІ Розділ Порядку

застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року №632. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ цього Порядку арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з вищезазначених обставин.

З вказаних норм законодавства вбачається, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту позивачем не доведені. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.33. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку

застосування адміністративного арешту майна платника податків, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять рішення керівника контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.05.2018 року по справі №2а/0470/13884/12.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходять в банку відповідача, адже позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про відсутність достатніх підстав задля задоволення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволені позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 43145015) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миртех (514112, м.Павлоград, вул.Комарова, буд.13-а, код ЄДРПОУ 33686300) про накладення арешту на кошти - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський