Постанова

від 03.04.2020 по справі 512/64/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 512/64/17 Головуючий в 1 інстанції: Бростовська Н.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Савранської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Савранського районного суду Одеської області від 03 травня 2018 року (м.Саврань, дата складання повного тексту рішення - 03.05.2018р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Савранської районної державної адміністрації Одеської області ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

22.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Савранського районного суду Одеської області із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Савранської районної державної адміністрації ради Одеської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилася у відмові йому в перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити йому 4730 грн. щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до вимог ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ;

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є учасником бойових дій, однак, відповідач, в порушення приписів ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , у квітні 2016 році незаконно сплатив йому щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у неповному обсязі, т.б. лише у сумі 920 грн.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 30.11.2017 року відкрито провадження у даній справі.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 03 травня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Савранської РДА Одеської області щодо перерахунку ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, встановленому ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Зобов`язано Управління соціального захисту населення Савранської РДА Одеської здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у розмірі 5-ти мінімальних розмірів пенсій за віком, виходячи із розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції від 03.05.2018р., начальник Управління ПСЗН Савранської РДА Одеської області (отримавши копію судового рішення тільки 18.01.2019р., вх.№11-18/83, а.с.48,53 ) 15.02.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, та просив скасувати рішення Савранського районного суду Одеської області від 03.05.2018 року та повністю відмовити у задоволенні позову.

11.03.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р. вказана вище апеляційна скарга відповідач була залишена без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність законних підстав для її часткового задоволення.

Так, вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог, неправомірної бездіяльності відповідача, а також ще й з того, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду із даним позовом саме з поважних причин.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необґрунтованими та не заснованими на процесуальному законі, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.3 діючого КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Аналогічні положення містилися і в ч.2 ст.5 99 КАС України (діючого на час спірних правовідносин ).

Так, як слідує зі змісту приписів ч.ч.1,2 ст.99 КАС України (діючого на час спірних правовідносин ), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

А як вбачається з вимог ч.3 ст.99 КАС України (діючого на час спірних правовідносин ), для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися і інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також, слід зазначити, що аналогічні положення містяться і в ч.ч.1,2 ст.122 діючого КАС України, зі змісту яких, в свою чергу, вбачається, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також, при чому, необхідно вказати, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Так, процесуальний закон визначає, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

При чому, днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність відповідача (суб`єкта владних повноважень ), внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , є джерелом права, також, в свою чергу, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим , в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення ЄСПЛ від 27.02.1980р., 22.10.1996р. ).

Як беззаперечно встановлено з матеріалів справи судом 2-ї інстанції, позивач фактично оскаржує дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Савранської РДА Одеської області, які пов`язані з нездійсненням перерахунку та недоплатою йому, як учаснику бойових дій, у квітні 2016р. щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, встановленому ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а саме - в сумі 4730 грн.

Так, як видно з матеріалів справи, спірна щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік фактично була виплачена відповідачем ОСОБА_1 - 19.04.2016р. у розмірі встановленому Постановою КМУ №141 від 02.03.2016р. Деякі питання виплати у 2016р. разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань , т.б. в сумі 920 грн., що підтверджується наявною у справі відомістю №4/5130, в якій міститься власноручний підпис позивача про її отримання (а.с.27 ).

Проте, вказані вище дії відповідача щодо виплати спірної щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у неповному обсязі позивач у встановлений ч.2 ст.122 КАС України 6-місячний строк у будь-який спосіб, в тому числі і до суду, не оскаржив.

І тільки 28.12.2016р. (т.б. більше ніж через 8 місяців після спірної виплати ), як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Савранської РДА Одеської області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік в сумі 4730 грн. (а.с.11 ).

А в подальшому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, отримавши відповідь відповідача від 23.01.2017р. вих.№З-435 про відмову у задоволенні його заяви (а.с.12 ), 22.02.2017р. (т.б. більше ніж через 10 місяців після спірної виплати ) звернувся до суду із даним позовом.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, апеляційним судом по справі встановлено, що позивач 19.04.2016р. особисто отримавши спірну щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік в сумі 920 грн., фактично звернувся до районного суду із даними позовними вимогами лише тільки 22.02.2017р., т.б. з суттєвим порушенням встановленого процесуальним законом 6-місячного строку.

Тобто, позивач, в даному конкретному випадку, фактично без поважних причин своєчасно не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження неправомірних, на його думку, дій відповідача у межах визначеного законом строку.

При цьому, одночасно необхідно зауважити про те, що сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Проте, позивачем, окрім зазначення у своїй заяві від 23.04.2018р. (про поновлення процесуального строку вх.№967/18 ) про те, що він нібито достовірно не знав про дійсний розмір спірної допомоги та можливість оскарження дій відповідача в судовому порядку, в порушення вимог ст.77 КАС України, не надано до суду 1-ї та 2-ї інстанцій жодних належних і беззаперечних доказів існування таких об`єктивних поважних причин або істотних перешкод.

У відповідності до положень ч.ч.1,3,4 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

А якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, також слід вказати й про те, що аналогічні положення містилися і в ст.100 КАС України (діючого на час спірних правовідносин ).

Також, одночасно судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

При цьому, слід зазначити, що строк в 6 (шість) місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно (протягом 6 місяців) погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позивачем, в даному випадку, без поважних причин було пропущено встановлений процесуальним законом 6-місячний строк на звернення до суду із даними позовними вимогами, в зв`язку із чим, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Суд же 1-ї інстанції, в свою чергу, достатньої уваги на дану обставину не звернув та необґрунтовано і без мотивовано поновив цей строк в оскаржуваному рішенні, чим допустив порушення норм процесуального права.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді даної справи по суті та вирішенні питання щодо поновлення строку звернення до суду із даним позовом, невірно оцінив докази та допустив грубе порушення норм процесуального права.

При цьому, одночасно суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу й на те, що судом 1-ї інстанції, в даному випадку, були допущені і інші грубі процесуальні порушення, а саме, порушення приписів ч.ч.2,3 ст.160, ч.ч.2,3 ст.167 КАС України (діючого на час спірних правовідносин ) та п.п.1,2 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (затв. рішенням ВРП №1200/0/15-18 від 19.04.2018р .).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Отже, за таких обставин, оскільки судом 1-ї інстанції було грубо порушено норми процесуального права, колегія суддів апеляційного суду, відповідно до ч.1 ст.319 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції та залишити даний адміністративний позов без розгляду.

Керуючись ст.ст.122,123,308,311,315,317,319,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Савранської районної державної адміністрації Одеської області - задовольнити частково.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 03 травня 2018 року - скасувати та залишити адміністративний позов ОСОБА_1 - без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2020р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

Т.М. Танасогло