Постанова від 31.03.2020 по справі 149/2169/17

Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 149/2169/17

провадження № 61-13728св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач-відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон ,

відповідач-позивач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі судді Оніщука В. В., ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі судді Оніщука В. В. та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі судді Сопруна В. В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон (далі - ТОВ СГП Нібулон ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права користування і володіння земельними ділянками, усунення перешкод у володінні і користуванні земельними ділянками шляхом звільнення від посівів сільськогосподарської культури (кукурудзи), витребування земельних ділянок із незаконного володіння та користування і відшкодування заподіяних збитків.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ СГП Нібулон про визнання недійсними договорів оренди землі.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року позовні вимоги ТОВ СГП Нібулон задоволено частково; в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат; вирішено питання щодо заходів забезпечення позову.

З указаним рішенням не погодився ОСОБА_1 та неодноразово оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року.

Ухвали апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_1 вже оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2019 року йому вже відмовлено у відкритті апеляційного провадження, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційних скаргах, поданих у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвали Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року та від 27 червня 2019 року, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.

Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки судом порушено право заявника на доступ до правосуддя, а Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 31 травня 2019 року, не перевіривши при цьому апеляційну скаргу та конверт, як доказ вчасного надіслання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ТОВ СГП НІБУЛОН подало відзиви, у якому просить касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові ухвали без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року позовні вимоги ТОВ СГП Нібулон задоволено частково; у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат; вирішено питання щодо заходів забезпечення позову.

З указаним рішенням не погодився ОСОБА_1 та 04 травня 2019 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали шляхом сплати судового збору у розмірі 9 647,00 грн та подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин такого пропуску строку та наданням відповідних доказів.

Указану ухвалу вручено ОСОБА_1 13 травня 2019 року (т. 4, а. с. 50).

Крім того, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 20 травня 2019 року ознайомився з матеріалами цивільної справи з виготовленням копій, що підтверджується його заявою від 20 травня 2019 року.

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 23 травня 2019 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року відмовлено з підстав невиконання вимог ухвали від 07 травня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху.

У червні 2019 року ОСОБА_1 тричі повторно надсилав до апеляційного суду апеляційні скарги на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року.

За наслідками розгляду цих скарг постановлено наступні ухвали.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Таким чином, встановивши наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, а саме ухвал апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року , суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованих висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 31 травня 2019 року, не перевіривши при цьому апеляційну скаргу та конверт, який був доказом вчасного надіслання апеляційної скарги. Однак, ОСОБА_1 не оскаржував у касаційному порядку першу ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та не позбавлений права оскаржити її.

Доводи касаційних скарг спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами та не дають підстав для висновку, що оскаржувані ухвали апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 183, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року, ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов