Ухвала

від 02.04.2020 по справі 640/18893/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа №640/18893/18

адміністративне провадження №К/9901/8174/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві; ГУ ДПС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Аква Терм Груп" до Державної фіскальної служби України (ДФС), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 12.08.2019 адміністративний позов ТОВ "Аква Терм Груп" задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував рішення Комісії ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 29.08.2018 №897924/39122898, від 04.09.2018 №904222/39122898 та від 04.09.2018 №904221/39122898; зобов`язав ДФС зареєструвати податкові накладні ТОВ "Аква Терм Груп" від 01.08.2018 №5, від 03.08.2018 №6 та від 09.08.2018 №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.09.2019 залишив без руху у зв`язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7929,00 грн, а ухвалою від 09.12.2019 повернув з тих підстав, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, залишеної без руху ухвалою суду від 30.09.2019, у встановлений судом строк. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з підстав його необґрунтованості (неналежне фінансування), вказавши, що у відповідача був достатній строк для усунення недоліків скарги (до 28.10.2019), повертаючи скаргу лише 09.12.2019, суд фактично надав скаржнику подовжений строк виконання вимог ухвали, яким він не скористався.

22.01.2020 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.02.2020 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а вказані підстави у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн). Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд зазначив, що відсутність фінансування видатків для сплати судового збору не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки складнощі щодо сплати судового збору є суб`єктивною обставиною і не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

Ухвалою цього ж суду від 04.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані ним у заяві як підстави для поновлення такого строку (неналежне фінансування), не можуть бути визнані поважними, а інших підстави для поновлення строку відповідач не навів. При цьому суд зауважив, що та обставина, що первинну скаргу (яку було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору) ГУ ДФС подало у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

19.03.2020 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2020, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що норми Кодексу адміністративного судочинства чітко не визначають строки на повторне звернення, зокрема з апеляційною скаргою у разі її повернення; вважає, що звернення сторони із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є підставою для прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції; вказує, що ГУ ДФС вживалися всі можливі заходи щодо сплати судового збору. Однак, суд апеляційної інстанції ці обставини не врахував. Також відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 09.01.2018 у адміністративній справі №810/4749/15, про те, що відсутність бюджетного фінансування та ненадходження до підрозділів правової роботи платіжних документів про сплату судового збору є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду та беззаперечною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підставою для повернення апеляційної скарги згідно з ухвалою від 09.12.2019 було те, що відповідач не усунув недолік апеляційної скарги, на який було вказано в ухвалі від 30.09.2019 (до апеляційної скарги не був доданий документ про сплату судового збору).

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями цього Кодексу адміністративного обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою не означає, що таке звернення може бути в будь-який час без належного обґрунтування поважності обставин, які стали причиною цього. Неналежна організація роботи відповідача та/або недостатність/відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не пов`язані з непереборними, об`єктивними перешкодами, які можуть бути розцінені як перешкода в доступі до правосуддя, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами, є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Беручи до уваги, що фактичною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення стало систематичне невиконання відповідачем вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в частині неподання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору, на що суд апеляційної інстанції звертав увагу, повертаючи первинно подану контролюючим органом апеляційну скаргу, наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апеляційний суд обґрунтовано визнав неповажними.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених ним причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, а посилання на ухвалу Верховного Суду щодо застосування норми процесуального права у подібних правовідносинах є безпідставним, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюється судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснив заміну сторони (відповідача) правонаступником згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.

Керуючись статтею 52, статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак,

Судді Верховного Суду