Постанова

від 03.04.2020 по справі 814/122/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №814/122/17

адміністративне провадження №К/9901/39991/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 (суддя -Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (колегії суддів: Кравець О.О., Домусчі С.Д., Коваль М.П.) у справі № 814/122/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Трактор до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-Трактор (далі - Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу №372 від 12.12.2016 та визнати протиправними дії щодо проведення перевірки позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючому органу були надані витребувані документи, які підтверджують достовірність даних, які містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад-грудень 2015, липень 2016 року, що свідчить про незаконність оспорюваного наказу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ № 372 від 12.12.2016 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Трактор . Визнано протиправними дії податкової Інспекції, щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства у період з 14.12.2016 по 27.12.2016, з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Спецтрансгрупп .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що підстав для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у контролюючого органу не було, оскільки відповідачем не доведено недостатності наданих позивачем пояснень і документів на письмовий запит контролюючого органу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення та проведення перевірки, оскільки позивачем на письмовий запит контролюючого органу були надані документи не у повному обсязі, а тому оскаржуваний наказ, як вважає відповідач, є правомірним. Крім того, наголошує, що у зв`язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, а тому не може бути скасований.

У письмовому відзиві, що надійшов на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Южноукраїнською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області на адресу позивача було надіслано лист № 4078/10/14-08-14-00 від 11.11.2016, за підписом заступника начальника - начальника Первомайського відділення Южноукраїнської ОДПІ Будурацького С.В., в якому повідомлено позивача про виявлення фактів, що свідчать про недостовірність даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Спецтрансгрупп (код ЄДРПОУ 38658257), які містяться у податкових деклараціях з ПДВ за: жовтень 2015 р. сума ПДВ 100,0 тис. грн.; листопад 2015 р. сума ПДВ 66,7 тис. грн.; грудень 2015 р. сума ПДВ 67,2 тис. грн. липень 2016 р. 272,6 тис. грн. У зв`язку з цим відповідач витребував у позивача на протязі десяти робочих днів з дня отримання запиту інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених фактів. В листі був зазначено примірний перелік інформації, яка цікавила відповідача.

28.11.2016 позивачем було надано пояснення та відповідні підтверджуючі документи. Факт отримання листа підтверджується штампом відповідача проставленим на листі-відповіді позивача .

Южноукраїнською ОДПІ було винесено наказ №372 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства в період з 14.12.2016 по 27.12.2016. Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу були положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із наказом про призначення вказаної перевірки, позивач звернувся до суду з позовом, який був задоволений, з чим погоджується Суд, з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16.02.2016 (справа №826/12651/14).

У справі, яка розглядається, відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо; не зазначено таких обставин й у письмових запитах контролюючого органу. Судами ж в ході розгляду даної справи таких обставин не встановлено.

За встановлених обставин даної справи Верховний Суд, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Доводи ж касаційної скарги про недостатність наданих позивачем пояснень і документів, без визначення, які виявлені контролюючим органом обставини не підтверджуються наданими платником документами, не можуть свідчити про законність призначення оспорюваної перевірки позивача.

Посилання у касаційні скарзі на те, що у зв`язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та, як вважає відповідач, не може бути скасовано є також безпідставними, оскільки згідно наведених норм податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, яка була підтримана Верховним Судом під час розгляду подібних правовідносин, постанова від 21.03.2018 (справа №812/602/17).

Між тим, відповідач, вказуючи в касаційній скарзі про те, що позивач втратив право на оскарження наказу на проведення невиїзної перевірки, хибно тлумачить наведені приписи податкового законодавства в частині, що стосується процедури призначення саме невиїзної податкової перевірки, ототожнюючи її виїзною . При цьому, Верховний Суд зазначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу, що виключає можливість вчинення платником податків дій з допуску або недопуску до її проведення. Позивач був позбавлений можливості заперечити відповідачу у проведені такої перевірки, шляхом не допуску до неї.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також встановлених обставин справи.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про те, що податковий орган при прийнятті спірного наказу про проведення перевірки діяв поза межами та не у спосіб, передбачений чинним законодавством України. У зв`язку із чим, суди вірно визнали протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, так як невиконання процедурних вимог по її призначенню призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду