Рішення

від 24.03.2020 по справі 922/157/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/157/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белмікс", м. Харків про стягнення 126 039,71 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белмікс", м. Харків заборгованість за Договором фінансового лізингу №00012424 від 12.05.16р. в сумі 126 039,71 грн., яка складається з: плати за фактичне користування об`єктом лізингу за період з лютого по квітень 2019 року за Договором про фінансовий лізинг №00012424 від 12.05.16р. в сумі 32437,05 грн.; інфляційні втрати за неналежне виконання Договору про фінансовий лізинг №00012424 від 12.05.16р. в сумі 573,51 грн.; 3% річних за неналежне виконання Договору про фінансовий лізинг №00012424 від 12.05.16р. в сумі 803,50 грн.; компенсацію витрат в сумі 89612,97 грн., інфляційні втрати нараховані на компенсацію витрат в сумі 708,86 грн., штрафні санкції нараховані на компенсацію витрат в сумі 1903,82 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.01.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "19" лютого 2020 р. об 11:00 год.

В судовому засіданні 19.02.20р. у справі №922/4800/15 було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 11:00 год. 12.03.20р., яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 12.03.20р. у справі №922/157/20 було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 24.03.20 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судове засідання 24.03.20р. не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.20р. не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

12.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белмікс", м. Харків (лізингоодержувач) був укладений договір про фінансовий лізинг №00012424, згідно якого лізингодавець зобов`язався передати лізингоодержувачу об`єкт лізингу - автомобіль марки автомобіль марки VW Hoва Jetta Premium Life 1.6 TDI, 2016 року виробництва, Шасі № НОМЕР_1 , Двигун №НОМЕР_2 а лізингоодержувач прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід`ємну частину договору, на загальну суму 501399,96 грн., строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж 416,63 дол. США за курсом.

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невідємною його частиною (далі умови) для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач зобовязався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Умови лізингу) щомісячні лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Судом встановлено, що відповідно до графіку покриття витрат відповідач має здійснювати лізингові платежі до 15 числа кожного місяця, перший платіж - 12.05.2016р., останній платіж має бути здійснено 15.04.2021р.

Пунктом 8.3.1 умов передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за договором.

Згідно п. 8.3.2. умов лізингу якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг") Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.1. умов лізингу строк лізингу за контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до 12.6. п. 12.6.1 умов, Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати контракт / відмовитися від контракту, та також право на повернення об`єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Відповідно до п. 12.9 Умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення обєкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю обєкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, п. 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Пунктом 13.1. умов лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об`єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на обєкт лізингу відповідно до умов контракту.

19.05.16 на виконання договору про фінансовий лізинг № 00012424 від 12.05.16 позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу: автомобіль марки автомобіль марки VW Hoва Jetta Premium Life 1.6 TDI, 2016 року виробництва, Шасі № НОМЕР_1 , Двигун №НОМЕР_2 що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта лізингу, підписаним та скріпленим печатками сторін договору.

Як стверджує позивач та вбачається з первинних документів, доданих до матеріалів справи, відповідач свого обов`язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по лізинговим платежам, які складалися з відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, процентів та комісії, починаючи з серпня 2018 року по жовтень 2018р.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, було надіслано нагадування про несплату від 06.09.2018р.; друге нагадування про несплату від 17.09.2018р.; третє нагадування про несплату від 05.10.2018р. (а.с. 56-58)

Судом встановлено, що відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, яка була отримана відповідачем 29.10.2018року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0500117685791.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, договір фінансового лизінгу від 12.05.16р. №00012424 розірвано в односторонньому порядку лізингодавцем з 07.11.18р., з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення предмету лізингу (відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно з п. 13.6. Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об`єкта лізингу у відповідача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Керуючись даним пунктом договору, позивач скористався своїм правом та звернувся до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису.

09.04.19р приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. було вчинено виконавчий напис нотаріуса зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 663 про повернення об`єкта лізингу.

11.04.19р приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. відкрито виконавче провадження №58881801 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об`єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 663 від 09.04.19р.

19.04.19р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. було повернуто - автомобіль марки VW Hoва Jetta Premium Life 1.6 TDI, 2016 року виробництва, Шасі № НОМЕР_1 , Двигун НОМЕР_2 стягувачу, а саме TOB Порше Лізинг Україна про що складено відповідний акт.

Також у матеріалах справи позивачем надано договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Тріпл Сі ; Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕДИТЕКСПРЕС ЮКРЕЙН ЕЛ.ЕЛ.СІ. , договір відповідального зберігання від 01.09.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОСОЮЗ . За умовами вказаних договорів ТОВ Порше Лізинг Україна отримуються послуги із зберігання та юридичного супроводу досудового врегулювання спорів із боржниками.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу від 12.05.16р. №00012424 позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача плати за фактичне користування об`єктом лізингу за період з лютого по квітень 2019 року в сумі 32437,05 грн.; інфляційні втрати в сумі 573,51 грн.; 3% річних в сумі 803,50 грн.; компенсацію витрат в сумі 89612,97 грн., інфляційні втрати нараховані на компенсацію витрат в сумі 708,86 грн., штрафні санкції нараховані на компенсацію витрат в сумі 1903,82 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Аналогічні положення містяться в статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

В пункті 6.1. розділу 6 "Лізингові платежі" Умов лізингу визначено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з Контрактом.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Суд встановив, що відповідач належним чином не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором лізингу за фактичне користування об`єктом лізингу за період з лютого по квітень 2019 року в сумі 32437,05 грн..

Також, враховуючи положення п.п. 12.9, 12.13 Умов та вимоги, викладені позивачем у вимозі №00012424 від 16.10.18р., договір про фінансовий лізинг №00012424 від 12.05.16р. був розірваний 07.11.18р.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 32437,05 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 32437,05 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 32437,05 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання Договору про фінансовий лізинг №00012424 від 12.05.16р. в сумі 803,50 грн. та інфляційних втрат за неналежне виконання Договору про фінансовий лізинг №00012424 від 12.05.16р. в сумі 573,51 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 803,50 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 573,51 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 573,51 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 92225,65 грн. (із врахуванням 3% річних та інфляційних) в якості компенсації витрат позивач вказує, що вказані витрати були понесені внаслідок залучення третіх осіб для стягнення заборгованості за договором, вилучення транспортного засобу у відповідача та звернення до спеціалізованої організації ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі, КРЕДИТЕКСПРЕС ЮКРЕЙН ЕЛ.ЕЛ.СІ., АВТОСОЮЗ, для отримання послуг з юридичного консультування, підготовці позовної заяви, представництва інтересів позивача в суді, послуг зберігання.

Суд зазначає, що такі витрати не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг.

Отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об`єкту лізингу, послуг по доставці об`єкта лізингу, його відповідальному зберіганню, юридичному консультуванню, тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 927/683/16 від 06.06.2017р., у справі № 913/1047/16 від 12.06.2017р., у справі №913/1051/16 від 26.04.2017р. та оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014р.

Також суд приймає до уваги, що долучені до матеріалів справи акти наданих послуг не містять інформації з приводу переліку дій, які проводились спеціалізованими організаціями, спрямованих на стягнення заборгованості, вилучення об`єкта лізингу, тощо. Матеріали справи не містять і інших доказів, які б підтверджували проведення третіми особами будь-яких дій, як пов`язаних з безпосереднім вилученням об`єкта лізингу, так і реалізацією послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супроводження виконавчого провадження, супроводження процесу вилучення об`єкта лізингу, що унеможливлює відшкодування виплачених їм сум гонорару в порядку пункту 13.5 Умов.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд в постановах від 13 травня 2019 року у справі №924/569/18 та від 1 квітня 2019 року у справі №924/590/18.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що витрати в сумі 89612,97 грн., інфляційні втрати нараховані на компенсацію витрат в сумі 708,86 грн., штрафні санкції нараховані на компенсацію витрат в сумі 1903,82 грн. є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З приводу витрат позивача на оплату правничої допомоги в сумі 12 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг із ТОВ Юридична компанія Праймлекс від 27.03.2018р на надання правової допомоги позивачу, відповідно до п. 2.1. якого за надання послуг супроводу справи в суді першої інстанції замовник сплачує виконавцеві винагороду в розмірі 12000,00 грн.

Також, до матеріалів справи представниками позивача надано довіреності від 22.04.19р. на адвоката Здоровенка В.Є. та від 22.04.19р. на адвоката Олейнікова О.А.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір про надання юридичних послуг із ТОВ Юридична компанія Праймлекс від 27.03.2018р на надання правової допомоги та відповідно до п. 2.1. якого за надання послуг супроводу справи в суді першої інстанції замовник сплачує виконавцеві винагороду в розмірі 12000,00 грн., а також надано довіреності від 22.04.19р. на адвоката Здоровенка В.Є. та від 22.04.19р. на адвоката Олейнікова О.А.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ Юридична компанія Праймлекс надавало позивачу адвокатські послуги в процесі розгляду даної справи.

Також, на підтвердження наданих позивачу адвокатських послуг в процесі розгляду даної справи адвокатами Здоровенко В.Є. та Олейніковим О.А. в порядку ч. 3 ст. 126 ГПК України не надано суду, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, звіту про їх виконання та здійснених позивачем витрат на їх оплату, у зв`язку з чим неможливо встановити суму витрат на професійну правничу допомогу.

Також, суд зазначає про те, що представниками позивача не заявлялись заяви до закінчення судових дебатів у справі про відшкодування адвокатських витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. ст. 2, 7, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"; ст.ст. 11, 16, 509, 525, 598, 628, 655,692, 697, 806 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белмікс" (69100, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 77, код ЄДРПОУ 39574241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПАВЛА ТИЧИНИ, будинок 1В, код ЄДРПОУ 35571472) плату за фактичне користування об`єктом лізингу в сумі 32437,05 грн.; інфляційні втрати за неналежне виконання Договору про фінансовий лізинг в сумі 573,51 грн.; 3% річних за неналежне виконання Договору про фінансовий лізинг в сумі 803,50 грн.; судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.20р.

Суддя Л.В. Шарко