Рішення

від 04.12.2019 по справі 185/6303/18

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/6303/18

Провадження № 2/185/590/19

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просить суд стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" на її користь заборгованість по заробітній платі за період з липня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 23 250,56 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що з 02.12.2013 року по 01.05.2015 року вона знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, а саме працювала на посаді молодшої сестри. З липня 2014 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. За період з липня 2014 року по травень 2015 року заборгованість по заробітній платі склала 23 250,56 грн., тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року відкрито провадження у справі та справа призначена для розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

За вимогами ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,з 02.12.2013 року по 01.05.2015 року позивач ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, а саме працювала на посаді молодшої сестри у Комунальній лікувально-профілактичній установі "Обласна клінічна туберкульозна лікарня". Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Вирішуючи питання про розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача в частині заборгованості по заробітній платі у розмірі 23 250,56 грн. за таких підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата .

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною першою ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, статті 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Згідно ст. ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Згідно ст. 22 Закону України Про оплату праці , суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП закріплено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Позивачем на підтвердження не виплаченої заробітної плати у розмірі 23 250,56 грн. надані суду розрахункові листи за період з липня 2014 року по травень 2015 року, в яких зазначені суми нарахування заробітної плати: липень 2014 року - 6 298,60 грн., серпень 2014 року - 457,19 грн., вересень 2014 року - 2 881,47 грн., жовтень 2014 року - 2 240,76 грн., січень 2015 року - 2 489,74 грн., лютий 2015 року - 2 136,90 грн., березень 2015 року - 2 136,90 грн., квітень 2015 року - 2 136,90 грн., травень 2015 року - 2 472,10 грн.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст. ст.76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені у них, є недостовірними.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження факту трудових відносин з відповідачем, нарахування та розміру заробітної плати, суд вважає їх належними, достовірними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги та стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з липня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 23 250,56 грн. з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 279, 280-284, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" про стягнення заборгованості по заробітній платі- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" (ЄДРПОУ 02006780) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі за період з липня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 23 250 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят) грн. 56 коп. з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" (ЄДРПОУ 02006780) на користь держави (отримувач коштів: УК у м. Павлограді/м. Павл-д/22030101, код за ЄДРПОУ: 37936856, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA418999980000031218206004032, код класифікації доходів бюджету: 220301061) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.М. Бондаренко