Справа № 642/6736/19
Провадження № 2/645/488/20
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
02 квітня 2020 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.
за участю сторін:
представника позивача - адвоката Петренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом:
ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ"
про захист прав споживачів та стягнення страхової суми, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" про захист прав споживачів та стягнення страхової суми, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, просив суд стягнути з відповідача на його користь страхову суму в розмірі 88448,37 грн.. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 27.01.2019 року він уклав з ПАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" договір комплексного страхування власника карткового рахунку (електронний поліс) № MONOIK -0000004496 (далі - договір страхування), за умовами якого страховим випадком, зокрема, є понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати постійного місця роботи. Наказом ПП ОЧАГ-Б3 № 5 про повідомлення працівників про звільнення від 15.04.2019 року позивача звільнено із займаної посади з 01.06.2019 року у зв`язку зі зміною діяльності підприємства. 07.06.2019 року позивач подав заявку ПАТ Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" щодо настання страхового випадку - звільнення з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України. 22.06.2019 року позивач отримав від відповідача відповідь про відмову у нарахуванні та сплати страхового відшкодування з посиланням на підпункт б пункту 4.1.7. Умов страхування по договору добровільного комплексного страхування власника карткового рахунку, відповідно до якого страхове відшкодування не виплачується, якщо страхувальник на дату укладення договору страхування знав або повинен був знати про розірвання Трудового договору (пп. а п. 4.1.7. Умов страхування). Позивач не погоджується із позицією страховика, та стверджує, що на дату укладання договору він не знав і не міг знати про розірвання трудового договору у майбутньому та відмова страховика у виплаті страхового відшкодування ґрунтується на припущеннях.
Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Також, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою суду від 13.12.2019 року задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи .
Ухвалою суду від 17.01.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, та витребувано з Головного управління регіональної статистики інформацію про кількість штатних одиниць на приватному підприємстві "ОЧАГ-Б3", місцезнаходження: 61046, Харківська область, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 8, (код ЄДРПОУ 24286426, дата взяття на облік - 11.09.1997 року) станом на 27.01.2019 року та на 07.06.2019 року. На виконання цієї ухвали 03.02.2020 року надійшла відповідь, згідно з якою Головне управління регіональної статистики повідомило, що не має можливості надати зазначену в ухвалі інформацію, оскільки респонденти подають дані державних статистичних спостережень до територіальних органів Держстату за своїм місцезнаходженням (місцем здійснення господарської діяльності).
Ухвалою суду від 13.02.2020 року прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 13.02.2020 року, та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Представник позивача адвокат Петренко О.М. в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити позов.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки. У відзиві на позов, який надійшов до суду 19.12.2019 року, просив розглянути справу за відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що 27.01.2019 року між сторонами дійсно укладений Договір (електронний поліс) комплексного страхування власника карткового рахунку № MONOIK-0000004496, пункт 7.1. якого містить перелік страхових випадків, у тому числі ризик Д - понесення Страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок звільнення. 07.06.2019 року на адресу ПАТ СК "ІНГОССТРАХ" від позивача надійшли матеріали, які свідчать про те, що на підставі розпорядження ПП "ОЧАГ-Б3" за № 6 від 07.06.2019 року його звільнено з посади директора товариства 07.06.2019 року у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи власника відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, у виплаті страхового відшкодування відповідачем було відмовлено на підставі умов договору, оскільки обов`язок сплати страхового відшкодування у Страховика (відповідача) не настав, а зазначена подія не є страховим випадком, з тих підстав, що з трудової книжки позивача вбачається, що станом на дату укладення договору страхування (27.01.2019 року) з 02.03.2015 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Приватного підприємства "ОЧАГ-БЗ"; 07.06.2019 року позивач був звільнений з зазначеної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі зміною діяльності підприємства з 01.06.2019 року та розірванням трудового договору - ініціативи власника (Розпорядження ПП "ОЧАГ-БЗ" № 6 від 07.06.2019 року та рішення власника від 07.06.2019 року). Розпорядження підписано самим позивачем. Однак, як вбачається з Наказу ПП "ОЧАГ-БЗ" № 5 від 15.04.2019 року "Про повідомлення працівників про звільнення", в зв`язку з реалізацією наказу № 2 від 14.01.2019 року та рішенням власника надано список працівників, що підлягають звільненню, в зв`язку зі зміною діяльності підприємства з 01.06.2019 року, єдиною особою у списку є позивач, та наказ також підписаний самим позивачем. Також, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на Наказ ПП "ОЧАГ-БЗ" № 2 від 14.01.2019 року "Про внесення змін в організацію підприємства" в зв`язку з неприбутковістю основного виду діяльності, відповідно до якого наказано: провести заходи з приводу звільнення робітників, зайнятих основним видом діяльності; повідомити робітників про звільнення з 01.05.2019 року; звільнення провести до 10.06.2019 року. Зазначений Наказ № 2 від 14.01.2019 року також підписаний позивачем особисто. Відтак, на думку відповідача, очевидним є той факт, що саме з 14.01.2019 року, а не з 15.04.2019 року позивач знав або повинен був знати про наступне розірвання трудового договору. Посилання ж позивача на те, що про наступне вивільнення йому стало відомо лише 15.04.2019 року є неспроможним, оскільки про те, що таке повідомлення неодмінно настане, позивачу було відомо вже 14.01.2019 року, як і було відомо про зміни в організації підприємства, та про настання наслідків таких змін, що передбачені п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Крім того, відповідач не погоджується із розміром заявленої до стягнення страхової суми, та, заперечуючи сам факт настання страхового випадку, вважає, що позивач уклав вказаний договір страхування з метою подальшого отримання відшкодування своїх витрат від страхової компанії.
Також, відповідач наголосив, що п. 4.5.1. договору страхування передбачає, що не підлягають страхуванню особи, що працевлаштовані на підприємствах (установах) із загальною кількістю працівників менше 10 осіб. Крім вказаного в п. 4.5.1. договору обмеження, пп. г п. 4.1.7. умов страхування до договору передбачено, що підставою для відмови Страховика у здійсненні страхової виплати за ризиком, передбаченим Ризиком Д договору страхування, є ненадання відомостей про наявність факторів, що зазначені в п. 43.54. цих Умов страхування при укладенні цього договору.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
27 січня 2019 року між ОСОБА_1 (Страхувальник) та ПАТ СК ІНГОССТРАХ (Страховик) було укладено Електронний поліс № MONOIK-0000004496 комплексного страхування власника карткового рахунку, предметом якого, зокрема, є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані із страхуванням на випадок непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати Страхувальником роботи (а.с. 8).
Відповідно до пункту 7.7. договору звільнення Страхувальника з роботи не з його ініціативи (Ризик Д даного договору) розуміється розірвання Трудового договору Страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).
У пункті 10.2. договору також зазначено, що страхувальник ознайомлений, у тому числі, з "Правилами добровільного страхування фінансових ризиків (нова редакція) від 09.04.2014 року, реєстраційний номер 1814180 від 22.05.2014 року та Умовами страхування; умови страхування є невід`ємною частиною цього Договору.
Позивач наголосив, що 07.06.2019 року він подав заявку ПАТ СК ІНГОССТРАХ щодо настання страхового випадку, а саме його звільнення з роботи на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, однак Страховиком було відмовлено у нарахуванні та сплаті страхового відшкодування з посиланням на підпункт б пункту 4.1.7. Умов страхування по договору добровільного комплексного страхування власника карткового рахунку, відповідно до якого страхове відшкодування не виплачується, якщо страхувальник на дату укладення договору страхування знав або повинен був знати про розірвання Трудового договору (пп. а п. 4.1.7. Умов страхування.
Відповідачем надано суду Страховий акт № INGS1862382, затверджений Головою Правління ПАТ СК ІНГОССТРАХ 13.06.2019 року, відповідно до якого звільнення з посади ОСОБА_1 , який застрахований за Договором страхування № MONOIK-0000004496 від 27.01.2019 року, на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що ним повідомлено страхову компанію 07.06.2019 року, кваліфікується як не страхова подія (п. 3.1 Висновків). Відповідно до п. 3.2 Висновків вказаного Акту, підставою для цього є: укладення договору після повідомлення про звільнення - згідно з пп. а п. 4.1.7. Умов страхування страхове відшкодування не виплачується, якщо Страхувальник на дату укладення даного договору страхування знав або повинен був знати про розірвання Трудового договору (пп. а п. 4.1.7. Умов страхування); та обмеження страхування - згідно з пп. 4.5.1. п. 4.5 Умов страхування не підлягають страхуванню особи, що працевлаштовані на підприємствах (установах) із загальною кількістю працівників менше 10 осіб, пп. г п. 4.1.7. ненадання відомостей про наявність факторів, що зазначені в п. 4.5. Умов страхування при укладенні цього Договору є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати (п.п. г п. 4.1.7. Умов страхування). У виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 67-68).
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 979 ЦК України ).
Частиною 1 статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
А частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Статтею 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Згідно з пп. а п. 4.1.7. Умов страхування по Договору страхування, (що, як зазначено вище, є його невід`ємною частиною згідно з п. 10.2. договору), підставою для відмови Страховика у здійсненні страхової виплати є, додатково за ризиком, передбаченим Ризиком Д . Договору страхування: якщо Страхувальник на дату укладання цього Договору знав або повинен був знати про розірвання Трудового договору (мав на руках відповідне повідомлення і т.п.).
З трудової книжки позивача ОСОБА_1 вбачається, що станом на дату укладення договору страхування від 27.01.2019 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Приватного Підприємства "ОЧАГ-БЗ" з 02.03.2015 року (а.с. 11-12).
07.06.2019 року ОСОБА_1 звільнений з вказаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі зміною діяльності підприємства з 01.06.2019 року та розірванням трудового договору з ініціативи власника (Розпорядження ПП "ОЧАГ-БЗ" № 6 від 07.06.2019 року та рішення власника від 07.06.2019 року). Вказане розпорядження підписано позивачем ОСОБА_1 (а.с. 10).
Разом з тим, як вбачається з Наказу ПП "ОЧАГ-БЗ" № 5 від 15.04.2019 року "Про повідомлення працівників про звільнення" в зв`язку з реалізацією наказу № 2 від 14.01.2019 року та рішенням власника, надано список працівників, що підлягають звільненню у зв`язку зі зміною діяльності підприємства з 01.06.2019 року. Єдиною особою у списку є позивач ОСОБА_1 , та вказаний наказ також відписаний саме ОСОБА_1 (а.с. 9).
Відповідачем, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, надано засвідчену копію Наказу ПП "ОЧАГ-БЗ" № 2 від 14.01.2019 року "Про внесення змін в організацію підприємства", відповідно до якого в зв`язку з неприбутковістю основного виду діяльності наказано: провести заходи з приводу звільнення робітників, зайнятих основним видом діяльності; повідомити робітників про звільнення з 01.05.2019 року; звільнення провести до 10.06.2019 рок. Зазначений Наказ № 2 від 14.01.2019 року також підписаний позивачем особисто (а.с. 62).
Відповідно до п. 3.3 Статуту ПП ОЧАГ-Б3 , затвердженого засновником ПП ОЧАГ-Б3 ОСОБА_1., до повноважень директора вказаного підприємства, зокрема, належить прийняття на роботу та звільнення робітників підприємства відповідно до діючого законодавства.
Згідно з п. 3.3.1 Статуту власник не має права втручатися в оперативну діяльність директора підприємства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як директор ПП ОЧАГ-Б3 , підписавши вищевказаний Наказ від 14.01.2019 року, саме з цієї дати, що передувала даті укладення з відповідачем Договору страхування від 27.01.2019 року, був достеменно обізнаний про зміни в організації підприємства, та про настання наслідків таких змін, що передбачені п. 1 ст. 40 КЗпП України, та як посадова особа, до повноважень якої віднесено звільнення робітників підприємства з роботи, знав або повинен був знати про наступне розірвання з ним трудового договору ще до укладення Договору страхування.
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин ПАТ СК ІНГОССТРАХ правомірно відмовлено позивачеві у нарахуванні та сплаті страхового відшкодування з наведених вище підстав, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позов, як на підставу своїх заперечень, на обмеження страхування позивача згідно з пп. 4.5.1. п. 4.5 Умов страхування, відповідно до якого не підлягають страхуванню особи, що працевлаштовані на підприємствах (установах) із загальною кількістю працівників менше 10 осіб, та пп. г п. 4.1.7., за яким ненадання відомостей про наявність факторів, що зазначені в п. 4.5. Умов страхування при укладенні цього Договору є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.
За клопотанням відповідача про витребування доказів, ухвалою суду від 17.01.2020 року витребувано з Головного управління регіональної статистики (ЄДРПОУ 21680000), інформацію про кількість штатних одиниць на приватному підприємстві "ОЧАГ-Б3" (код ЄДРПОУ 24286426, дата взяття на облік -11.09.1997 року) станом на 27.01.2019 року та на 07.06.2019 року. У відповідь на вказану ухвалу суду Головним управлінням регіональної статистики повідомлено, що не має можливості надати зазначену в ухвалі інформацію, оскільки респонденти подають дані державних статистичних спостережень до територіальних органів Держстату за своїм місцезнаходженням (місцем здійснення господарської діяльності).
Інших клопотань про витребування доказів з боку відповідача не надходило.
Відповідно до статей 12 , 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Разом з тим, не доведення стороною відповідача другої підстави щодо відмови позивачеві у нарахуванні та сплаті страхового відшкодування, не спростовує висновків суду про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України , та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу суд залишає за позивачем.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12 , 81 , 247 , 263-265 , 273 , 354ЦПК України , суд,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" про захист прав споживачів та стягнення страхової суми - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", код ЄДРПОУ 33248430, місцезнаходження: м. Дніпро, узвіз Кодацький, 2.
Повне рішення складено 03 квітня 2020 року.
Суддя О.В. Федорова
Суд | Фрунзенський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2020 |
Оприлюднено | 06.04.2020 |
Номер документу | 88586231 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Фрунзенський районний суд м.Харкова
Федорова О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні