Ухвала

від 03.04.2020 по справі 663/2772/19

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/2772/19

Провадження № 2-з/663/12/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року суддя Скадовського районного суду Херсонської області Клімченко М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.04.2020 звернулася до Скадовського районного суду Херсонської області з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя, шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, з належними до будинку господарським та побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До набрання чинності судовим рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку та земельної ділянки з належними до будинку надвірними будівлями. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що вказаний будинок був придбаний у 2007 році за договором купівлі-продажу та оформлений на ОСОБА_2 . Згідно листа, що надійшов на адресу позивачки з ПАТ МТБ Банк про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №168 від 13.03.2020 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №167 від 13.03.2020, банк набув у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Вважаючи житловий будинок сумісною власністю із відповідачем, який без її згоди було відчужено на користь банку, існує висока ймовірність відчуження спірного житлового будинку на користь інших осіб, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз`яснень, зазначених в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 204079936 сформованого 13.03.2020 вбачається, що житловий будинок та земельна ділянка належить ПАТ МТБ БАНК на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 686/25616/13 зробив наступний правовий висновок "Щодо оспорення результатів прилюдних торгів з тих підстав, що 2/3 частки домоволодіння боржника не виділено в натурі, необхідно зазначити таке.

За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Аналіз наведених норм у сукупності свідчить про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів, а тому результати прилюдних торгів у справі не можуть бути визнані недійсними у зв`язку з тим, що 2/3 частки домоволодіння боржника не виділено в натурі. "

Таким чином, можна дійти висновку, що оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, то враховуючи приписи цивільного законодавства, які чітко дозволяють відчужувати частку у праві спільної часткової власності, немає необхідності виділу в натурі частки перед її продажом.

З урахуванням викладеного вважаю, що невжиття заходів забезпечення не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки позов про виділення майна в натурі може бути пред`явлений до будь-якого співвласника спірного майна.

Керуючись ст.ст. 149-150 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Скадовський районний суд Херсонської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. І. Клімченко