Рішення

від 30.03.2020 по справі 595/2113/19

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/2113/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2020

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею Содоморою Р.О.,

при секретарі Пастушаку І.Д.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м.Бучач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Мобілак нет та третьої особи ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовом до ТОВ Мобілак нет та третьої особи ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 14 лютого 2018 року на інтернет сторінці магазину Мобіллак.нет він здійснив замовлення № 18980018, а саме відео карту Gigabite Ge Forse GTX1080 Ті 11 Gb AORUS (GV -N108TAORUS -11GD), код товару 1388373, вартістю 23219 грн., в кількості 5 штук, загальною вартістю - 116150 грн. Перед тим як робити остаточне замовлення позивач уточнив у продавця наявність даного товару, після підтвердження наявності товару, продавець надав реквізити для оплати товару, яку продублював на електронну пошту позивача. Кошти за товар, повинно було надіслати за наступними реквізитами: ФОП ОСОБА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в ПАТ Альфа банк МФО 300346 - призначення платежу Оплата за товар по № 189800018 .

15 лютого 2018року позивач через систему особистого кабінету Приват 24 переказав 116150 грн. за вказаними реквізитами, з призначенням платежу оплата за товар по заказу №189800018 , про що свідчить квитанція про оплату видана системою Приват 24, та підтверджена банком Приват Банк.

19 лютого 2018 року інтернет магазин Мобіллак нет підтвердив надходження коштів, про що свідчить смс повідомлення , яке надійшло на мобільний номер позивача від інтернет магазину Мобілак нет . Згідно умов продавця, товар повинен був надійти на відділення Нової Пошти за адресою вул. Подільська, 21, м. Тернопіль, відділення Нової пошти №5, в строк 21 день після оплати.

13 березня 2018 року позивач так і не отримав підтвердження від продавця того, що йому було вислано замовлений товар, також на гарячій лінії поштового оператора Нова пошта позивач дізнався про відсутність надходження на його ім`я будь якого товару.

З 13 березня 2018 року через особистий кабінет інтернет магазину Мобіллак нет , позивач через приватні повідомлення з продавцем дізнається, що товару немає в наявності, хоча саме продавець підтвердив наявність даного товару, та надав реквізити для оплати при цьому вказавши, що товар надійде позивачу при 100 % предоплаті.

Того ж дня позивач через приватний кабінет зробив відміну замовлення, за формою магазину , в якій була вказана дата повернення коштів - 30.03.2018 року. Продавець так і не розрахувався з покупцем, а саме не повернув кошти у розмірі 116 150 грн в строк згідно зазначеної дати.

Відповідач частково частинами повернув сплачені кошти зокрема у сумі 74987,5 гривень, залишок неповернутих коштів станом на момент подачі позову становить - 41162,5 гривень

Позивач в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви позов підтримує, просить його задоволити.

Представник відповідача ТОВ Мобілак нет в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, відзиву на позов не подав, а тому суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи.

Третя особа в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини.

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 на інтернет сторінці магазину Мобіллак.нет він здійснив замовлення № 18980018, а саме відео карту Gigabite Ge Forse GTX1080 Ті 11 Gb AORUS (GV -N108TAORUS -11GD), код товару 1388373, вартістю 23219 грн., в кількості 5 штук, загальною вартістю - 116150 грн.

15 лютого 2018 року позивач оплатив вартість замовлення в сумі 116150 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.964577504.1 від 15.02.2018 року.

Як вбачається із матеріалів справи замовлення позивачу надіслано не було, в зв`язку з чим він звернувся до відповідача з вимогою про повернення перерахованих коштів, однак йому було повернуто сплачені кошти в сумі 74987,50 грн., залишок неповернутих коштів становить 41162,50 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-ХІІ) визначено, що договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

За змістом пункту 11 частини першої статті 1 Закону №1023-ХІІ засобами дистанційного зв`язку є телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Відповідно до частин 4, 6 статті 13 Закону №1023-ХІІ споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення. У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару продавець повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

Згідно з частиною 7 статті 13 Закону №1023-ХІІ до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

У відповідності з частиною 3 статті 9 Закону №1023-ХІІ при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

За правилами, встановленими частиною 9 статті 12 Закону №1023-ХІІ, якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Судом встановлено, що відповідач не повернув позивачеві сплачені ним кошти у повному обсязі, а тому позовна вимога про стягнення неповернутих коштів підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки, то слід зазначити, що згідно з приписами частини 9 статті 12 Закону №1023-ХІІ, якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Також, щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суду виходить з такого.

Частиною 2 статті 22 Закону №1023-ХІІ визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом частини 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 ЦК моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд враховує те, що позивач насправді зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього відповідача, і вважає за необхідне задовольнити позов у цій частині.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у судове засідання не з`явився, а також ним не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.

Крім того, в силу вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати.

В даному випадку до таких судових витрат відносяться витрати на правову допомогу в сумі 8345,70 грн., що підтверджується розрахунком судових витрат та актом приймання-передачі наданих послуг № 15/01.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,81,141,259,263,265,268, 280,354 ЦПК України, ст.ст.23,509,526,530,1167 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Cтягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Мобілак нет (місцезнаходження: м.Харків, вул.Бучми, 1Б, код ЄДРПОУ 40045623) на користь ОСОБА_1 40962 (сорок тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп. неповернутих коштів; неустойку в розмірі 1% від суми платежу за кожен прострочений день в сумі 198785 (сто дев`яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 89 коп.; 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди та 8345 (вісім тисяч триста сорок п`ять) грн. 70 коп. витрат на правову допомогу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути переглянуте Бучацьким районним судом. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Р. О. Содомора