Рішення

від 02.04.2020 по справі 674/94/20

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/94/20

Провадження № 2/674/160/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В.

номер справи: 674/94/20

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Дунаєвецької районної ради Хмельницької області про визнання свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння недійсним та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування ( ціна позову 146104 грн.),

В С Т А Н О В И В :

29 січня 2020 р. позивач , ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дунаєвецької районної ради Хмельницької області про визнання свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння недійсним та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування ( ціна позову 146 104 грн.).

На обґрунтування позову зазначила, що її батьки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 листопада 1955 року. Вони проживали в с.Січенці Дунаєвецького району Хмельницької області. Батько працював в колгоспі та був членом колгоспу. Мати постійно з 1961 по 1980 рік працювала на Дунаєвецькій суконній фабриці ім.Леніна, а з 1980 року перебувала на пенсії та не працювала. У батьків двоє дітей, вона, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сестра - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 1964 році батьки побудували житловий будинок в АДРЕСА_1 і оскільки батько працював в колгоспі та був членом колгоспу, він був головою двору, то двір вважався колгоспним. На час побудови батьками будинку в сільській місцевості свідоцтво про право власності на домоволодіння не видавались. З 1985 року батьки перестали проживати сумісно, батько вибув в м.Дунаївці, де придбав будинок по АДРЕСА_3 , і став в ньому проживати та був зареєстрований за вказаною адресою з 13.04.1985 року до дня його смерті.

Хоча батьки разом не проживали, але шлюб вони не розривали. Так як батько вибув з двору, а більше ніхто з членів двору в колгоспі не працював та членом колгоспу не був, то і двір в АДРЕСА_1 фактично перестав бути колгоспним з 1985 року. Коли з 1986 року почали видавати свідоцтва про право особистої власності на будинки в сільській місцевості, помилково 12 травня 1988 року виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради на ім`я батька ОСОБА_3 як голови колгоспного двору було видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння. Це свідоцтво було видано на підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної ради №16 від 21.01.1988 року.

На час видачі свідоцтва , двір перестав бути колгоспним, оскільки мати працювала на суконній фабриці ,а потім перебувала на пенсії та отримувала робітничу пенсію. В будинку також проживала позивач, ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_7 та їх дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вони з чоловіком працювали на виробництві в м.Дунаївці та членами колгоспу не були. Тому свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в с.Січенці невірно видано на ім`я батька ОСОБА_3 , як голови колгоспного двору.

Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку , господарських будівель та споруд, спочатку належало до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого спочатку був її батько, ОСОБА_3 , але після його вибуття, головою двору стала мати ОСОБА_4 та двір перестав бути колгоспним. Батько проживав в АДРЕСА_3 , а згодом він цей будинок подарував сестрі ОСОБА_2 , відповідачці у справі, але залишався там проживати та бути зареєстрованим за цією адресою.

Будинок в АДРЕСА_1 зареєстрований в КП Інвентарбюро за батьком ОСОБА_3 .

ЇЇ мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та відкрилась спадщина на належне їй майно. Заповіт мати не залишала, тому спадщина відкрилась за законом. Вважає, що спадковим майном після смерті матері буде будинок АДРЕСА_1 . Вона та відповідач, ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 являлись спадкоємцями майна померлої першої черги за законом. Але спадщину після смерті матері прийняла лише вона, так як на день смерті матері проживала та була зареєстрована з нею за однією адресою. Сестра , ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 ,з матір`ю не проживали та не були зареєстровані за однією адресою, з заявами про прийняття спадщини в нотаріальну контору не звертались. Позивач також не оформляла своє право на спадщину після смерті матері та спадкова справа після смерті матері не заводилась.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер їх батько ОСОБА_3 та відкрилась спадщина на належне йому майно. Заповіт батько не залишав , тому спадщина відкрилась за законом. Спадкоємцями майна померлого являємось вона та її сестра, відповідач ОСОБА_2 . Сестра прийняла спадщину після смерті батька, так як проживала та була зареєстрована з батьком за однією адресою - АДРЕСА_3 . Позивач на спадщину після смерті батька не претендувала та з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору не зверталась. Після смерті батька відповідач успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( спадкова справа знаходиться в Хмельницькому обласному нотаріальному архіві). На час смерті батька власником будинку, в якому він проживав була відповідач ОСОБА_2 , так як за життя батько будинок їй подарував.

Так як свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння колгоспного двору в АДРЕСА_1 було видано на ім`я батька ОСОБА_3 , то в 2019 році відповідач ОСОБА_9 звернулась в Дунаєвецьку державну нотаріальну контору з приводу оформлення права на спадщину, так як помилково вважала, що будинок належав померлому, але державний нотаріус ознайомившись з наданими нею документами відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на житловий будинок та видала постанову про це від 12.06.2019 року. В постанові нотаріус вказує, що правовстановлюючий документ на право власності на домоволодіння - свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в с.Січенці Дунаєвецького району Хмельницької області видано виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради народних депутатів 12 травня 1988 року як голові колгоспного двору ОСОБА_3 , батькові позивача. Нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину , так як не виділена частка спадкодавця у колгоспному дворі та правовстановлюючий документ не скріплений печаткою та підписом органу, що видав вказаний документ. Крім того, технічний паспорт на житловий будинок виданий на третю особу , ОСОБА_1 , тобто на позивача.

Позивач вважає, що будинок не належить до суспільної групи колгоспного двору. Вважає, що вона успадковує весь будинок після смерті матері, спадщину після смерті якої за законом прийняла лише вона, та головою двору якого була її мати ОСОБА_4 . Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 12.05.1988року на ім`я ОСОБА_3 як голови колгоспного двору має бути визнано недійсним.

Позивач вважає, що має всі підстави отримати житловий будинок в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Алексєєва М.А. не з`явились, подали заяву , в якій просять справу розглядати в їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, позов визнає та проти його задоволення не заперечує

Відповідач Дунаєвецька районна рада в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу в їх відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Суд , дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття право власності не встановлена судом. Згідно ст. 1216 ЦК України Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) .

Згідно ст. 1217 ЦК України Спадкування здійснюється за заповітом або за законом . Згідно ст. 1218 ЦК України До складу спадщини в ходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .

Судом встановлено, що 12.05.1988 р. Дунаєвецькою районною радою на підставі рішення виконкому №16 від 21 січня 1988 року видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в с.Січенці Дунаєвецького району , що належить колгоспному двору ,головою якого являється ОСОБА_3 , яке зареєстровано в Інвентарбюро і записано в реєстрову книгу за № 1-104 12.05.1988р.

Згідно свідоцтв про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті батьків, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про одруження.

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, що підтверджується довідкою Дунаєвецької міської ради № 384 від 15.07.2019р. про те, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 з нею проживала дочка ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення Дунаєвецької державної нотаріальної контори від 12.02.2020р. та Інформаційної довідки із Спадкового реєстру станом на 12.02.2020р. спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , не заводилася.

З копії спадкової справи № 417-09 заведеної Дунаєвецькою державною нотаріальною конторою 28 травня 2009р. до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що спадкова справа відкрита 28.05.2009р. на підставі заяви ОСОБА_2 , яка отримала 28.05.2009 р. свідоцтво про право на спадщину за законом і успадкувала після смерті батька земельну ділянку площею 1,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Січинецької сільської ради Дунаєвецького району. Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Згідно постанови державного нотаріуса Дунаєвецької державної нотаріальної контори від 12.06.2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами у зв`язку з тим, що свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в с.Січенці Дунаєвецького району Хмельницької області видано виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради народних депутатів 12 травня 1988 року як голові колгоспного двору ОСОБА_3 і не виділена частка спадкодавця у колгоспному дворі та правовстановлюючий документ не скріплений печаткою та підписом органу, що видав вказаний документ. Крім того, технічний паспорт на житловий будинок виданий на третю особу , ОСОБА_1 , а не на спадкоємця.

Згідно довідки КП Інвентарбюро домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12.05.1988 року, виданого виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради на підставі рішення №16 від 21.01.1988року.

Згідно листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26,Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Згідно ст.ст.120,121 ЦК УРСР в редакції 1963 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності ( ст.112 цього Кодексу); володіння, користування майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Згідно виписок з по господарських книг за 1986-1990 роки , виданих Дунаєвецькою міською радою, голова двору ОСОБА_3 вибув з двору в м.Дунаївці 26.03.1985 року , з 1991 року голова двору - ОСОБА_4 .

Згідно довідки КП Благоустрій Дунаєвеччини від 21.08.2019р., ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 13.04.1985 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті померлого з ним зареєстрована дочка ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.126 ЦК УРСР в редакції 1963 р. ,працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Доказів того, що ОСОБА_3 , після вибуття з двору, виділяв свою частку, судом не встановлено і такі не надані суду.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України Про власність від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

При цьому застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без з`ясування питання щодо правильності віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, є помилковим.

Аналогічні правові позиції висловлені в постанові Верховного суду України від 15.01.2014р. у справі №145цс13, в постанові від 18.11.2015р. у справі № 6-350цc15. Такого самого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № 6-36476св14, № 6-32937св14, № 6-30719св14, № 6-44860св12.

З`ясовуючи питання щодо суспільної групи господарства, розташованого за адресою: в АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , рік забудови житлового будинку - 1964, головою двору ОСОБА_4 являється з 1991 року , площа земельної ділянки біля будинку 0.41га, особовий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги №2 за 1991-1995 роки, що видана Дунаєвецькою міською радою.

Як встановлено уже судом, ОСОБА_3 вибув з двору, який відносився до типу -колгоспний, 26 березня 1985 року і на день видачі на його ім`я, 12.05.1988 р. Дунаєвецькою районною радою на підставі рішення виконкому №16 від 21 січня 1988 року свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння в с.Січенці Дунаєвецького району , не був головою даного двору , та виписався з двору. На час видачі свідоцтва членом двору не являвся, а з 13.04.1985 року проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні не віднайшли свого підтвердження факти спільного проживання та/або ведення господарства померлого ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 (як своєю працею, так і коштами), при цьому не менш ніж три роки поспіль з моменту вибуття.

Наведені обставини, як вважає суд, не можуть свідчити про існування за вказаною адресою родинно-трудового об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Натомість, суд вважає, що оскільки голова двору ОСОБА_4 станом вже задовго до 1988 року, тобто до моменту видачі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, була особою пенсійного віку, постійно проживала у спірному будинковолодінні , ніколи особисто та члени двору , зокрема позивачка та її чоловік ,в колгоспі не працювали, що підтверджується архівною довідкою КУ Трудовий архів та копіями трудових книжок, то зазначений в по господарських книгах колгоспний двір фактично з 1986 року, як зазначено в погосподарських книгах, перетворився у господарство робітників, головою якого була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

А тому суд вважає, що свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння колгоспного двору, головою якого являється ОСОБА_3 , від 12 травня 1988 року, видане на підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної ради №16 від 21.01.1988 року, слід визнати недійсним, а господарство в АДРЕСА_1 вважати робітників та головою двору померлу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , яка являлася власником двору.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП Інвентарбюро , житловий будинок АДРЕСА_1 , житлова площа будинку становить 42.2кв.м., загальна площа будинку - 75.4 кв.м, в склад якого входять: А-1-житловий будинок, Б- сарай-літня кухня, В - погріб, Г-літня кухня , Д-сарай,Е- гараж, N- вбиральня, N-1-огорожа, а згідно зведеного акту вартості будинків господарських будівель та споруд вартість будинку становить 146 104 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 25, п. 11 ч. 4 ст. 346 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті; право власності припиняється у разі смерті власника, у зв`язку з чим позивач позбавлена можливості іншим чином, ніж у судовому порядку визнати за собою право власності на спадкове майно.

З врахуванням положень ч.1 ст.15, ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України пункту 7 постанови від 22 грудня 1995 року №20 „Про судову практику у справах права приватної власності" - Судам слід враховувати, що відповідно до ст.55 Закону "Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Суд дослідивши надані докази приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1261 ЦК України,суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дунаєвецької районної ради Хмельницької області про визнання свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння недійсним та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити .

Визнати свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння колгоспного двору, головою якого являється ОСОБА_3 , від 12 травня 1988 року, видане на підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної ради №16 від 21.01.1988 року, недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ,що зазначені у технічному паспорті на житловий будинок під літерами: АІ - житловий будинок площею забудови 102,7 кв.м, Б- сарай -літня кухня площею забудови 58,2 кв.м, В -погріб,площею забудови 12,0 кв.м, Г - літня кухня площею забудови 47,2 кв.м, Д -сарай площею забудови 8,0 кв.м, Е - гараж площею забудови 36,2 кв.м, № - вбиральня площею забудови 2,1 кв.м., №1 горожа., як за спадкоємцем за законом, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ( місце проживання АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( місце проживання АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Дунаєвецька районна рада Хмельницької області ( місцезнаходження м.Дунаївці вул 1Травня,1 ,код ЄДРПОУ 04060571).

Дата складання повного рішення 02 квітня 2020 року.

Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук