Рішення

від 02.04.2020 по справі 699/1059/19

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/1059/19

Номер провадження № 2/699/110/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2020 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: органу реєстрації виконавчого комітету Карашинської сільської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом і просить усунути перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що є власником будинку АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу будинку від 02.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П., на підставі якого за ним зареєстровано Корсунь-Шевченківським виробничим відділком комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації право власності на вказане нерухоме майно. Відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником вказаного житлового будинку, проте до цього часу зареєстрований за вказаною адресою та не проживає у будинку з часу його відчуження. Тому просить усунути перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаним житловим будинком.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом опублікування оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутність їхнього представника, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що даний позов підлягає до повного задоволення.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу будинку від 02.06.2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність належний продавцеві житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.4-8).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу право власності на будинок з надвірними спорудами було зареєстровано за ОСОБА_1 Корсунь-Шевченківським виробничим відділком комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації , реєстраційний номер 17647532, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23163504 від 30.06.2009 року (а.с.9).

АДРЕСА_2 (а.с.15).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Карашинської сільської ради 15.10.2019 року №235 у будинковолодінні АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.10).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Карашинської сільської ради 15.10.2019 року №236 та актів обстеження ОСОБА_2 зареєстрований у будинку АДРЕСА_2 але не проживає з 2009 року (а.с.11-13).

На підставі вище вказаних доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником вказаного будинку, зареєстрований за даною адресою, але не проживає з 2009 року.

Згідно з ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтями 8, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 41 , 55 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 383 ЦК України , власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Отже, приватна власність громадян охороняється законом і її захист здійснюється судом, а тому власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-709цс16 від 16.11.2016 року зазначено, що частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" однією з підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання є рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Така ж норма закріплена і в абз.2 п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 , зняття з реєстрації місця проживання особи, здійснюється на підставі в тому числі, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" органами реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником житлового будинку АДРЕСА_2 та зареєстрований за даною адресою, факт реєстрації відповідача порушує право власності позивача на даний будинок, створює незручності, оскільки позбавляє можливості в повній мірі вільно реалізувати повноваження власника - володіти, користуватися та розпоряджатися житловим будинком, тому суд приходить до висновку про задоволення позову.

З копії пенсійного посвідчення №2322422514 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, тому згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду.

Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, задовольняючи позов, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн ( в розмірі на час подачі позову до суду).

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: органу реєстрації виконавчого комітету Карашинської сільської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , місце проживання не відомо, РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , місце проживання не відомо, РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі, в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право: на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 02.04.2020 року.

Суддя Свитка С.Л.