Постанова

від 03.04.2020 по справі 199/550/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1139/20 Справа № 199/550/19 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Повного товариства Ломбард Наше Діло Галатін і компанія на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом Повного товариства Ломбард Наше Діло Галатін і компанія до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2017 року позивач звернувся до суду даним позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що наказом від 31.08.2016 року № 135 на посаду касира-товарознавця відділення ломбарду № 36-Д, яке є відокремленим підрозділом повного товариства Ломбард Наше діло Галатін і компанія і розташоване в місті Дніпро за адресою: Донецьке шосе, 7, був прийнятий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі наказу від 06.08.2018 року № 55 відповідач був звільнений з підприємства.

31.08.2016 року із ОСОБА_1 укладений договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язаний був в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей, дбайливо ставитись до цінностей і вживати заходів щодо запобігання шкоди.

27.07.2018 року на відділенні ломбарду було проведено інвентаризацію наявності виробів із дорогоцінних металів, зданих в якості застави, грошових коштів та інших матеріальних цінностей в ході якої виявлена нестача виробів аудіо, відео, побутової техніки на суму 14 800 грн., зданих до ломбарду під заставу за договорами кредиту.

За результатами інвентаризації складений акт від 27.07.2018 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під розписку.

27.07.2018 р. відбулося засідання інвентаризаційної комісії, про що складено протокол. В результаті перевірки причин утворення нестачі з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 було встановлено, що нестача виникла з його вини. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 порушив вимоги посадової інструкції касира-товарознавця, а саме: пункту 21 розділу III - видав кредит без отримання речей у заставу для його забезпечення.

Вищевказані факти порушення вимог посадової інструкції ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях визнав в повному обсязі, не заперечував добровільно відшкодувати заподіяну ним підприємству шкоду але по теперішній час суму нестачі до каси підприємства не вніс. При звільненні ОСОБА_1 із сум, які йому були нараховані при звільненні було утримано 1423 грн. 20 коп., в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. Таким чином залишок суми, яка підлягає відшкодуванню становить 13 376 грн. 80 коп., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем надані належні та допустимі докази, про те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідач правом, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України, не скористалася.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Повне товариство Ломбард Наше діло Галатін і компанія є юридичною особою, яка займається видом діяльності 64.92 : Інші види кредитування , керівником якої призначено Галатіна Віталія ОСОБА_2 (а.с.3,4,6).

На підставі наказу ПТ Очкур і компанія ломбард Наше діло №66 від 30.08.2016 року прийнято на роботу з 31.08.2016 року по 30.11.2016 року ОСОБА_1 на посаду касира-товарознавця (а.с.9).

31 серпня 2016 року між ПТ Очкур і компанія ломбард Наше діло та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей (а.с.11).

На підставі наказу ПТ Ломбард Наше Діло №64 від 26 липня 2018 року проведено інвентаризацію на відділенні ломбарду за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12), за результатами якої виявлено нестачу в сумі 14 800,00 грн., про що складено акт від 27.07.2018 року (а.с.13).

Наказом ПТ Ломбард Наше діло Галатін і компанія №55 від 06.08.2018 року ОСОБА_1 звільнено, у зв`язку із втратою довіри згідно п.2 ст. 41 КЗпП України (а.с.10).

Із довідки виданої ПТ Ломбард Наше Діло №06 від 09.01.2019 року вбачається, що при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2018 року було утримано суму 105,35 грн., при нарахування заробітної плати за серпень 2018 року було утримано 1 317,85 на відшкодування завданої шкоди (а.с.23).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладання з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність.

Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Посада, яку обіймав відповідач - касир-товарознавець, є в переліку посад і робіт, з якими відповідно до ст.135-1КЗпП України, може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а тому ОСОБА_1 може нести матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої шкоди.

Статтею 41 КЗпП України встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема і повної матеріальної відповідальності згідно ст. 134 КЗпП України, є вина особи у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз`яснено, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно п. п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29 грудня 1992 року № 14 роз`яснив, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи укладали його. Коли нема цих умов, на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеними, безпідставними та необґрунтованими вимогами колегія суддів вважає правильними.

Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з відповідача матеріальної школи за спричинену шкоду не відповідають матеріалам справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було, а тому підстав, передбачених ст.376 ЦПК України,а тому оскаржене рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Повного товариства Ломбард Наше Діло Галатін і компанія - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова