Рішення

від 20.03.2020 по справі 760/22026/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08

Справа № 760/22026/19

Провадження №2/760/2325/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

20 березня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди.

ІІ. Описова частина

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит з позовними вимогами про:

-стягнення з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 19 281,59 грн;

-стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період часу з 06 липня 2019 року по день ухвалення рішення у справі;

-стягнення з відповідача вихідної допомоги у розмірі 10 143,00 грн;

-стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6 427,19 грн;

-стягнення з відповідача понесених судових витрат.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк на усунення недоліків.

30 жовтня 2019 року позивачем подано заяву про усунення зазначених недоліків позову.

Ухвалою від 01 листопада 2019 року Солом`янським районним судом м. Києва відкрито провадження.

Свої вимоги Позивачка мотивує наступними обставинами.

У період часу з 04 грудня 2018 року по 05 липня 2019 року Позивачка працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит на посаді помічника керівника підприємства. Наказом №37-Кз від 05 липня 2019 року її було звільнено з займаної посади. Основною причиною звільнення позивача стало порушення роботодавцем умов трудного договору, а саме - системна невиплата заробітної плати. На час звільнення Позивачки та на день звернення до суду із позовом відповідач мав заборгованість перед нею по виплаті заробітної плати в розмірі 19 281,59 грн. Позивач зазначає, що оскільки у день її звільнення відповідач не виплатив їй заробітну плату, останній в силу ст. ст. 116, 117 КЗпП України повинен виплатити позивачу також і середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто починаючи з 06 липня 2019 року. Крім цього, внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю позивач наполягає на стягненні на її користь вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст. 44 КЗпП України, яка становить 10 143,00 грн, виходячи із середньомісячної заробітної плати за два останні місяці перед звільненням протягом травня-червня 2019 року - 3 381,00 грн. Порушенням роботодавцем трудових прав позивача, останній завдано моральну шкоду, яка нею оцінюється у 6 427,19 грн (третина від заборгованості по заробітній платі) і яка у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України підлягає відшкодуванню.

Станом на 20 березня 2020 року відповідачем відзиву не надано, а також клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, учасниками справи не подавались.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з письмових матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 з 04 грудня 2018 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит на посаді помічника керівника підприємства, з 05 липня 2019 року була звільнена відповідно ст. 38 КЗпП України, що вбачається з трудової книжки.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

У ст. 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Згідно з ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з довідкою №22-07/19 від 22 липня 2019 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит перед ОСОБА_1 по заробітній платі станом на 22 липня 2019 року складала 19 281,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування факту не проведення повного розрахунку з позивачем в день звільнення та не встановлено відсутність вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку про відповідальність відповідача, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Згідно з довідкою Відповідача №22-07/19 від 22 липня 2019 року середня заробітна плата (дохід) за останні два місяця роботи Позивачки склав 6762,00 грн.

Суд погоджується з розрахунком Позивачки зробленим за період з 06 липня 2019 року по 01 серпня 2019 року (дата підписання та подання позовної заяви), що середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні становить 3 287,00 грн (виходячи з розрахунку: 173,38 грн = 6 762,00 грн /39 днів; 173,38 грн Х 19 робочих днів = 3 287,00 грн).

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується наступним.

Кількість робочих днів, за якими затримано відповідачем проведення повного розрахунку з позивачем при її звільненні, станом на дату ухвалення рішення у справі, складає 179 робочих днів (з 06 липня 2019 року по 20 березня 2020 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Абзац 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №1398 від 30.07.1999).

Отже, з огляду на те, що Позивачка просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні за період часу з 06 липня 2019 року по день ухвалення рішення, сума заборгованості за вказаний період складатиме 31 035,02 грн, виходячи з такого розрахунку:

173,38 грн = 6762,00 грн /39 днів;

173,38 грн Х 179 робочих днів = 31 035,02 грн.

Отже, з Відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненій за період часу з 06 липня 2019 року по день ухвалення рішення в сумі у розмірі 31 035,02 грн.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивачки вихідної допомоги у розмірі 10 143,00 грн, суд виходить з наступного.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Як вбачається з довідки відповідача про середній заробіток від 22 липня 2019 року №22-07/19, середньомісячна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням протягом травня-червня 2019 року склала в цілому 3 381,00 грн.

Статтею 5 Закону України "Про колективні договори і угоди " передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Як вбачається з наказу №37-Кз від 05 липня 2019 року, підставою його видання стала заява Позивачки від 03 липня 2019 року. Разом з тим, копії зазначеної заяви в матеріалах справи немає, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості пересвідчитися у мотивах поданої заяви про звільнення. Сам наказ від 05.07.2019 не містить посилання на норму Кодексу законів про працю як підставу звільнення, проте запис у трудовій книжці ОСОБА_1 містить формулювання звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України .

Таким чином, ані наказ про звільнення, ані запис у трудовій книжці не містять посилання на звільнення ОСОБА_1 саме на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору). Вимог про зміну формулювання причин звільнення Позивачем не заявлено, у зв`язку з чим у задоволенні вимог про стягнення вихідної допомоги слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яку позивач оцінює у 6 427,19 грн, суд виходить з наступного.

При вирішенні питання щодо спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди суд враховує роз`яснення , що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) та вимог ст.23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно з ч. 1ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи.

Позивач зазначив, що тривала невиплата їй заробітної плати призвела до втрати нормальних життєвих зав`язків та вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя через відсутність коштів для нормального існування, що призвело до психічного напруження в сім`ї тощо.

Отже, суд вважає, що сам факт затримки у виплаті заробітної плати свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5 000,00 грн, що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за затримку заробітної плати та відшкодування моральної шкоди доведеними, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачку при зверненні до суду звільнено від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення заробітної плати в сумі 768,40 грн, а тому суму вказаного судового збору слід стягнути з Відповідача в дохід держави.

Разом з цим, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 768,40 грн, яка підлягає компенсації за рахунок Відповідача.

Крім цього, Позивачка просить відшкодувати понесені нею судові витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч.1,3 ст.133 ЦПК України).

Частиною 3 ст.138 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Норма щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу ст.137 ЦПК України не передбачена.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано засвідчену копію договору про надання правової допомоги, укладений з адвокатом від 12 липня 2019 року № 1/07-19; засвідчену копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 12 липня 2019 року про надання адвокатом усної консультації з трудового права щодо відновлення порушених прав працівника (загальний обсяг часу 30 хв. 500,00грн); засвідчену копію акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 27 липня 2019 року про складання адвокатом адвокатського запиту щодо витребування у відповідача необхідних документів для звернення до суду (загальний обсяг часу 60 хв. 1 500,00 грн); засвідчену копію акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 02 серпня 2019 року про вивчення адвокатом документів та написання позовної заяви про стягнення з відповідача боргу по заробітній платі та пов`язаних з нею платежів, подання позову до суду через підсистему Електронний суд (загальний обсяг часу 3 год. 20 хв. 5000,00 грн); засвідчену копію квитанції банку №NIBM44975M від 06 серпня 2019 року про сплату 500,00 грн за актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 12 липня 2019 року; засвідчену копію квитанції банку №NIBM44986M від 06 серпня 2019 року про сплату 1 500,00 грн за актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 27 липня 2019 року; засвідчену копію квитанції банку №NIBM44992M від 06 серпня 2019 року про сплату 5 000,00 грн за актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 02 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом заявити відповідне клопотання, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит понесені нею підтверджені матеріалами справи витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

ІV. Резолютивна частина

На підставі ст.ст. 38, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 4,5,13,77,121,141,265, 315, 354,430 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 19281,59 гривень, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період часу з 06.07.2019 по 20.03.2020 в розмірі 31035,02 гривень, компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн, а всього - 55316,61 гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити.

2.Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит на користь ОСОБА_1 в якості компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, суму в розмірі 7768,40 грн.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5.Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-Щит , адреса: м. Київ, вул. Гарматна,8; ідентифікаційний код юридичної особи: 40988967.

Суддя: