Рішення

від 06.04.2020 по справі 328/457/20

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/457/20

06.04.2020

2/328/333/20

РІШЕННЯ

іменем України

06 квітня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Гаряги А.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 328/457/20 (номер провадження 2/328/333/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

встановив:

06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Токмацького районного суду Запорізької області з позовною заявою до Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, в якій просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її рідна тітка та рідна сестра її батька, ОСОБА_2 .

Їх родинні відносини підтверджуються її свідоцтвом про народження; свідоцтвом про народження її батька, ОСОБА_3 ; свідоцтвом про народження її тітки, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 як ОСОБА_2 ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, згідно якого її тітка ОСОБА_2 вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_2 ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, згідно якого, її бабуся ОСОБА_6 , яка була матір`ю ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вийшла заміж та отримала прізвище ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; свідоцтвом про одруження, згідно якого, бабуся ОСОБА_6 вийшла заміж ІНФОРМАЦІЯ_6 та змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на нерухоме майно, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке вона прийняла та оформила відповідно до діючого законодавства, та підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.07.2017 року виданого державним нотаріусом Токмацької районної державної нотаріальної контори.

Крім того, існує ще одне спадкове майно, яке вона не має можливості оформити через державного нотаріуса - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві приватної власності за її бабусею ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та який фактично прийняла у спадок її рідна тітка ОСОБА_2 , так як проживала та була зареєстрована з бабусею на день її смерті за однією адресою, але не встигла оформити на своє ім`я, так як не мала грошових коштів, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 серпня 1992 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Долинської сільської ради за № 62.

Крім неї інших спадкоємців за законом не має. Після смерті тітки вона прийняла спадщину у шестимісячний строк, звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом. З метою оформлення спадкового майна вона звернулася до державного нотаріуса Токмацької державної районної нотаріальної контори, проте державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що на житловий будинок відсутній оригінал правовстановлюючого документу на ім`я її тітки ОСОБА_2 .

Відповідно до звіту про незалежну оцінку нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартість його складає 34 000,00 грн.

Через неможливість в позасудовому порядку успадкувати житловий будинок вона змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Вона як спадкоємець за законом, прийняла спадщину після смерті тітки, на даний час користується та розпоряджається спадковим майном, інші спадкоємці відсутні, але юридично не може оформити свої спадкові права, оскільки відсутній належний правовстановлюючий документ на житловий будинок, який би підтверджував право власності померлої на дане спадкове майно, тому вважає що вона правомірно набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, у зв`язку з чим за нею слід визнати право власності на дане майно в порядку спадкування.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву. Витребувано з Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області належним чином завірену копію спадкової справи.

Позивач, ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник позивача, ОСОБА_17, в підготовче судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача, Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, в підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, надав заяву, в якій просить справу розглянути за відсутності представника, не мають заперечень проти позовної заяви (а.п. 49).

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем позову не порушує його чи інших осіб інтересів, не суперечить вимогам закону і тому приймається судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , у віці 71 рік, про що складено відповідний актовий запис № 305, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Токмацькому району реєстраційної служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області від 24 листопада 2014 року, серія НОМЕР_1 (а.п. 6, 35).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , під час державної реєстрації шлюбу 12 березня 1968 року номер актового запису 655 змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00015657292 (а.п. 14).

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження здійснений відповідний запис за № 466 27 грудня 1945 року, батьками зазначені: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 виданим зав.бюро ЗАГС 27 грудня 1945 року (а.п 10).

ОСОБА_6 , 1924 року народження, під час державної реєстрації шлюбу 13 грудня 1947 року номер актового запису 201 змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00015319798 (а.п. 13).

ОСОБА_6 , 1924 року народження, та ОСОБА_13 , 1927 року народження, одружились 05 вересня 1964 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 47. Після реєстрації одруження чоловікові та дружині присвоєно прізвища - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про одруження виданим міськрадою Запорізької області від 05 вересня 1964 року, серія НОМЕР_3 (а.п. 12).

Батьком позивача, ОСОБА_1 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим міськвиконкомом м. Молочанськ Запорізької області 24 квітня 1989 року, серія НОМЕР_4 (а.п. 9).

Матір`ю, ОСОБА_3 , є ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим міськрадою Запорізької області 22 грудня 1964 року народження, серія НОМЕР_5 (а.п. 11).

ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , у віці 79 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 05 травня 2004 року зроблено запис за № 55, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Молочанським міськвиконкомом Токмацького району Запорізької області 05 травня 2004 року, серія НОМЕР_6 (а.п. 7).

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , у віці 52 роки, про що складено відповідний актовий запис № 205, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Токмацькому району реєстраційної служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області від 04 жовтня 2013 року, серія НОМЕР_7 (а.п 8, 36).

Матір`ю, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є ОСОБА_6 , яка також є бабусею позивача, ОСОБА_1 .

ОСОБА_6 була зареєстрована та мешкала по день смерті за адресою АДРЕСА_2 , разом з нею була зареєстрована донька ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Молочанської міської ради Токмацького району Запорізької області за № 22 від 28 лютого 2020 року (а.п. 21).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, але не встигла оформити на своє ім`я.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухоме майно, яка складається з: - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 27 жовтня 1999 року, витягом з Державного реєстру правочинів, технічною характеристикою № 090 від 13 червня 2017 року, технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.п. 42-45); - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_6 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 серпня 1992 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Долинської сільської ради за № 62 (а.п. 18-19).

ОСОБА_2 була зареєстрована та мешкала по день смерті за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Молочанської міської ради Токмацького району Запорізької області за № 74 від 15 травня 2015 року (а.п. 40).

ОСОБА_2 є тіткою позивача, ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємців за законом згідно статті 1261, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України, не має.

Крім позивача, ОСОБА_1 , інших спадкоємців за законом не має.

06 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Токмацької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, після тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідною заявою яка міститься в спадковій справі, копію якої надано до суду (а.п. 34).

05 липня 2017 року позивач звернулася до Токмацької районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.п. 41).

05 липня 2017 року державний нотаріус Токмацької районної державної нотаріальної контори посвідчив, що на підставі ст. 1262 ЦК України, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є, згідно зі ст. 1266 ЦК України її племінниця ОСОБА_1 , брат якої ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . Свідоцтво про право на спадщину за законом видано на житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.п. 16-17, 46-47).

До складу спадкової маси входить житловий будинок АДРЕСА_1 (що належав ОСОБА_6 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_9 , спадщину після якої фактично прийняла ОСОБА_2 ), але надати правовстановлюючі документи на вказане майно спадкоємець не може, у зв`язку з чим нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 лютого 2020 року № 73/02-31 (а.п. 20).

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивача на спадкування за законом та набуття права власності на спірне нерухоме майно, за захистом якого ОСОБА_1 змушена звернутись до суду, оскільки в позасудовому порядку їх захистити не можливо.

28 серпня 1992 року ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , діючи за довіреністю гр. ОСОБА_16 від 19.06.1992 року, уклали договір про те, що ОСОБА_15 продав,а гр. ОСОБА_6 купила житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Цей житловий - А1 - житловий будинок глинобитний, а - веранда, Б - л. кухня, Г - погріб, Д - туалет, Ж - вод. колонка, №1 - забор. Договір посвідчено секретарем виконкому Долинської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Накоскіною З.О., договір підписано сторонами в її присутності, про що в договорі містяться відповідні підписи. Договір зареєстровано в реєстрі за № 62 (а.п. 18-19).

Згідно п. 2 Договору продаж вчинено за 55 000 рублів, які гроші передані гр. ОСОБА_15 в присутності секретаря, який посвідчив договір для ОСОБА_16 .

У договорі зазначено, що у відповідності зі ст. 227 Цивільного кодексу УРСР цей договір підлягає реєстрації за місцем знаходження будинку у Пологівському інвентарбюро.

На виконання вимог ст. 227 ЦК УРСР, договір був зареєстрований Пологівським малим підприємством Імпульс .

Згідно реєстраційного напису на вказаному договорі слідує, що на документі про право приватної власності визначений в цьому документі житловий будинок (домоволодіння) цілий зареєстрований Пологівським малим підприємством Імпульс на праві приватної власності за ОСОБА_6 і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 19 від 31 серпня 1992 року (а.п. 19 зворотна сторінка договору).

Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

ОСОБА_6 сплатила продавцеві грошові кошти за житловий будинок, про що зазначено в договорі, житловий будинок передано покупцеві.

Договір у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР зареєстрований Пологівським малим підприємством Імпульс .

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців, зокрема положеннями ЦК УРСР від 18.07.1963 року № 1540-VI, Законом Української РСР Про власність від 07.02.1991 № 697-ХІІ, Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом України від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затверджена наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.76 № 1/5 на виконання Закону Української РСР Про державний нотаріат та з метою покращання нотаріального обслуговування громадян виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону Української РСР Про державний нотаріат від 25 грудня 1974 року N 3378-VIII (в ред. від 14 вересня 1979 року N 5106-IX) у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.

Відповідно до підпункту 1 пункту 29 Розділу ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.76 № 1/5, службові особи виконавчих комітетів посвідчують угоди, для яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму. Відповідно до діючого законодавства обов`язковому нотаріальному посвідченню підлягають, зокрема такі угоди, а саме договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування) жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників незалежно від суми договору (статті 227, 242, 244 Цивільного кодексу УРСР).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону Української РСР Про власність від 07 лютого 1991 року № 697-XII (який введено в дію з 15 квітня 1991 року постановою Верховної Ради України від 26 березня 1991 року N 885-XII ) суб`єктами права індивідуальної власності в Українській РСР є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону Української РСР Про власність від 07 лютого 1991 року № 697-XII громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону Української РСР Про власність від 07 лютого 1991 року № 697-XII об`єктами права індивідуальної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Статтею 49 Закону Української РСР Про власність від 07 лютого 1991 року № 697-XII передбачена правомірність володіння майном, тобто володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.

ОСОБА_6 , з урахуванням наведених обставин та положень законодавства діючого на момент укладення договору купівлі-продажу, на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України Про власність набула право власності на спірний житловий будинок і правомірно володіла ним.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником зазначено ОСОБА_6 .

Відповідно до звіту про незалежну оцінку нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартість його складає 34 000,00 грн.

ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, але не встигла оформити на своє ім`я.

Позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, прийняла спадщину після смерті тітки, на даний час користується та розпоряджається спадковим майном, інші спадкоємці відсутні, але юридично не може оформити свої спадкові права, оскільки відсутній належний правовстановлюючий документ на житловий будинок, який би підтверджував право власності померлої на дане спадкове майно.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивача на спадкування та набуття права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за захистом якого вона змушена звернутись до суду, адже в позасудовому порядку їх захистити не можливо.

Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Статтями 1216-1218 ЦК визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Главою 25 ЦК передбачені підстави для припинення права власності. До зазначених підстав не належить припинення права власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 16 ЦК передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04), § 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (N 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Згідно з п. 100-101 рішення у справі Новоселецький проти України , заява № 47148/99, рішення від 22 лютого 2005 року, суд нагадав, що стаття 1 Протоколу № 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.

Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, в разі відсутності правовстановлюючого документа юридичний факт набуття нерухомості у власність за зверненням зацікавлених осіб може бути визнаний, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.

Суд встановив, що спір виник в зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя не отримала правовстановлюючий документ на спірний житловий будинок. Спірний житловий будинок є об`єктом права власності, а тому наявні правові підстави для визнання за спадкоємцем права власності на цей будинок у порядку спадкування.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом свідчить про те, що право власності не визнається іншою особою, а тому є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний будинок, яке перейшло до неї в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_2 . Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок є законними, ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 81, 82, 89, 197, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

Представник позивача адвокат Майсак Віта Олександрівна (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02 лютого 2004 року № 461), діє на підставі доручення Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № ММЦ-30 від 24 лютого 2020 року та довіреності від 24 лютого 2020 року, адреса робочого місця: 71700, Запорізька область, м.Токмак, вул. Володимирська, буд. 19/173.

Відповідач: Долинська сільська рада Токмацького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04353623, місцезнаходження: 71760, Запорізька область, Токмацький район, с. Долина, вул. Центральна, буд. 57.

Дата складання повного судового рішення 06 квітня 2020 року.

Суддя: