Рішення

від 06.04.2020 по справі 286/130/20

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/130/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Щипська І. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю '' Лідер Продукт Плюс '' про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку , -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2020 року ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , звернувся із позовом до суду, який в подальшому уточнив, в якому просить стягнути з відповідача ТОВ '' Лідер Продукт Плюс '', яке знаходиться по вул. О. Мишуги, б.2, офіс 424 в м. Київ, на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 296,69 грн., середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 18837,00 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та понесені ним судові витрати.

Мотивуючи тим, що з 05 березня 2019 року він працював у відповідача на посаді охоронника та був звільнений за угодою сторін 27.06.2019 року. При звільненні позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 9565,28 грн. Остаточний розрахунок було проведено 12.12.2019 року та доплачено кошти в сумі 9268,59 грн. Різниця між сумами склала 296,69 грн., що є заборгованістю по зарплаті. У зв`язку з невиплатою заборгованості порушено його права передбачені чинним законодавством. В результаті затримки з виплати заробітної плати при звільненні, позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження отримав 25.02.2020 року, заяву про уточнення позовних вимог отримав 06.03.2020 року про що свідчать рекомендовані повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Позивач працював у ТОВ '' Лідер Продукт Плюс '' з 05.03.2019 року по 27.06.2019 року і був звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються записами трудової книжки позивача (а. с. 5, 6).

З долученої до матеріалів справи роздруківки АТКБ Приватбанк по рахунку, який належить ОСОБА_1 за квітень - грудень 2019 року вбачається, що загальна сума виплаченої відповідачем ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати становить 15 921,92 грн. (відповідачем позивачу було виплачено 24.04.2019 року - 4962,83 грн., 24.06.2019 року - 1690,50 грн., 08.07.2019 року - 1690,50 грн., 30.07.2019 року - 3381,00 грн., 13.11.2019 року - 2000,00 грн., 12.12.2019 року - 2197,09 грн.), тоді як згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ПДС України, позивачу виплачено нараховану заробітну плату з врахуванням відрахувань в розмірі 16 218,61 грн., різниця між виплатами складає 296,69 грн., що в свою чергу підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі, яка залишилась невиплаченою (а.с. 7,8).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В п.6 Постанови від 24.12.1999 року №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону Про оплату праці розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до ч.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано інформації щодо виплати заборгованості по заробітній платі позивачеві, хоча це є його обов`язком відповідно до положень ст.81 ЦПК України, також не доведено, що позивачеві не виплачено належні від підприємства суми не з їх вини. Не спростовано доводи позивача, що стосуються наявності заборгованості по заробітній платі. Не виплачуючи заборговані позивачеві суми, відповідач порушив його право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване Конституцією України (ст.43), Законом України Про оплату праці та обмеживши право на використання його власності для задоволення життєвих потреб.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994-535 ). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо задоволення позову про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Відповідачем заборгованість по заробітній платі в повному обсязі не погашено до даного часу, тобто відповідно до ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення. Однак, позивач позивні вимоги не уточнював у вказаній частині, а тому підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за період затримки розрахунку з червня по грудень 2019 року, тобто в межах заявлених вимог, так як відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до ч.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями.)

Так, відповідно до вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Заробітна плата позивача за два останні місяці (квітень, травень 2019 року) становила 3381,00 грн., Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить: (3381,50 + 3381,50): (20+221) = 161 грн. 00 коп.. Таким чином позивачу належить виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 837,00 грн..

З позивачем в день звільнення мав бути проведений розрахунок. Відповідно з відповідача слід стягнути невиплачену заборгованість по заробітній платі в сумі 296 грн. 69 коп. та компенсацію за несвоєчасний розрахунок в розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки, останній зазнав душевних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, яка повністю не виплачена до даного часу, що в свою чергу тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тривалості та глибини душевних страждань, часу вимушених змін у життєвих стосунках позивача (тривалий проміжок часу з 27.06.2019 року по 12.12.2019 року), відсутності у позивача доказів про заподіяння даної шкоди на суму 3000 грн. 00 коп., враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2000 грн..

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Позивачем сплачено судовий збір, який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1602,06 грн..

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 282, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер продукт плюс (ідентифікаційний код 39232447), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Мишуги, б 2, офіс 424, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 296 грн. 69 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18837 грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. 00 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер продукт плюс (ідентифікаційний код 39232447), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Мишуги, б 2, офіс 424, на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 1602,06 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч