Рішення

від 06.04.2020 по справі 911/201/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/201/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс» , с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь Міськбуд» ,

м. Ірпінь Київської області,

про стягнення 31 149,10 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс", с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області (далі по тексту - ТОВ «Парк Плюс» ), звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 20.01.2020 №21 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь Міськбуд", м. Ірпінь Київської області (далі по тексту - ТОВ Ірпінь Міськбуд ), в якому просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості в сумі 31 149,10 грн. за видатковими накладними №388 від 26.01.2017 та №529 від 01.02.2017, та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 27.01.2020 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/201/20, постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленим ицим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розглядсправи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

20.02.2020 від товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс" до господарського суду Київської області надійшло клопотання від 18.02.2020 №95 про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема довідки АТКБ Приватбанк по контрагенту від 13.02.2020 за період 26.01.2017 по 11.02.2020.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики та повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд направляв відповідачу на адресу, яка зазначена у позовній заяві, та відповідає зареєстрованому місцезнаходженню відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 27.01.2020. Поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою підприємства зв`язку від 06.03.2020 про інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Оскільки станом на 06.04.2020 відповідач відзив на позов не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ Парк Плюс до ТОВ Ірпінь Міськбуд про стягнення 31 149,10 грн., дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінившиїх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Ірпінь Міськбуд» була досягнута домовленість про поставку позивачем відповідачу товару.

На виконання досягнутої домовленості, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 631 149,10 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних:

№388 від 26.01.2017 на суму 277 739,00 грн. та

№529 від 01.02.2017 на суму 353 410,10 грн.,

а також відповідних ним податкових накладних з квитанціями про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними відповідач розрахувався частково в сумі 600 000,00 грн. (платіжні доручення від 16.03.2017 №564 на суму 170 000,00 грн., від 16.03.2017 №205 на суму 130 000,00 грн., від 29.03.2017 №580 на суму 300 000,00 грн.), що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок, у зв`язку з чим станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 149,10 грн. (631 149,10 грн. мінус 600 000,00 грн.).

Оскільки зміст договору вбачається з документів, якими обмінялися сторони (видаткові накладні, платіжні доручення) суд робить висновок про те, що сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов, а за правовим змістом відносини сторін є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 3, ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, зокрема згідно вищеперерахованих видаткових накладних, суду не подано, в тому числі і на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.01.2020, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Матеріали справи містять копію підписаного керівниками обох сторін та скріпленого печатками Акту звірки взаємних розрахунків за 1 квартал 2017.

Суд враховує позицію постанов Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, у яких вказано, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

На підставі поданих позивачем первинних документів заявлена сума заборгованості 31 149,10 грн. підтверджується та відповідачем не спростована.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Інший строк сторонами у договорі не встановлено. Суд звертає увагу на те, що позивач подав проект договору поставки №251 від 16.09.2016, згідно якого передбачено 100% передоплату товару. Разом із тим, вказаний проект договору не підписаний з боку покупця ТОВ Ірпінь Міськбуд . Враховуючи загальний порядок укладення договорів (ст.181 ГК України), у суду відсутні підстави приймати як належний доказ вказаний проект договору, підписаний лише з боку продавця.

Перебіг строку виконання грошового зобов`язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої ст. 692 ЦК України.

За таких обставин, строк виконання зобов`язання з оплати за товар, отриманий за видатковими накладними є таким, що настав: за накладною №388 від 26.01.2017 на суму 277 739,00 грн. - 27.01.2017, та за накладною №529 від 01.02.2017 на суму 353 410,10 грн. - 02.02.2017.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що сума простроченої заборгованості відповідача, яка складає 31149,10 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, вимога позивача про стягнення з ТОВ Ірпінь Міськбуд 31 149,10 грн. основного боргу належить до задоволення повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю Парк Плюс повністю та ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ірпінь Міськбуд 31 149,10 грн. основного боргу.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у мінімальному законом встановленому розмірі повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Парк Плюс задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ірпінь Міськбуд (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, секція 2, приміщення 124, ідентифікаційний код 40173406)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Парк Плюс (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, станція Червоний Шахтар, буд. 1, ідентифікаційний код 30169090)

31 149,10 грн. (тридцять одну тисячу сто сорок дев`ять гривень десять копійок) основного боргу,

2 102,00 (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 06.04.2020.

Суддя О.В. Конюх