Постанова

від 31.03.2020 по справі 280/3306/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3306/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.)

у справі № 280/3306/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0002821407, № 0002811407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбані товари у ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОІМПЕКС (код ЄДРПОУ 36043232), ТОВ ЛЕЙНВІК (код ЄДРПОУ 41654289), ТОВ ДАСТРІАЛ (код ЄДРПОУ 41418411), ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ (код ЄДРПОУ 41507174), ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41703435) мають джерело їх походження з України, були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані TOB Елтранс Україна на підставі первинних документів із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому використані у господарській діяльності позивача для виробництва продукції та її подальшої реалізації, що в свою чергу призвело до змін в активах TOB Елтранс Україна та його зобов`язаннях і реально спричинило зміни майнового стану позивача. Договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові документи, розрахункові документи на товари, які закуповувались у вказаних постачальників, і на підставі яких їх вартість включена позивачем до витрат діяльності підприємства, а сума ПДВ - до складу податкового кредиту, надавались до перевірки, а тому висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є упередженими та хибними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 позовну заяву задоволено. Суд встановив, що виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій. З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства. Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично мотивована обставинами, викладеними в акті перевірки.

Про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Елтранс Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОІМПЕКС (код ЄДРПОУ 36043232) за грудень 2017 року, ТОВ ЛЕЙНВІК (код ЄДРПОУ 41654289) за грудень 2017 року, ТОВ ДАСТРІАЛ (код ЄДРПОУ (код ЄДРПОУ 41418411) за грудень 2017 року, ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ" (код ЄДРПОУ 41507174) за листопад 2017 року (включено до податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року), ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41703435) за липень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік та 3 квартали 2018 року - фінансової звітності з їх відображенням у Декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки контролюючим органом складений Акт перевірки №58/08-01-14-07/39380838 від 31.01.2019, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2017 рік та за 3 квартали 2018 року, на загальну суму 182529 грн. в т.ч.: за 2017 рік - 37 376 грн. за 3 квартали 2018 року - 145 153 грн.;

- пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість) на суму на загальну суму 843119 грн., у т.ч. по періодах: за грудень 2017 року - 765519 грн., за липень 2018 - 77600 грн.

На підставі акту перевірки №58/08-01-14-07/39380838 від 31.01.2019 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 06.03.2019 №0002811407, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 273793,50 грн., у тому числі за основним платежем 182529,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91264,50 грн.;

від 06.03.2019 №0002821407, яким зменшено суму від`ємного значення по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 843119,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

З акту перевірки від 31.01.2019 вбачається дослідження контролюючим органом під час проведення перевірки господарських операцій позивача з придбання продукції у контрагентів ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОІМПЕКС , ТОВ ЛЕЙНВІК , ТОВ ДАСТРІАЛ , ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС .

Відповідачем встановлено, що між позивачем та ТОВ ТК Енергоімпекс укладений договір поставки № ЭЭ/1504/122017 від 01 грудня 2017 року, відповідно до якого предметом поставки є товар панелі в асортименті, шафа № 219 КАСУПА. Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару проводиться партіями на підставі заявок покупця, у яких визначається асортимент, кількість, якісні та технічні характеристики. Умови поставки Товару - DDP (Інкотермс-2010).

Відповідно до п. 3.6. договору при відвантаженні товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві документи: специфікації на партію товару, оригінал фактури - рахунку, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (у разі якщо поставка до місця призначення здійснювалась постачальником), сертифікат якості або декларацію про відповідність, чи інші документи які підтверджують якість продукції.

На підтвердження факту виконання цього договору позивачем подані документи, які були предметом дослідження і судом першої інстанції, а саме: специфікація №1, видаткова накладна № 67 від 11.06.2018 на суму 13 256 577,60 грн. в т.ч. ПДВ - 2 209 429,60 грн.; платіжне доручення №1086 від 07.12.2017.

Відповідач, посилаючись на те, що до перевірки позивачем не надано заявок покупця та товарно-транспортних накладних, дійшов висновку про не підтвердження факту отримання товару позивачем саме від цього контрагента. Ненадання паспортів якості або інших документів, зазначених в п.3.6 договору поставки, за твердженням відповідача, унеможливлює встановлення походження (виробника, імпортера) товарів, в тому числі у зв`язку з відсутністю його фактичного придбання у контрагентів - продавців по ланцюгу постачання.

Також відповідач вказує, що позивачем не надано до перевірки договорів на перевезення вантажу від продавця ТОВ ТК Енергоімпекс до покупця Елтранс Україна , укладених з юридичними або фізичними особами; актів виконаних робіт з вантажоперевезення; рахунків із зазначенням витрат понесених продавцем ТОВ ТК Енергоімпекс на перевезення вантажу, платіжних доручень, підтверджуючих сплату вантажоперевезень. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що унеможливлює встановити маршрут перевезення придбаного позивачем товару, водія, який здійснював супровід вантажу від продавця до покупця. Крім того, позивачем не підтверджено використання у господарській діяльності власних або орендованих транспортних засобів для здійснення перевезення ТМЦ, не надано подорожні листі для підтвердження факту перевезення ТМЦ від продавця ТОВ ТК Енергоімпекс до покупця ТОВ Елтранс Україна .

Виходячи з наведених обставин, відповідач встановив, що задекларована господарська операція із придбання у TOB ТК Енергоімпекс запчастин не відбулася у дійсності, позивачем не підтверджено рух активів від TOB ТК Енергоімпекс до ТОВ Елтранс Україна .

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ Лейнвік відповідачем в ході перевірки встановлено, що між ТОВ Елтранс Україна та ТОВ Лейнвік укладений договір поставки № 201712.1 від 01.12.2017, згідно якому предметом поставки є запасні частини, вузли, та комплектуючі до електрорухомого складу залізниці.

Відповідно до п. 2.4 договору постачальник зобов`язується надати покупцю до здійснення поставки технічну документацію на кожен вид продукції (у тому числі, але невиключно, ТОСТ, ТУ, іншу технічну документацію).

На підтвердження виконання цього договору позивачем подані документи, які досліджувались і в суді першої інстанції, а саме: специфікація №1 від 01.12.2017 до договору № 201712.1 від 01.12.2017; рахунок на оплату №4 від 01.12.2017 на суму 137580,00 грн. в т.ч. ПДВ - 22 930,00 грн.; видаткова накладна №4 від 01.12.2017 на суму 137580,00 грн. в т.ч. ПДВ - 22 930,00 грн.; ТТН №Р4 від 01.12.2017 на перевезення ТМЦ 1,106 т. на суму 137 580,00 грн. в т.ч. ПДВ - 22 930,00 грн.; рахунок на оплату №5 від 01.12.2017 на суму 402 480,00 грн. в т.ч. ПДВ - 67 080,00 грн.; видаткова накладна №5 від 01.12.2017 на суму 402 480,00 грн. в т.ч. ПДВ - 67 080,00 грн.; ТТН №Р5 від 01.12.2017 на перевезення ТМЦ 1,1 т. на суму 402 480,00 грн. в т.ч. ПДВ - 67 080,00 грн.; рахунок на оплату №6 від 01.12.2017 на суму 304 416,00 грн. в т.ч. ПДВ - 50 736,00 грн.; видаткова накладна №6 від 01.12.2017 на суму 304 416,00 грн. в т.ч. ПДВ - 50 736,00 грн.; ТТН №Р6 01.12.2017 на перевезення ТМЦ 0,874 т. на суму 304 416,00 грн. в т.ч. ПДВ - 50 736,00 грн.; платіжні доручення №1105 від 03.01.2018; №1107 від 04.01.2018, №1108 04.01.2018, №1109 від 04.01.2018, №1118 від 05.01.2018.

Відповідач під час перевірки встановив, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося ТОВ Елтранс Україна з використанням автомобіля ГАЗ 33213-414, НОМЕР_1 , власником якого є гр. ОСОБА_1 - засновник ТОВ Елтранс Україна . За поясненнями директора підприємства цей автомобіль використовується без укладання договору оренди та на безоплатній основі, будь-які витрати на модернізацію, ремонт автомобіля не враховуються при визначення фінансово - господарського результату підприємства.

Відповідач зазначив, що встановлена обставина, що гр. ОСОБА_1 , протягом 4-го кварталу 2017 року не отримував жодних доходів від ТОВ Елтранс Україна (дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу - пп.164.2.5 п.164.2 ст.164 ПК України), унеможливлює використання вищевказаного автомобіля у господарській діяльності вказаного перевізника, виконання послуг перевезення або надання власного майна (автомобіля)

в оренду зазначеному підприємцю.

Крім того, в графі ТТН Пункт навантаження зазначено адресу м.Запоріжжя, вул.Крива бухта, 1, яка не відповідає адресним даним ТОВ Лейнвік , при цьому, як зазначено відповідачем, не встановлено набуття в оренду ТОВ Лейнвік нерухомості за вказаною адресою, у зв`язку з чим у вищезазначені ТТН внесені дані, які не відповідають дійсності.

Також за твердженням відповідача ненадання до перевірки технічної документації, про необхідність якої зазначено у п.2.4 Договору поставки №201712.1 від 01.12.2017, унеможливлює встановлення походження (виробника, імпортера) товарів, в тому числі у зв`язку з відсутністю його фактичного придбання у контрагентів - продавців по ланцюгу постачання.

Контролюючим органом під час перевірки використано базу даних ІАС Податковий блок ДФС України і встановлено, що ТОВ Лейнвік у періоді, що перевірявся, не використовувалась праця фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Основні фонди у цього підприємства відсутні.

Крім того, за даними реєстру судових рішень наявне кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в якому фігурантом справ є ТОВ Лейнвік . Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи повторно у 2017-2018 роках на території України, створили ТОВ Лейнвік та інші юридичні особи з метою прикриття незаконної діяльності контрагентів.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС відповідачем в ході перевірки встановлено, що між цими особами договір не укладався.

Господарські взаємовідносини між позивачем ТОВ Елтранс Україна з поставки товару - бітуму нафтового дорожнього в`язкого БНД підтверджуються документами, які досліджувались і в суді першої інстанції,: рахунок-фактура №1-17/07 від 17.07.2018 на суму 345 888,00 грн. з ПДВ; видаткова накладна №15 від 17.07.2018 на суму 345 888,00 грн. з ПДВ; платіжні доручення №1359 від 26.06.2018, №1336 від 17.07.2018.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, позивачем не надано договорів на

перевезення вантажу від продавця ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС до покупця ТОВ Елтранс Україна , укладених з юридичними або фізичними особами; актів виконаних робіт з вантажоперевезення; рахунків із зазначенням витрат понесених продавцем ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС на перевезення вантажу, платіжних доручень, підтверджуючих сплату вантажоперевезень. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, відтак неможливо встановити маршрут перевезення придбаного товару ТОВ Елтранс Україна ; неможливо встановити водія, який здійснював супровід вантажу від продавця до покупця. Підприємством ТОВ Елтранс Україна не підтверджено використання у господарській діяльності власних або орендованих транспортних засобів для здійснення перевезення ТМЦ, не надано подорожні листі для підтвердження факту перевезення ТМЦ від продавця ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС до покупця ТОВ Елтранс Україна .

Паспорти якості або інші документи на зазначений у накладних товар (бітум) від ТОВ

СТО ПРАЙД СЕРВІС на ТОВ Елтранс Україна до перевірки не надані, що, за твердженням відповідача, унеможливлює встановлення походження (виробника, імпортера) товарів, в тому числі у зв`язку з відсутністю його фактичного придбання у контрагентів - продавців по ланцюгу постачання.

Також відповідачем встановлена відсутність у TOB СТО ПРАЙД СЕРВІС трудових та матеріальних ресурсів, фінансова звітність підприємством до ДПІ протягом 2018 року не подавалась, аналізом ЄРПН та податкової звітності з ПДВ не встановлено отримання ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС послуг оренди транспортних засобів, нежитлових приміщень, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язку, навантаження - розвантаження вантажів, у зв`язку з чим відсутність таких витрат є одним з свідчень фактичної неможливості здійснення TOB СТО ПРАЙД СЕРВІС господарської діяльності.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ ДАСТРІАЛ відповідачем в ході перевірки встановлено, що між цими особами договір у письмовій формі не укладався.

Господарські взаємовідносини між ТОВ Елтранс Україна та ТОВ ДАСТРІАЛ : підтверджуються наступними документами, які судом досліджено,: рахунок на оплату №37 від 22.12.2017 на суму 200 592,00 грн. в т.ч. ПДВ - 33 432,00 грн.; видаткова накладна №37 від 22.12.2017 на суму 200 592,00 грн. в т.ч. ПДВ - 33 432,00 грн.; ТТН № 37 від 22.12.2017 на перевезення ТМЦ 0,77т. на суму 200 592,00 грн. з ПДВ; платіжне доручення№1129 від 18.01.2018.

Згідно рахунку на оплату № 37 від 22.12.2017 предметом поставки є товар - резервуар 365 л.,

5 ТН 357-067.

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, перевезення товару здійснювалось ТОВ Елтранс Україна з використанням автомобіля ГАЗ 33213-414, НОМЕР_1 , власником якого є гр. ОСОБА_1 - засновник ТОВ Елтранс Україна . За поясненнями директора підприємства цей автомобіль використовується без укладання договору оренди та на безоплатній основі, будь-які витрати на модернізацію, ремонт автомобіля не враховуються при визначення фінансово - господарського результату підприємства.

В графі ТТН Пункт навантаження зазначено: м.Запоріжжя, вул.Крива бухта, 1, але аналізом ЄРПН не встановлено наявності власних або орендованих ТОВ ДАСТРІАЛ приміщень за вказаною адресою, що не дає можливості встановити причетність ТОВ ДАСТРІАЛ до ведення фінансово - господарської діяльності за м.Запоріжжя, вул.Крива бухта, 1.

Вищевикладені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про внесення у вищезазначені ТТН даних, які не відповідають дійсності.

Також контролюючим органом встановлена відсутність у ТОВ ДАСТРІАЛ трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності.

Крім того, відповідачем зазначено, що первинні документи, виписані від ТОВ ДАСТРІАЛ на ТОВ Елтранс Україна , суперечать вимогам діючого законодавства України, у зв`язку з не підтвердженням факту придбання ідентифікованих товарів (невідповідність номенклатури придбаного перед реалізованим товаром) та внесенням в ці документи даних, які не відповідають дійсності.

Стосовно господарські взаємовідносини між ТОВ Елтранс Україна та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ відповідачем в ході перевірки встановлено, що між цими особами укладений договір поставки № 201711.3 від 16.11.2017, відповідно до якого предметом поставки є щити розподільчі 48 В, муфти МПР -240-1, гель 8882 Є, конвертер 67D-48S15R.

Умови поставки Продукції - EXW (склад Постачальника) м.Маріуполь, Донецька обл.,

( ІНКОТЕРМС - 2010 ).

Факт поставки підтверджується поданими позивачем документами, які досліджувались судом,: специфікація №1 до договору поставки № 201711.3 від 16.11.2017 на суму 47 760,00 грн. в т.ч. ПДВ, рахунок на оплату № 35 від 16.11.2017 на суму 47 760,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7 960,00 грн.; видаткова накладна № 35 від 16.11.2017 на суму 47 760,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7 960,00 грн.; ТТН № Р35 від 16.11.2017 на перевезення ТМЦ на загальну суму 47 760,00 грн. з ПДВ.

Згідно наданих до перевірки товарно - транспортних накладних перевезення проводилось автомобілем ГАЗ 33213-414, НОМЕР_1 , власником якого є гр. ОСОБА_1 - засновник ТОВ Елтранс Україна ; пункт навантаження - м.Маріуполь, вул. Італійська, 116-А.

Відповідачем в ході перевірки використана податкова інформація щодо вказаного контрагента позивача і встановлено відсутність у ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, необхідного для здійснення відповідної господарської діяльності.

Крім того, за даними реєстру судових рішень наявне кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч.3 ст.368 КК України., де фігурантом справ є ТОВ БУД ЕРУП ТЕХНОЛОДЖИ . Встановлено, що в незаконній схемі задіяні ряд підприємств з ознаками фіктивності , що входять до складу конвертаційного центру , а саме: ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ .

З огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що на час здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару вказані вище контрагенти позивача мали статус юридичних осіб, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб`єктності.

Факт поставки вищевказаними контрагентами товару на адресу позивача підтверджений наведеними вище документами, виходячи із їх змісту яких вбачається, що вони є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем у своїй господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на ненадання позивачем до перевірки документів на підтвердження транспортування товару, сертифікату якості, а також договору перевезення від ТОВ ТК Енергоімпекс апеляційний суд вважає помилковим, оскільки згідно договору поставки між позивачем та ТОВ ТК Енергоімпекс № ЭЭ/1504/122017 від 01.12.2017 поставка здійснюється на умовах DDP, тобто у позивача відсутні обов`язки, пов`язані з транспортуванням товару до визначеного пункту призначення. Крім того, придбаний у TOB ТК Енергоімпекс товар одразу постачався позивачем контрагенту-покупцю, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи, які також були надані і контролюючому органу під час перевірки. За вказаних обставин відсутність у позивача документів на підтвердження транспортування товару та інших супровідних документів, зокрема, сертифікатів якості, не може бути свідченням нереальності господарських операцій між позивачем та TOB ТК Енергоімпекс , оскільки подані позивачем документи, зазначені вище, в повній мірі підтверджують факт поставки на адресу позивача обумовленого договором № ЭЭ/1504/122017 від 01.12.2017 товару і використання його у власній господарській діяльності позивача.

Також, як вірно вказано судом першої інстанції, виходячи з правової суть господарських відносин як між позивачем та ТОВ ТК Енергоімпекс , так і іншими контрагентами, зокрема, ТОВ СТО ПРАЙД СЕРВІС , транспортні документи не є первинними документами, що підтверджують операції поставки товару.

З цих же підстав апеляційний суд не приймає в якості доводів на підтвердження правової позиції контролюючого органу посилання відповідача на те, що у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Лейнвік та ТОВ ДАСТРІАЛ у ТТН були внесені дані, які не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Втім, відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що господарська діяльність позивача з його контрагентами мала місце. Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, тому суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки.

Факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

В акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними правочинами поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у його господарській діяльності, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договорів позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

З приводу висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з підприємствами, які ґрунтуються на податковій інформації відносно цих підприємств, а також висновків, що вказані контрагенти позивача в періоди, що перевірялися, фактично не могли здійснювати фінансово-господарські операції, в тому числі здійснювати поставку продукції на адресу позивача через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів виробничих та складських активів, транспортних засобів), апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податкова інформація не може бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, висновки відповідача з цього приводу носять характер припущень податкового органу (з огляду на відсутність належних доказів), в той час, як за приписами п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також є такими, які не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

І право платника податків - покупців товарів (робіт, послуг) на відображення в податковому обліку певних господарських операцій не залежить від виконання його контрагентами вимог податкового законодавства в частині подання звітності та сплати податків.

Позивач, як сторона за відповідними господарськими договорами, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Також не можуть бути прийняті твердження відповідача, що аналізом ЄРПН не встановлено факт придбання контрагентами позивача товару у кількості, який реалізований позивачу, оскільки товар міг бути придбаний в інші (попередні) періоди, а також із залученням третіх осіб, які не є платниками ПДВ, що відповідачем фактично не досліджувалось.

Стосовно посилань відповідача на матеріали кримінальних проваджень, в яких фігурують ТОВ Лейнвік та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , апеляційний суд зазначає, що на момент розгляду даної адміністративної справи означені кримінальні провадження не є завершеними, обвинувальні вироки за наслідками розслідування не постановлені судом, тому ці матеріали кримінального провадження самі по собі не мають доказової сили для цієї адміністративної справи.

Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин позивача з цими контрагентами, відповідно, не доведено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Приймаючи рішення про стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з поданих позивачем на підтвердження таких витрат документів. В даному випадку обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений на це час зафіксовані в акті приймання-передачі та в описі робіт (наданих послуг) на суму 9000,00 грн.

Підставою для надання правової допомоги позивачу є укладений позивачем договір № 62 про надання правової допомоги від 20.06.2019, згідно якому адвокат Хілько А.С. приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, пов`язану із захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій, що діють в системі судоустрою України у справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2019 № 0002821407, № 0002811407, прийнятих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

З огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, а також обсяг наданих адвокатом послуг, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлена вартість таких послуг є співмірною із складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; зафіксовані в попередньому описі роботи відповідають визначеній ст.132 КАС України суті, а саме: пов`язані з розглядом справи, тому суд першої інстанції, приймаючи рішення в цій частин, діяв у відповідності з процесуальними нормами в межах наданих йму повноважень.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 280/3306/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко