Постанова

від 20.02.2020 по справі 910/10703/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. Справа№ 910/10703/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 20.02.2020

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 (повний текст рішення складено 21.10.2019)

у справі №910/10703/19 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 4 404 873,13 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 4 404 873,13 грн, з яких 3 896 162,64 грн основного боргу, 162 346,45 грн інфляційних втрат, 49 846,57 грн 3% річних та 296 517,47 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №СВРЗ-03-22-18-204/ю від 11.12.2018, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

У відзиві відповідач частково не погодився з розрахунками інфляційних втрат, наданих позивачем та просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

У відповідь на відзив, позивач зазначив, що розрахунки інфляційних втрат є вірними, крім того заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

11.12.2018 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП", як постачальником укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-18-204/ю (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015-34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - п`ятник з механічною обробкою, упор передній, упор задній, кронштейн, автозчеп СА-3, хомут тяговий.

Кількість товару складає 310 шт. (триста десять штук) і визначається у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 3 900 557,28 грн., в тому числі ПДВ 20% - 650 092,88 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Згідно з п. 12.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє: в частині поставок - до 31.12.2018, в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 900 557,28 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 198 від 18.12.2018 на суму 594 386,64 грн, № 200 від 18.12.2018 на суму 177 302,16 грн, № 206 від 20.12.2018 на суму 795 942,60 грн, № 210 від 20.12.2018 на суму 795 972,60 грн, № 217 від 21.12.2018 на суму 646 017,84 грн, № 233 від 22.12.2018 на суму 4 394,64 грн, № 238 від 27.12.2018 на суму 886 510,80 грн.

Вказаний товар прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень уповноваженою особою, що підтверджується підписами на вказаних накладних та долученими до матеріалів справи довіреностями на отримання цінностей. Факт прийняття товару за вказаними накладними не заперечується відповідачем. Крім того, на виконання умов договору, в день поставки товару позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних.

Відповідачем частково здійснено оплату товару на суму 4 394,64 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача неоплаченим станом на дату звернення з позовом до суду є товар на суму 3 896162,64 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 3 896162,64 грн, також 162 346,45 грн інфляційних втрат, 49 846,57 грн 3% річних та 296 517,47 грн пені.

Під час розгляду справи, відповідач, згідно із платіжними дорученнями № 207 від 25.09.2019, № 199 від 25.09.2019, № 190 від 25.09.2019, № 188 від 25.09.2019, № 187 від 25.09.2019, № 186 від 25.09.2019, сплатив заборгованість за поставлений товар у розмірі 3 896162,64 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" 122 163,19 грн інфляційних втрат, 49 462,88 грн 3% річних, 147 107,76 грн пені та 6 987,63 грн витрат зі сплати судового збору.

Закрито провадження у справі №910/10703/19 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3 896 162,64 грн.

Закриваючи провадження у справі №910/10703/19 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3 896 162,64 грн, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, відповідач, згідно із платіжними дорученнями №207 від 25.09.2019, №199 від 25.09.2019, №190 від 25.09.2019, №188 від 25.09.2019, №187 від 25.09.2019, №186 від 25.09.2019, сплатив заборгованість за поставлений товар у розмірі 3 896162,64 грн.

Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат у розмірі 162 346,45 грн, 3% річних у розмірі 49 846,57 грн та пені у розмірі 296 517,47 грн, судом встановлено, що вказані нарахування здійснені позивачем по кожній накладній окремо, зокрема за накладною №198 від 18.12.2018 за період з 02.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №200 від 18.12.2018 за період з 02.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №206 від 20.12.2018 за період з 08.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №210 від 20.12.2019 за період з 08.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №217 від 21.12.2018 за період з 09.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №238 від 27.12.2018 за період з 14.01.2019 по 12.06.2019.

При цьому, місцевим господарський судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання.

Разом з тим, 22.12.2018 та 29.12.2018 були робочими днями, а 24.12.2018, 25.12.2018, 31.12.2018, 01.01.2019, 07.01.2019 були вихідними днями. Крім того, позивач рахує останній день строку виконання зобов`язання, як день прострочення, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин судом визначені вірними періодами для нарахування 3% річних та пені самостійно в межах заявленого позивачем періоду, а саме: за накладною №198 від 18.12.2018 за період з 04.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №200 від 18.12.2018 за період з 04.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №206 від 20.12.2018 за період з 09.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №210 від 20.12.2019 за період з 09.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №217 від 21.12.2018 за період з 10.01.2019 по 12.06.2019, за накладною №238 від 27.12.2018 за період з 15.01.2019 по 12.06.2019.

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 49 462,88 грн, а тому вимоги в цій частині судом задоволено частково.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 162 346,45 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний розрахунок також є невірним. За періоди з лютого 2019 року по 31 травня 2019 року, розмір інфляційних втрат за розрахунком суду становить 122 163,19 грн, а тому в цій частині позов задоволено частково.

Вимоги позивача про стягнення 294 215,52 грн пені судом визнані обґрунтовані. Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення пені суд дійшов до висновку про його задоволення та зменшення пені до 50%, що становить 147 107,76 грн.

Судовий збір за розгляд даної справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладено на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, в частині зменшення розміру пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, судом покладено на відповідача у сумі, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того судом першої інстанції роз`яснено позивачу, що частина сплаченого ним судового збору в розмірі 58 442,44 грн (за позовні вимоги, провадження щодо яких закрито) може бути повернута йому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині розподілу судових витрат, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10703/19, в частині розподілу судових витрат, і ухвалити нове рішення, яким судові витрати у розмірі 58 442,44 грн покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, помилково використав загальні норми Господарського процесуального кодексу України, та не врахував спеціальні норми ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач не відмовлявся від позову, але при цьому і не підтримав позовні вимоги у частині стягнення основного боргу, у зв`язку з тим, що відповідачем було виконано вимоги після пред`явлення позову.

А тому, на думку скаржника, судові витрати необхідно було покласти на відповідача.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу, Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, є безпідставними та передчасними, оскільки право позивача не було порушено.

Відповідач зазначив, що місцевим господарським судом у своєму рішенні роз`яснено позивачу про те, що сплачений судовий збір у розмірі 58 442,44 грн, за позовні вимоги провадження щодо яких закрито, може бути повернуто з Державного бюджету України за клопотанням позивача на підставі ст. 7 Закону України Про Судовий збір . При цьому, як зазначає відповідач, матеріали справи не містять такого клопотання позивача.

Філія Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" у відзиві на апеляційну скаргу також, заперечила щодо її задоволення та просила відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 залишити без змін.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

У жовтні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2019 у справі №910/10703/19, в частині розподілу судових витрат, і ухвалити нове рішення, яким судові витрати у розмірі 66 073,11 грн покласти на відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10703/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10703/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду, від скаржника надійшла заява про відкриття апеляційного провадження, оскільки судовий збір за оскарження рішення в частині судового збору не сплачується.

Крім того апелянтом подана заява про виправлення описки в прохальній частині апеляційної скарги, а саме вважати вірною вимогу про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2019 у справі №910/10703/19, в частині розподілу судових витрат, і ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 58 442,44 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.01.2020 у справі №910/4761/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито провадження за апеляційною скарго Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019, розгляд справи призначено на 20.02.2020.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та за наявними у матеріалах справи документами.

У судове засідання 20.02.2020 з`явився представник Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином. При цьому, як зазначалось вище у своєму клопотання, скаржник просив суд апеляційної інстанції справу розглядати без участі представника позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники позивача, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Закон України Про судовий збір

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з апеляційною скаргою позивач, оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 лише в частині розподілу судового збору за позовними вимогами, провадження щодо яких закрито.

Враховуючи приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та те, що позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, судова колегія переглядає рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 в частині розподілу судових витрат з позовної вимоги провадження щодо якої закрито, тобто, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом задовольняючи позовні вимоги частково, стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" 6 987,63 грн витрат зі сплати судового збору.

При цьому, позивачу роз`яснено, що частина сплаченого ним судового збору в розмірі 58 442,44 грн (за позовні вимоги, провадження щодо яких закрито) може бути повернута йому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Тобто суд першої інстанції у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України вірно розподілив судові витрати у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про повернення судового збору в частині закриття провадження у справі за основною сумою боргу, враховуючи приписи ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд позбавлений можливості повернути сплачений судовий збір без відповідного клопотання особи, яка його сплатила. Про що і було зазначено судом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з відповідним клопотанням скаржник до суду не звертався.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача судового збору за позовні вимоги, провадження щодо яких закрито у відповідності до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України з посиланням зокрема на те, що позивач не відмовлявся від позову та не підтримував позовні вимоги у частині стягнення основного боргу в зв`язку з тим, що відповідачем було виконано вказані вимоги після пред`явлення позову.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Тобто, для стягнення з відповідача судового збору за позовними вимогами, які були виконані відповідачем після пред`явлення позову, необхідна наявність двох складових, а саме: факт не підтримання своїх вимог позивачем та заява позивача про стягнення таких витрат з відповідача.

Як встановлено судом апеляційної інстанції матеріали справи не містять ані заяви позивача про не підтримання позовних вимог, які були виконані відповідачем після пред`явлення позову, ані заяви позивача про стягнення судових витрат з відповідача. З протоколу судового засідання від 10.10.2019 також не вбачається, що такі заяви були зроблені позивачем у судовому засіданні.

9. Висновки апеляційного суду

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є не доведеними жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 10.10.2019 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10703/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10703/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10703/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.04.2020

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко