Рішення

від 30.03.2020 по справі 911/204/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2020 р. Справа № 911/204/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного малого виробничого підприємства Юніта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Уат

про стягнення 26202,90 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Приватне мале виробниче підприємство Юніта (далі - позивач, ПМВП Юніта ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Уат (далі - відповідач, ТОВ ТД Уат ) про стягнення 26202,90 грн, з яких: 25000,00 грн основного боргу, 1084,88 грн пені та 118,02 грн 3% річних.

Підставами для пред`явлення позову стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 199 від 16.03.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 12.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому повідомляється, що вартість поставленого товару відповідачем оплачено частково, на підтвердження чого до відзиву долучено відповідні платіжні доручення та банківські виписки. Також відповідач визнає, що затримав оплату за товар, що, за словами відповідача, зумовлено виявленням браку частини товару про що ТОВ ТД Уат складно відповідні акти, які було надіслано на адресу позивача.

Через канцелярію суду 19.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає посилання відповідача на обставини виявлення браку товару необгрунтованими, а складені ТОВ ТД Уат акти виявлення браку товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Через канцелярію суду 19.02.2020 від позивача також надійшли обгрунтування витрат на професійну правничу допомогу з відповідними письмовими доказами у додатку.

Через канцелярію суду 26.02.2020 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Уат (покупець) та Приватним малим виробничим підприємством Юніта (постачальник) 16.03.2018 укладено договір поставки № 199 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного Договору в асортименті, та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та накладних, які є невід`ємною частиною дійсного Договору.

За умовами п. п. 3.1., 3.2. Договору ціна на товар, що постачається, встановлюється в національні валюті України та вказується в рахунках-фактурах та накладних, які підписуються сторонами. Загальна вартість Договору складається з суми всіх накладних до дійсного Договору.

Відповідно до п. п. 5.1. Договору покупець отримує товар згідно рахунка та накладної від постачальника згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС-2010), які є обов`язковими для сторін щодо відносин, які випливають з цього Договору, згідно Указу Президента України Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів за усним узгодженням сторін на умовах: витрати на транспортування товару у випадку передбаченому у пункті 5.1.2. дійсного Договору виконуються за рахунок покупця або постачальника згідно домовленості.

Пунктом 5.3. Договору обумовлено, що право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент відвантаження зі складу постачальника або розвантаження на складі покупця .

Здача-прийом товару проводиться у присутності представників обох сторін. Товар вважається зданим постачальником та отриманим покупцем за кількістю та найменуванням згідно накладної, якщо на накладній постачальника є відмітка покупця про отримання товару (п. 5.4. Договору).

Всі розрахунки за дійсним Договором здійснюються в національній валюті України (п. 6.1. Договору).

За умовами п. 6.3. Договору оплата товару покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у Договорі поточний рахунок постачальника.

Згідно з пп. 6.3.3. Договору оплата товару покупцем здійснюється у формі: з відстрочкою платежу. При даній формі розрахунків плату за поставлений товар покупець повинен здійснити на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 10.1. Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року з 16.03.2018 по 16.03.2019.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що термін дії Договору автоматично продовжується кожен раз на такий самий строк і на тих самих умовах, якщо по закінченню строку дії даного Договору жодна з сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір.

У матеріалах справи відсутні заяви сторін про розірвання Договору, відтак останній є діючим.

На підставі видаткової накладної № 560 від 30.10.2019 та товарно-транспотрної накладної № Р560 від 30.10.2019 постачальник передав, а покупець прийняв у власність товар - вилка Super склоподібна 1000 шт у кількості 99 тис. шт. на загальну суму 25815,24 грн. Вказані накладні підписані представниками сторін без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2019 ПМВП Юніта звернулось до ТОВ ТД Уат з претензією № 45, в якій вимагало сплатити у п`ятиденний термін заборгованість за отриманий товар в сумі 25815,24 грн та пеню від простроченої заборгованості в розмірі 3614,24 грн.

Платіжним дорученням № 5877 від 10.01.2020 покупець здійснив часткову оплату вартості отриманого товару на рахунок постачальника у розмірі 815,24 грн.

13.01.2020 ТОВ ТД Уат надіслало на адресу ПМВП Юніта відповідь на претензію за вих. № 0302 від 03.01.2020, у якій стверджувало про те, що якість товару Вилка Super склоподібна - 99000,00 шт., виявився бракованим, у зв`язку з чим вважало вказану обставину як порушення істотних умов Договору та зобов`язалось провести оплату за поставлений якісний товар.

Разом з відповіддю на претензію було надіслано також повідомлення за вих. № 0301 від 03.01.2020 про виклик представника постачальника для складання та підписання акта про виявлення браку товару по договору № 199 від16.03.2018, а також складені в односторонньому порядку представниками ТОВ ТД Уат акти про виявлення браку товару, а саме: № 1 від 05.11.2019 на суму 521,52 грн; № 2 від 19.11.2019 на суму 2607,60 грн; № 3 від 10.12.2019 на суму 782,28 грн.

Вважаючи вказані акти такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та є неналежними доказами поставки товару неналежної якості, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути, зокрема заборгованість за поставлений товар, яка станом на дату подання позову складає 25000,00 грн.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що 24.01.2020 покупець здійснив часткові оплати на загальну суму 21088,60 грн в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар, а саме: 16088,60 грн - платіжним дорученням № 5915; 5000,00 грн - платіжним дорученням № 5913.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, а також вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами є такими, що виникли з договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору ПМВП Юніта передано, а ТОВ ТД Уат прийнято товар на суму 25815,24 грн за видатковою накладною № 560 від 30.10.2019.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, за умовами Договору покупець повинен розрахуватись за поставлений товар протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару (пп. 6.3.3. Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України, а також умови пп. 6.3.3. Договору, обов`язок з оплати спірного товару у покупця настав 31.10.2019 та сплинув 28.11.2019.

Судом встановлено, що покупець вартість отриманого товару оплатив частково на загальну суму в розмірі 21903,84 грн. Неоплаченим залишився товар на суму 3911,40 грн.

Відповідач, посилаючись на обставини виявлення ним дефектів товару, вважає, що неякісний товар на суму 3911,40 грн згідно з п. 4.3. Договору повинен бути замінений позивачем на якісний або на вказану суму зменшуються зобов`язання покупця перед постачальником.

Відповідач стверджує про те, що отриманий товар ТОВ ТД Уат використовує для виробництва столових наборів для бортового забезпечення авіації згідно ТУ У 25.2-2089114658-001:2008, затверджених Головним державним санітарним лікарем Цивільної авіації України, і сповіщення 2089114658.01 про зміну №1 та сповіщення 2089114658.02 про зміну №2 до ТУ У 25.2-2089114658-001:2008, а також висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 602-123-20-1/23822 від 26.07.2017, де зафіксовані підвищені вимоги до якості наборів, про які, за словами відповідача, позивач обізнаний.

За доводами відповідача, при виявленні браку працівники ТОВ ТД Уат керувались діючими державними стандартами, а саме ДСТУ 2437-94 Вироби із пластмас Дефекти. Відповідач зазначає, що специфіка товару полягає в тому, що брак товару можна виявити лише після розпакування транспортного (поліпропіленовий мішок) і споживчого пакування (поліетиленовий пакунок), що неможливо здійснити в момент прийому товару. Товар досить довго (більше календарного місяця) зберігається запакованим і використовується по мірі необхідності протягом певного проміжку часу, про що, за твердженнями відповідача, свідчать дати складання актів про виявлення браку.

Позивач у позовній заяві вказував на те, що надіслані відповідачем акти про виявлення браку товару не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, в порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, складені лише за участі представників покупця, без участі представника постачальника та експерта бюро товарних експертиз, та з порушенням строків, визначених вказаною Інструкцією.

В свою чергу відповідач зауважує, що посилання на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, у пункті 4.3. Договору відсутні.

ТОВ ТД Уат разом з відзивом на позовну заяву надано до суду зразки продукції з дефектами та без дефектів окремо, яка, зі слів відповідача, поставлена йому саме позивачем.

Дослідивши надані докази з урахуванням пояснень сторін викладених у заявах по суті спору, суд дійшов висновку про необгрунтованість посилань відповідача на відсутність в нього обов`язку з оплати отриманого від позивача товару у зв`язку з неналежною якістю останнього, виходячи з такого.

Так, відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Згідно із ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

За змістом укладеного між сторонами Договору, умови щодо якості товару встановлені у розділі 4 цього Договору, а саме:

- якість товару, що постачається за умовами дійсного Договору постачальником , повинна відповідати діючим нормативним документам (п. 4.1. Договору).

- постачальник має надати у розпорядження покупця документи, що підтверджують відповідність товару вимогам українського законодавства щодо їх сертифікації (п. 4.2. Договору).

- у випадку виявлення дефектів якості товару, які виникли за вини постачальника, останній приймає на себе зобов`язання замінити товар за свій рахунок або повернути покупцю його вартість (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору у випадках, непередбачених дійсним Договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

З урахуванням того, що інший порядок приймання-передачі товару за якістю сторонами у Договорі визначено не було, у разі поставки неякісної продукції відповідач мав діяти у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція), оскільки п. 1 вказаної Інструкції визначено, що остання застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання виробничо-технічного призначення, та товарів народного споживання по якості та комплектності.

Так, пунктом 6 Інструкції визначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки, зокрема: при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем.

Відповідно до п. 10 Інструкції приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчені в установлені терміни.

Пунктом 16 Інструкції передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією.

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

Згідно з п. 17 Інструкції у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), має бути зазначено:

а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримано;

б) основні недоліки, виявлені в продукції;

в) час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектністю (в межах встановленого для приймання терміну);

г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 год., а відносно швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором (п. 18 Інструкції).

Відповідно до п. 20 Інструкції при неявці представника виробника (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Пунктом 29 Інструкції встановлено, що за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених в п. п. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

У цьому акті має бути зазначено:

а) найменування одержувача продукції і його адреса;

б) номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, проведена з порушенням встановлених термінів приймання, в акті повинні бути вказані причини затримки приймання, час їх виникнення і усунення;

в) прізвища, ініціали осіб, які брали участь у прийманні продукції за якістю і в складанні акта, місце їх роботи, займані ними посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь в перевірці продукції за якістю і комплектністю, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю;

г) найменування та адреси виробника (відправника) і постачальника;

д) дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений;

е) номери і дати договору на поставку продукції, рахунки-фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що посвідчує якість продукції;

ж) дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розкриття вагона, контейнера, автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача;

з) номер і дата комерційного акта (акта, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при отриманні продукції від органу транспорту;

и) умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акта;

к) стан тари і упаковки в момент огляду продукції, зміст зовнішнього маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред`явлено продукцію - виробника або відправника, дата розкриття тари і упаковки. Недоліки маркування, тари і упаковки, а також кількість продукції, до якого відноситься кожен з встановлених недоліків;

л) при вибірковій перевірці продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови поставки, інші обов`язкові правила і договір);

м) за чиїми пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена і отримана продукція, справність пломб, відбитки на них; транспортне та відправницьке маркування місць (за документами і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;

н) кількість (вага), повне найменування та перерахування пред`явленої до огляду і фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованої, що підлягає виправленню у виробника або на місці, в тому числі шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, зазначеному в документі, що засвідчує її якість. Детальний опис виявлених недоліків та їх характер;

о) підстави, за якими продукція переводиться у нижчий сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов`язкові правила;

п) кількість некомплектної продукції і перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і їх вартість;

р) номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими проводилася перевірка якості продукції;

с) номер бракувальника підприємства-виробника продукції, якщо на продукції такий номер вказано;

т) чи проведений відбір зразків (проб) і куди вони спрямовані;

у) інші дані, які, на думку осіб, які беруть участь в прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості або некомплектності продукції;

ф) висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їх виникнення.

Беручи до уваги наведені вище вимоги Інструкції, суд погоджується з доводами позивача, що в порушення вимог п. 6 Інструкції № П-7, відповідач приймання товару за якістю здійснив поза межами 20-денного строку, оскільки продукція надійшла на склад покупця 30.10.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 560 від 30.10.2019 та товарно-транспотрною накладною № Р560 від 30.10.2019.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про недоліки товару, зокрема у дні складання актів виявлення браку товару - 05.11.2019, 19.11.2019 та 10.12.2019. Всупереч вимогам п. п. 16, 18 Інструкції повідомлення про виклик представника постачальника № 0301 від 03.01.2020 відповідачем надіслано лише 13.01.2020. Також в порушення п. 17 Інструкції у виклику не вказано часу, на який призначено приймання продукції за якістю.

Зі змісту зазначених актів виявлення браку товару вбачається, що останні складені в односторонньому порядку, що є порушенням п. п. 20, 29 Інструкції , при цьому позивач не надавав згоди на одностороннє приймання товару за якістю, а представник незацікавленої або громадської організації залучений не був, про що свідчить відсутність таких відомостей в актах. Водночас вказані акти складені за формою, яка не відповідає вимогам п. 29 Інструкції, зокрема відсутні відомості про: місце приймання продукції; час початку й закінчення приймання продукції; адреса постачальника; дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника постачальника; умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акту; докладний опис виявлених недоліків та їх характер.

Крім того, за висновками суду, відповідачем не доведено наявності стандартів, технічних умов, іншої технічної документації, якими б встановлювалися вимоги до якості поставленого позивачем товару.

Доказів обізнаності позивача з метою, для реалізації якої відповідач виступив набувачем даного товару, останнім також не надано.

Також суд позбавлений можливості належним чином оцінити подані ТОВ ТД Уат в додаток до відзиву зразки продукції окремо з дефектами та без дефектів, яка, зі слів відповідача, поставлена йому саме ПМВП Юніта та, на його думку, доводить поставку позивачем продукції неналежної якості. Суд зауважує, що надані відповідачем зразки продукції невідомого походження не містять будь-яких ідентифікуючих ознак, за якими можливо було б установити належність такої продукції до партії товару, яка поставлена відповідачу саме ПМВП Юніта на підставі видаткової накладної № 560 від 30.10.2019.

Як наслідок, враховуючи неузгодження сторонами певних вимог щодо якості товару, відсутність таких вимог у Договорі та порушення процедури прийняття товару за якістю, необґрунтованими є твердження відповідача про те, що позивачем було поставлено товар неналежної якості.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача 25000,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом до суду, 24.01.2020 відповідачем сплачено частину вартості товару в сумі 21088,60 грн, що також не заперечується позивачем.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За таких обставин, розглянувши надані відповідачем докази часткової сплати основної заборгованості після відкриття провадження у справі, суд вважає за доцільне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 21088,60 грн.

Водночас враховуючи те, що неоплаченою залишилась вартість товару в сумі 3911,40 грн, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також з огляду на те, що відповідач допустив порушення строків виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого товару в сумі 25815,24 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача до стягнення пеню в розмірі 1084,88 грн та 3% річних в сумі 118,02 грн за загальний період з 28.11.2019 по 21.01.2020 з урахуванням здійсненої відповідачем 10.01.2020 часткової сплати в розмірі 815,24 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ).

Сторони в п. 7.2. Договору обумовили, що у випадку порушення термінів оплати, визначених у пунктах: 6.3.2., 6.3.3., 6.4., покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочених суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд встановив, що позивач невірно визначив дату виникнення прострочення грошового зобов`язання. Як було зазначено вище судом, встановлений Договором термін для оплати товару сплинув 28.11.2019, у зв`язку з чим період обчислення пені та 3% річних починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано, а саме - з 29.11.2019.

Крім того суд зауважує, що позивач здійснюючи розрахунок пені та 3% річних не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та 3% річних.

З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок пені (обмежуючись подвійною обліковою ставкою НБУ) та 3% річних від суми заборгованості в розмірі 25815,24 грн за загальний період з 29.11.2019 по 21.01.2020, за виключення дня часткової оплати, встановив, що належними до стягнення з відповідача є 1044,52 грн пені та 111,60 грн 3% річних, з огляду на що відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3911,40 грн основного боргу, 1044,52 грн пені та 111,60 грн 3% річних, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 21088,60 грн основного боргу підлягає закриттю з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та саме з його вини спір між сторонами доведено до суду, а також з огляду на те, що часткова оплата заборгованості здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2098,25 грн, пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням позовних вимог, в частині яких провадження підлягає закриттю.

Крім того позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з відповідача на свою користь 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

ПМВП Юніта у позовній заяві, яка є першою заявою по суті спору, повідомлено суд, що ним понесені судові витрати, а саме: по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Позивач зазначив, що докази про сплату витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтування, детальний опис будуть подані суду відповідно до ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що між ПМВП Юніта (замовник) та адвокатом Вороненком Романом Миколайовичем (виконавець) 10.01.2020 укладено договір № 1002532 щодо надання правової (правничої) допомоги (далі - договір № 1002532 від 10.01.2020), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 224, виданого 30.09.2005 Вороненку Роману Миколайовичу.

Відповідно до п. 2.1. договору № 1002532 від 10.01.2020 виконавець бере на себе зобов`язання надавати наступну правову (правничу) допомогу:

а) вивчає та аналізує матеріали падалі замовником щодо виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару ТОВ ТД Уат ;

б) готує за матеріалами наданими замовником документи на відновлення та захист прав замовника, в тому числі позовну заяву до господарського суду про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції, судових витрат, інші документи на захист прав та інтересів замовника;

в) приймає участь та виступає в якості представника замовника при розгляді справи в господарському суді.

Пунктом 4.1. договору № 1002532 від 10.01.2020 обумовлено, що за роботу, зазначену в п. 2.1. договору, замовник сплачує виконавцю попередньо, до моменту порушення господарським судом провадження по справі 7000,00 грн.

Згідно з п. 6.1. договору № 1002532 від 10.01.2020 останній укладено на строк до закінчення розгляду справи судом першої інстанції, за умови виконання замовником п. 4.1. Договору.

Між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (журнал реєстрації робочого часу) за договором № 1002532 від 10.01.2020, відповідно до якого в період з 10.01.2020 по 17.02.2020 виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги:

- правовий аналіз документів, юридична консультація замовнику;

- правовий аналіз відповіді на претензію, правовий аналіз актів про виявлення браку товару, юридична консультація замовнику;

- підготовка позовної заяви; правове обґрунтування, позовних вимог, розрахунок суми позову, консультація замовнику щодо реквізитів та суми до оплати судового збору, направлення копії позовної заяви та доданих документів відповідачу, направлення позовної заяви до Господарського суду Київської області;

- моніторинг надходження позовної заяви до Господарського суду Київської області, автоматично розподілених судових справ, списку судових справ призначених до розгляду в Господарському суді Київської області, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуальних рішень по справі. Інформування замовника щодо перебігу відкриття провадження та призначення поданої позовної заяви до розгляду.

- підготовка відповіді на відзив, підготовка обґрунтування витрат на надання правової (правничої) допомоги, складання акту приймання-передачі виконаних робіт. Направлення копії відповіді на відзив з доданими документами відповідачу та Господарському суду Київської області.

Платіжним дорученням № 78 від 15.01.2020 ПМВП Юніта перераховано на користь Вороненка Р.М. 7000,00 грн за юридичні послуги.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 вказаної статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн є завищеними і необгрунтованими, не підлягають документальному контролю і повинні бути відхилені у повному обсязі.

За висновком суду відповідач, заявляючи про завищеність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, на виконання покладеного на нього обов`язку не надав суду жодних доказів, які б свідчили про неспівмірність відповідних витрат, а лише формально послався на їх неспіврозмірність та необґрунтованість, що у свою чергу не може бути взято судом до уваги.

Врахувавши надані позивачем докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість та детальний опис виконаних робіт, сплату позивачем такої суми витрат виконавцю (адвокату Вороненку Р.М.), господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є такою, що підтверджена наданими доказами.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно судом враховано, що відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином суд дійшов висновку, що витрати позивача понесені на правову допомогу адвоката, які підтверджуються в розмірі 7000,00 грн, у зв`язку з частковим задоволенням позову, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог з урахуванням позовних вимог, в частині яких провадження підлягає закриттю, відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 6987,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Уат на користь Приватного малого виробничого підприємства Юніта 21088,60 грн основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Уат (07850, Київська обл., Бородянський р-н, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Генерала Небогатова, буд. 44; код ЄДРПОУ 38588981) на користь Приватного малого виробничого підприємства Юніта (40031, Сумська обл., м. Суми, вул. Ковпака, буд. 14/1; код ЄДРПОУ 14001196): 3911 (три тисячі дев`ятсот одинадцять) грн 40 коп. основного боргу, 1044 (одну тисячу сорок чотири) грн 52 коп. пені, 111 (сто одинадцять) грн 60 коп. 3% річних, 6987 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн 25 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2020.

Суддя О.В. Щоткін