Рішення

від 06.04.2020 по справі 911/226/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/226/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд. 14Д, офіс 610)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівка 35» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10)

про стягнення 23340,02 грн. згідно договору про переведення боргу № ПБ163 від 29.12.2017 р.,

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» (далі - ТОВ «ТД «Інфанта» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівка 35» (далі - ТОВ «Петрівка 35» , відповідач) про стягнення 23340,02 грн. згідно договору про переведення боргу № ПБ163 від 29.12.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором про переведення боргу № ПБ163 від 29.12.2017 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 23340,02 грн. основного боргу, а також судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи № 911/226/20 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу та відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору подано не було.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівка 35» (новий боржник) було укладено договір № ПБ163, відповідно до п. 1.1 якого боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов`язання боржника перед кредитором по оплаті заборгованості у сумі 23340,02 грн., яка виникла у боржника перед кредитором за договором поставки № НФХ2910 від 29.10.2015 р.

Кредитор не заперечує проти переводу боргу боржника на нового боржника (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору сума заборгованості перед кредитором, яку зобов`язується погасити новий боржник, складає 23340,02 грн.

У відповідності з п. 3.1 договору вид та форма платежу: безготівковий на рахунок кредитора та/або залік зустрічних однорідних вимог або іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

Умовами п. 7.1 договору передбачено, що датою переведення боргу є дата підписання сторонами даного договору, а згідно з п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

При цьому, укладаючи договір, сторони не встановили строку здійснення оплати новим боржником.

У зв`язку з наведеним, ТОВ «ТД «Інфанта» було направлено ТОВ «Петрівка 35» вимогу № 9/19 від 31.10.2019 р. про сплату суми боргу за договором про переведення боргу № ПБ163 від 29.12.2017 р. в сумі 23340,02 грн., згідно якої позивач просив відповідача сплатити дану заборгованість протягом 7 днів з дати отримання даної вимоги.

Доказами направлення зазначеної вимоги є опис вкладення у цінний лист від 01.11.2019 р., накладна № 0303800254402 від 01.11.2019 р., фіскальний чек № 3000457612 від 01.11.2019 р. (копії долучено до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що новий боржник зобов`язання зі сплати на користь позивача 23340,02 грн. боргу не виконав, у зв`язку з чим кредитор і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати заборгованості у розмірі 23340,02 грн. ТОВ «Петрівка 35» виконано не було.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства, не оплатив заборгованості у сумі 23340,02 грн. на вимогу кредитора.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів здійснення на користь позивача оплати за договором про переведення боргу № ПБ163 від 29.12.2017 р. шляхом перерахування коштів у сумі 23340,02 грн. або заліку зустрічних однорідних вимог чи в інший спосіб, передбачений п. 3.1 договору, суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ПБ163 від 29.12.2017 р. в сумі 23340,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівка 35» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, код 40876284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд. 14Д, офіс 610, код 31952783) 23340 (двадцять три тисячі триста сорок) грн. 02 коп. основного боргу, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення підписане 06.04.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна