Ухвала

від 06.04.2020 по справі 923/316/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

06 квітня 2020 року Справа № 923/316/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Гончарова Юрія Миколайовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 код ЄДР НОМЕР_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 )

до боржника Комунальної установи "Великолепетиський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" Великолепетиської районної ради Херсонської області ( 74502, Херсонська область, смт.Велика Лепетиха, вул.Миру, 18, код ЄДР 36789395)

про видачу судового наказу

В С Т А Н О В И В:

01.04.2020 за вх.№724/20 до господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогами про стягнення 27000грн заборгованості за виготовлення проектно-кошторисної документації, 3240грн. на відшкодування вартості державної будівельної експертизи проектно-кошторисної документації, 226,17грн в якості 3% річних та 1735,67грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до договору від 23.04.2019 № 2/2019.

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов`язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Частиною 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення пені є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, правовим наслідком порушення зобов`язання у разі прострочення його виконання, а також, враховуючи можливість розгляду стягнення тільки неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п.7) ч.1 ст.155 ГПК України суд не розглядає обгрунтовність заявлених стягувачем вимог по суті, а наводить мотиви відмови у видачі судового наказу в частині стягнення пені за здійсненою оцінкою правової природи пені, встановленої нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене, судом не досліджувалось змісту умов договору щодо застосування такої відповідальності за порушення виконання зобов`язання як нарахування пені, не надавалась правова оцінка відповідності умов договору нормам законодавства та, відповідно, не встановлювалась правильність нарахування розміру заявленої до стягнення пені.

Навівши обгрунтування відмови у задоволенні заяви в частині видачі судового наказу щодо стягнення пені, суд не вважає необхідним з`ясування питання щодо наявності спору за цією вимогою.

Керуючись ст.ст. 150, п.3 ч.1, ч.2 ст.152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У видачі судового наказу за заявою Фізичної особи-підприємця Гончарова Юрія Миколайовича за вимогою про стягнення з Комунальної установи "Великолепетиський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" Великолепетиської районної ради Херсонської області 1735грн. 67коп. пені за договором від 23.04.2019 № 2/2019 відмовити.

Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів в порядку ст. 257 ГПК України.

Ухвалу підписано

06.04.2020

Суддя Н.А. Павленко