Ухвала
від 06.04.2020 по справі 923/316/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/


У Х В А Л А

06 квітня 2020 року Справа № 923/316/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Гончарова Юрія Миколайовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 код ЄДР НОМЕР_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 )

до боржника Комунальної установи "Великолепетиський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" Великолепетиської районної ради Херсонської області ( 74502, Херсонська область, смт.Велика Лепетиха, вул.Миру, 18, код ЄДР 36789395)

про видачу судового наказу

В С Т А Н О В И В:

01.04.2020 за вх.№724/20 до господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогами про стягнення 27000грн заборгованості за виготовлення проектно-кошторисної документації, 3240грн. на відшкодування вартості державної будівельної експертизи проектно-кошторисної документації, 226,17грн в якості 3% річних та 1735,67грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до договору від 23.04.2019 № 2/2019.

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов`язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Частиною 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення пені є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, правовим наслідком порушення зобов`язання у разі прострочення його виконання, а також, враховуючи можливість розгляду стягнення тільки неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п.7) ч.1 ст.155 ГПК України суд не розглядає обгрунтовність заявлених стягувачем вимог по суті, а наводить мотиви відмови у видачі судового наказу в частині стягнення пені за здійсненою оцінкою правової природи пені, встановленої нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене, судом не досліджувалось змісту умов договору щодо застосування такої відповідальності за порушення виконання зобов`язання як нарахування пені, не надавалась правова оцінка відповідності умов договору нормам законодавства та, відповідно, не встановлювалась правильність нарахування розміру заявленої до стягнення пені.

Навівши обгрунтування відмови у задоволенні заяви в частині видачі судового наказу щодо стягнення пені, суд не вважає необхідним з`ясування питання щодо наявності спору за цією вимогою.

Керуючись ст.ст. 150, п.3 ч.1, ч.2 ст.152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У видачі судового наказу за заявою Фізичної особи-підприємця Гончарова Юрія Миколайовича за вимогою про стягнення з Комунальної установи "Великолепетиський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" Великолепетиської районної ради Херсонської області 1735грн. 67коп. пені за договором від 23.04.2019 № 2/2019 відмовити.

Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів в порядку ст. 257 ГПК України.

Ухвалу підписано

06.04.2020

Суддя Н.А. Павленко

СудГосподарський суд Херсонської області
Дата ухвалення рішення06.04.2020
Оприлюднено07.04.2020
Номер документу88601682
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/316/20

Судовий наказ від 06.04.2020

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Павленко Н.А.

Ухвала від 06.04.2020

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Павленко Н.А.

Судовий наказ від 06.04.2020

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Павленко Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні