Рішення

від 03.04.2020 по справі 760/31800/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3768/20

Справа № 760/31800/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Ступак М.С.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецгазбудмонтаж про визнання трудових відносин припиненими,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ Спецгазбудмонтаж , які склалися на підставі безстрокового трудового договору укладеного на підставі наказу від 01.10.2004 №20 про прийняття ОСОБА_1 на посаду газозварника 5-го розряду, з моменту набрання рішення суду законної сили.

Посилається в позові на те, що між ним та ТОВ Спецгазбудмонтаж був укладений безстроковий договір на підставі наказу від 01 жовтня 2004 року №20 про прийняття на роботу до ТОВ Спецгазбудмонтаж ОСОБА_1 на посаду газозварника 5-го розряду, про що в трудовій книжці був зроблений відповідний запис від 01.10.2004 №26.

Також, посилається на те, що відповідно до пункту 17 Статуту ТОВ Спецгазбудмонтаж , який затверджено протоколом загальних зборів від 11 червня 2013 №2 та зареєстровано 11 червня 2013 року за №10731050014005887, у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Директор.

Відповідно до п. 17.3 Статуту директор приймає на роботу та звільняє з роботи співробітників Товариства і застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення.

Вказує, що з серпня 2003 року директором ТОВ Спецгазбудмонтаж призначено ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що 30.03.2017 відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у м. Києві складено відповідний актовий запис №5229.

Разом з тим, в обґрунтування позову позивач вказує, що на момент звернення до суду спадкоємець не вступив в спадщину, у зв`язку з чим ТОВ Спецгазбудмонтаж фактично припинило свою господарську діяльність, а відтак і припинилася виплата заробітної плати. Як наслідок, позивач втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на відповідній посаді у ТОВ Спецгазбудмонтаж .

Крім того, позивач зазначає, що на виконання вимог закону, зокрема ст. 38 КЗпП України, ним засобами поштового зв`язку до ТОВ Спецгазбудмонтаж було направлено заяву від 01.06.2018 з проханням про звільнення його із займаної посади за власним бажанням. Проте зазначена заява повернулася з відміткою поштової служби за закінченням встановленого строку зберігання.

Зазначає, що його не було звільнено із займаної посади, в трудову книжку не було внесено відповідні відомості про звільнення із займаної посади за власним бажанням.

Вважає, що відповідачем порушено його трудові права, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

19.11.2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 20.11.2019 року в справі відкрито спрощене позовне провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали від 20.11.2019, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

16.03.2020 позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ Спецгазбудмонтаж , які склалися на підставі безстрокового трудового договору, укладеного на підставі наказу від 01 жовтня 2004 року №20 про прийняття ОСОБА_1 на посаду газозварника 5-го розряду, з 02 липня 2018 року.

ТОВ Спецгазбудмонтаж відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подало.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

За змістом ч.1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ Спецгазбудмонтаж з 01.10.2004 на посаді газозварника 5-го розряду, що підтверджується наказом від 01.10.2004 №20 виданого директором ТОВ Спецгазбудмонтаж Соболь В.М. (а.с. 5).

Зазначене, також підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 6).

Також, встановлено, що протоколом загальних зборів №2 від 11 червня 2013 року затверджено Статут ТОВ Спецгазбудмонтаж (а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 17 Статуту у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Директор.

Згідно п. 17.3 Статуту директор приймає на роботу та звільняє з роботи співробітників Товариства і застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що датою державної реєстрації ТОВ Спецгазбудмонтаж є 20.09.2000, номер запису: 1 073 120 0000 005887, керівником - ОСОБА_2 (а.с. 11-15).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 30.03.2017 Відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у м. Києві складено відповідний актовий запис №5229 (а.с. 10).

01.06.2018 позивач написав заяву про звільнення із займаної посади газозварювальника за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, яку засобами поштового зв`язку направив до ТОВ Спецгазбудмонтаж . Проте зазначена заява повернулася з відміткою поштової служби за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 7).

Станом на день подання позовної заяви ТОВ Спецгазбудмонтаж не здійснює своєї діяльності і як наслідок, позивач втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді газозварювальника в ТОВ Спецгазбудмонтаж , та бажає змінити місце роботи.

Крім того, належного зв`язку із відповідачем не має, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні позивача з посади газозварювальника за власним бажанням (відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю).

Дане право позивача, як найманого працівника, закріплене Кодексом законів про працю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 cт. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Звільнення з роботи співробітників ТОВ Спецгазбудмонтаж відповідно до Статуту належить директору.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексу законів про працю).

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередив про це власника письмово, подавши відповідну заяву, проти чого відповідач заперечень не висловив, однак у порушення вимог закону припинення трудових відносин за заявою позивача не оформив, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача та обраного способу захисту порушених прав.

З огляду на те, що позивач направив заяву відповідачу про звільнення від 01.06.2018 засобами поштового зв"язку, яка 16.06.2018 повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання", враховуючи приписи ст. 241-1 КЗпП України, 30.06.2018 мав бути останім днем коли відповідач мав отримати та видати наказ про звільнення позивача.

Між тим, 30.06.2018 припав на вихідний (субота), а тому останнім днем роботи позивача слід рахувати 02.07.2018 та відповідно позивач мав бути офіційно звільнений з займаної посади у відповідача на підставі поданої заяви від 01.06.2018 саме 02.07.2018.

Аналізуючи наведене вище, суд приходить до висновку про задоволення поданого позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 768,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 21, 23, 24, 38, 48 КЗпП України, статтями 3, 4-7, 11-13, 18, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецгазбудмонтаж про визнання трудових відносин припиненими, задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецгазбудмонтаж , оформлені наказом № 20 від 01 жовтня 2004 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду газозварника 5-го розряду, припиненими внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника у зв`язку із звільненням за власним бажанням з посади газозварника 5-го розряду на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, з 02 липня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецгазбудмонтаж (адреса: м. Київ, вул. Виборзька, 103, Ідентифікаційний код: 31115066) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Букіна