Рішення

від 31.03.2020 по справі 686/23750/19

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/23750/19

Провадження № 2/673/266/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Ягодіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Ясінської М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, -

встановив:

У вересні 2019 року позивач звернувся із означеним позовом до суду, вказавши, що згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2018 року, постановленою у справі №686/11268/18 за його позовом до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та Головного управління державної казначейської служби в Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду, його позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року вказану ухвалу суду скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивач вказує, що внаслідок такої незаконної та протиправної ухвали йому завдано майнової та моральної шкоди. Так, він зазнав моральних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття несправедливості, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, для скасування незаконної ухвали та відновлення порушених прав позивач витратив особистий час на підготовку апеляційної скарги, поїздку до апеляційного суду та її подачу, поніс витрати на проїзд у громадському транспорті, папір, електроенергію та заправку картриджа принтера. Із урахуванням наведеного, позивач, посилаючись на ряд рішень Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, просив стягнути на його користь з державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 000 000 000 грн. моральної шкоди та 30 024 грн. майнової шкоди.

Ухвалою судді від 08 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

23 жовтня 2019 року від відповідача Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідач вказав, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання позивачу будь-якої шкоди з боку відповідача, а сам факт скасування чи зміни прийнятого судом першої інстанції рішення суду не є і не може оцінюватись як підстава для відшкодування шкоди. Крім того, судом було створено всі умови для доступу позивача до правосуддя, про що свідчить значна кількість справ за участю позивача, яка перебувала у провадженні Хмельницького міськрайонного суду, а також реалізація ним, як учасником справи, його права на апеляційне оскарження прийнятого судом рішення.

04 листопада 2019 року на адресу суду надійшов відзив від Державної казначейської служби України, в якому відповідач позову не визнав, вказуючи на те, що казначейська служба не відповідає за зобов`язаннями держави або державних органів, а лише виконує рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а тому позивач помилково ототожнює Державу Україну з державним органом - Державною казначейською службою України. Крім того, позивачем на надано жодних доказів, які б вказували на те, яку саме шкоду та внаслідок яких протиправних дій відповідача йому було завдано, як і не надано доказів на обґрунтування розміру заявлених до відшкодування сум шкоди. З огляду на наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку повторною неявкою позивача в судове засідання.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року означену ухвалу суду скасовано, справу направлено до Деражнянського районного суду для продовження розгляду.

Згідно з ухвалою суду від 12 березня 2020 року підготовче засідання у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується письмовим повідомленням про вручення йому рекомендованого поштового відправлення. Разом із цим, судом враховується, що у позовній заяві міститься заява позивача про проведення підготовчого засідання за його позовом та розгляду справи в цілому без його участі, на підставі поданих ним доказів, у зв`язку з чим суд вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності позивача.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2018 року, постановленою у справі №686/11268/18, позовну заяву ОСОБА_1 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та Головного управління державної казначейської служби в Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду, визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року означену ухвалу суду скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що внаслідок такої незаконної та протиправної ухвали Хмельницького міськрайонного суду, яка була скасована апеляційним судом, йому завдано майнової та моральної шкоди, оскільки він зазнав моральних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття несправедливості, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя, а також витратив особистий час та грошові кошти на підготовку апеляційної скарги, поїздку до апеляційного суду та її подачу.

З`ясовуючи обґрунтованість таких його доводів, судом враховується наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, або у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із положень ч.1 ст. 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частинами першою та шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові КЦС ВС від 31 липня 2019 року у справі №686/22133/18 (61-10591св19).

Крім того, судом враховується, що відповідно до норм статей 1166 та 1167 ЦК України в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Відповідно до частини першої статі 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів щодо спричинення шкоди з боку відповідачів позивачем надано постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, копії двох квитків на разовий проїзд у громадському транспорті на загальну суму 10 грн., копію квитанції про оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 1000 грн. та копію фіскального чеку за оплату послуг з копіювання документів на суму 24 грн.

Разом із цим, жодних належних та допустимих доказів, які вказували б на те що відносно позивача були вчиненні неправомірні дії з боку відповідачів, що спричинили шкоду у визначеному ним розмірі, а також на причинний зв`язок між прийняттям ухвали суду та настанням шкоди, матеріали справи не містять.

На думку суду, сам по собі факт, що прийняте судом рішення про повернення позовної заяви було скасовано судом апеляційної інстанції не свідчить про незаконність дій відповідача та заподіяння ОСОБА_1 шкоди.

Крім того, надані позивачем копії квитків на проїзд у громадському транспорті, а також копії банківської квитанції та фіскального чеку є неналежними та недостатніми доказами завданої майнової шкоди, оскільки вони не підтверджують обставин, які входять до предмета доказування.

Так, квитанція та фіскальний чек видані 03 вересня 2019 року, тобто вже після скасування 13 листопада 2018 року судом апеляційної інстанції ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 05 вересня 2018 року, крім того, квитки на проїзд та фіскальний чек не містять даних про те, що наведені у них витрати були понесені саме позивачем та у зв`язку із оскарженням ним в апеляційному порядку означеної ухвали суду.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на ряд рішень Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, оскільки вони стосуються як вірного застосування норм матеріального, процесуального права, так і інших фактичних обставин відповідних судових справ. У даній же справі позивач не довів фактичні обставини, що є підставою для відшкодування моральної та майнової шкоди.

З огляду на положення ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, не доведено складу цивільного правопорушення, який є юридичною підставою відповідальності, а тому його позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, на думку суду, позивачем безпідставно залучено до участі в даній справі в якості відповідача - Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області з огляду на наступні положення закону.

Так, відповідно до вимог ст..2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти цивільного права.

В силу положень ч.1 ст. 170 ЦПК держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок ухваленням судом незаконного рішення відшкодовується державою в повному обсязі.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава (ст..48 ЦПК України).

Як вбачається із змісту ч.4 ст. 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

За таких обставин, відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя може бути лише держава. У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, в тому числі представляти державу в суді.

В силу положень розділу VIII Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів суд не наділений повноваженнями представляти державу в суді за позовами про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, в тому числі внаслідок ухвалення неправильного рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

- відповідачі:

- Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, код ЄДРПОУ 26515061;

- Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя: Т. В. Ягодіна