Постанова

від 31.03.2020 по справі 467/417/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

31.03.20

22-ц/812/627/20

Справа № 467/417/ 19

Провадження № 22-ц/812/627/20 Головуюча суддя першої інстанції - Кологрива Т.М.

Категорія-32 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 березня 2020 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лівінського І.В.

Кушнірової Т.Б.

із секретарем - Цуркан І.І.

з участю:

представника

позивача - Павлова К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

приватного підприємства Приватно-орендне підприємство Перекотиполе на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23.01. 2020 р., ухвалене суддею Кологривою Т.М. у приміщенні того ж суду о 10 год. 30 хв. за

позовом

ОСОБА_1 до приватного підприємства Приватно-орендне підприємство Перекотиполе ( далі -ПОП Перекотиполе ) про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановила:

18.04.2019 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПОП Перекотиполе про розірвання договору оренди земельної ділянки

Позивач зазначав, що 01 серпня 2017 р. він зареєстрував своє право власності на земельну ділянку площею 6,5114 га, яка розташована в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області.

Зазначена земельна ділянка успадкована ним за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 уклав договір від 24.03.2008 р. про передачу цієї земельної ділянки в оренду ПОП Перекотиполе строком на 25 років.

Договір зареєстровано 18.09.2008р. в Арбузинському секторі реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за № 040800500089

Договором передбачена сплата орендарем орендної плати у розмірі 950 грн. протягом поточного року.

Обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати передбачений ст.. 96 Земельного кодексу України та ст.. 24 Закону України Про оренду землі .

З 2016 р. відповідач не сплачує орендну плату.

В договорі зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншого власника не є підставою для його розірвання.

В той же час, невиконання приписів закону та положень договору оренди щодо сплати орендної плати, є істотним порушенням умов договору оренди, що у відповідності до вимог ст. 32, 38 Закону та положень ст. 651 ЦК України тягне його розірвання.

Посилаючись на зазначені вимоги закону та наведені обставини позивач просив розірвати договір. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23.01. 2020 р ухвалено про задоволення позову та розірвання договору.

В апеляційній скарзі відповідач, не погоджуючись з висновками суду стосовно наявності підстав для розірвання угоди, ставить питання про скасування рішення і просить ухвалити нове рішення про відмову у розірванні договору оренди землі, посилаючись на неналежну оцінку наданих доказів та незаконність і необгрунтованість рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на неналежне виконання орендарем обов`язку щодо виплати орендної плати та наявність підстав для розірвання договору оренди.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірвано на вимогу однієї з сторін договору за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24-25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, передбачених Земельним кодексом України та іншими Законами України.

Зокрема ст.. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування землею є систематична несплата орендної плати.

Статтею 651 ЦК України передбачені також загальні підстави розірвання цивільно-правової угоди.

Зокрема, ч.2 зазначеної статі передбачає можливість розірвання договору у разі істотного порушення його умов однією з сторін.

Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В той же час, відповідно до приписів ст. 614 ЦК України відповідальність особи за невиконання зобов`язання настає лише в разі наявності її вини в формі умислу чи необережності, якщо інше не передбачено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,5114 га, яка розташована в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області.

Зазначена земельна ділянка успадкована ним за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а право власності на неї зареєстровано позивачем 01.08.2017 р. ( а. с. 10)

За життя ОСОБА_2 за договором від 24.03.2008 передав зазначену земельну ділянку в оренду ПОП Перекотиполе строком на 25 років.

Грошова оцінка вартості земельної ділянки становила 58042 грн. 95 коп. ( а.с.-6)

Договір зареєстровано 18.09.2008р. в Арбузинському секторі реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за № 040800500089

Договором передбачена сплата орендарем орендної плати протягом поточного року у розмірі 950 грн.

( а.с.6-8)

Між тим, з наданих відповідачем відомостей на видачу грошей (готівки); на оплату оренди паїв за 2016-2018 роки та відповідних податкових рахунків вбачається, що орендна плата збільшувалась та вже за 2016 рік ОСОБА_2 була нарахована та виплачена орендна плата у розмірі 4509 грн. 61 коп.

За 2017 рік орендна плата вже нараховувалася ОСОБА_1 , як спадкоємцю, до якого перейшло право власності на орендовану земельну ділянку, у розмірі 5071 грн. 50 коп.

Також і у 2018 році орендна плата нараховувалася ОСОБА_1 у розмірі 5876 грн. 50 коп.

В той же час, зазначені письмові документи не містять доказів фактичної виплати нарахованої орендної плати новому орендодавцю.

Тобто, направлення її грошовим переводом або іншим способом з дотриманням положень глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( затв. наказом Міністра юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5) щодо прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів.

Ні депонування цих сум, як не одержаних, ні відображення їх в податкових рахунках не підтверджують факту направлення цих грошей отримувачу.

Адже з цих відомостей( а. с. 31-56) та пояснень викладених у протоколі допиту ( а.с. 11-12,114) ОСОБА_3 вбачається, що орендарю ще у 2016 році стало відомо про перехід права власності на орендовану земельну ділянку до ОСОБА_1 .

На думку колегії суддів суд першої інстанції безпідставно відхилив останній доказ, адже він, відповідно до приписів ст. 95 ЦПК України є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому відповідачем не надано жодних спростувань щодо обставин, про які повідомив ОСОБА_3 в ході його допиту.

За таких обставин цей письмовий доказ теж має бути покладений в основу висновку про те, що відповідач з 2016 року був обізнаний про особу нового власника орендованої земельної ділянки та його особисті дані, що давало йому можливість для своєчасного виконання своїх грошових зобов`язань за договором оренди землі.

Крім того, суд першої інстанції послався на листи від 19.10.2018 р. та 03.01.2019 р. в яких викладена вимога про виплату заборгованості та наведені персональні дані нового орендодавця.

Отримання цих листів відповідач не заперечував.

Загалом такі докази свідчать про відсутність обставин, якими відповідач обгрунтовує затримку виплати орендної плати.

Вирішуючи спір, суд повно та всебічно дослідив встановлені обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов правильного висновку про доведеність факту систематичної несплати орендної плати за час дії договору починаючи з 2017 року.

З врахуванням цих висновків, судом обґрунтовано ухвалено про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі та задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про належне виконання зобов`язань за договором оренди землі, не заслуговують на увагу, оскільки доказів перерахування орендної плати на адресу нового власника земельної ділянки або вжиття інших заходів, передбачених діючим законодавством, для виконання грошових зобов`язань за договором матеріали справи не містять.

Посилання на умисне неотримання орендної плати позивачем належними доказами не підтверджено, про що суд першої інстанції з цього приводу обгрунтовано зазначив у рішенні.

Подібні доводи про не умисне невиконання обов`язку щодо виплати орендної плати, також не можуть бути враховані при апеляційному перегляді, оскільки в даних правовідносинах відповідальність орендаря наступає також і у випадках необережного невиконання умов договору.

Виключенням з цього правила є випадок, коли особа доведе, що вона вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374-375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

постановила: Апеляційну скаргу приватного підприємства Приватно-орендне підприємство Перекотиполе - залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23.01. 2020 р., - залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але з цього часу на протязі тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: І.В. Лівінський

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови виготовлений 06.04.2020 року.