Рішення

від 30.03.2020 по справі 902/30/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2020 р. Cправа № 902/30/20

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Фармер" (вул. Подільська,102, м. Хмельницький Хмельницька обл., 29001)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт-Захист" (вул. Ватутіна,8, с. Тернівка, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22111)

про стягнення 705528,57 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Марущак А.О.

за участю представників:

позивача: Огородник О.М.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФО Фармер" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт-Захист" про стягнення 705 528,57 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/30/20) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 16.01.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/30/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2020 р.

Ухвалою суду від 10.02.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 03.03.2020 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 03.03.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 03.03.2020 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 03.03.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 30.03.2020 р.

На визначену дату судом 30.03.2020 р. в судове засідання з`явився представник позивача, яким підтримано позов в повному обсязі.

Представник відповідача не з`явився, при цьому, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФО Фармер та Товариством з обмеженою відповідальністю Хімпродукт-Захист було укладено договір поставки № 26/19 від 09.07.2019 р.

Згідно п.1.1. договору позивач зобов`язувався поставити (передати) у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач, в свою чергу, прийняти такий товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п.2.1. договору асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Додатками та накладними, що оформляються (складаються) в період дії цього Договору і які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що ціна Товару в національній валюті, сформована на момент його поставки, вказується у видаткових накладних на поставку Товарів Покупцю та/або виставлених Покупцеві рахунках.

Сторонами узгоджено, що загальна сума договору визначається додатками на накладними (п.2.4 договору).

Відповідно до п.3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору.

Пунктами 7.1., 7.2., 7.3 договору між сторонами було погоджено умови відповідальності за невиконання договірних зобов`язань. Так, п.7.1 передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору.

Крім відповідальності, встановленої в п.7.1. договору Покупець: за несвоєчасну оплату поставленої продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки; в разі порушення строків оплати більш ніж на 10 днів Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 1% від загальної суми товару вказаного у специфікації за кожен день прострочки.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п.6 ст.232 ГКУ обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦКУ становить І рік.

Як встановлено матеріалами справи, найменування товару, умови його поставки та оплати були узгоджені позивачем та відповідачем у відповідних специфікаціях, а фактичне відвантаження товару підтверджуються видатковими накладними, зокрема:

Специфікація № 1 від 09.07.2019 р. на суму 261 090, 37 грн - з першим платежем 20% до 16.07.2019 р. та остаточним платежем 80% до 26.07.2019 р.; поставка товару підтверджується видатковою накладною № 117 від 29.10.2019 р. на суму 250 740,25 грн;

Специфікація № 2 від 09.07.2019 р. на суму 23 166,00 грн - з першим платежем 20% до 16.07.2019 р. та остаточним платежем 80% до 26.07.2019 р.; поставка товару підтверджується видатковою накладною № 118 від 05.11.2019 р. на суму 21 879,00 грн.

З врахуванням викладеного сума заборгованості за поставлений товар відповідачу складає 272 619,25 грн, яка станом на день подання позову до суду залишена неоплачена.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 37 061,28 грн, штраф в розмірі 392 571,72 грн, інфляційної заборгованості в розмірі 3 276,32 грн.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 272 619,25 грн в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 37 061,28 грн пені, штрафу в розмірі 392 571,72 грн, інфляційної заборгованості в розмірі 3 276,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 7.1., 7.2., 7.3 договору між сторонами було погоджено умови відповідальності за невиконання договірних зобов`язань. Так, п.7.1 передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору.

Крім відповідальності, встановленої в п.7.1. договору Покупець: за несвоєчасну оплату поставленої продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки; в разі порушення строків оплати більш ніж на 10 днів Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 1% від загальної суми товару вказаного у специфікації за кожен день прострочки.

Судом здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та штрафу та встановлено, що останнім при обрахунку пені та інфляційних втрат допущено помилки при визначенні початку періоду нарахування, а саме: не враховано, що строк початку нарахувань відносно пені та інфляційних втрат припадає на вихідні дні.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зауважує, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 37 061,28 грн, із зазначенням початку періоду нарахувань з 27.07.2019 р. по 05.09.2019 р. в сумі 10 411,81 грн, оскільки судом встановлено, що 27.07.2019 р. припадає на вихідний тому вірним буде період з 29.07.2019 р. по 05.09.2019 р. в сумі 9 903,92 грн, тому до стягнення підлягає пеня в загальній сумі 36 553,39 грн за період з 29.07.2019 р. по 28.12.2019 р. Аналогічно судом обраховано суму інфляційних втрат із зазначенням періоду з 29.07.2019 р. по 28.12.2019 р. в сумі 2 724,51 грн.

При цьому судом не виявлено помилок в обрахунку заявлених до стягнення штрафу в сумі 392 571,72 грн за період з 06.08.2019 р. по 28.12.2019 р.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт-Захист" (вул. Ватутіна,8, с. Тернівка, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22111, код ЄДРПОУ 39115964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Фармер" (вул. Подільська,102, м. Хмельницький Хмельницька обл., 29001, код ЄДРПОУ 40934953) 272 619,25 грн сума основного боргу; 36 553,39 грн пені; 2 724,51 грн інфляційних втрат; 392 571,72 грн штрафу та 10 567,03 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 07 квітня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Подільська,102, м. Хмельницький Хмельницька обл., 29001)

3 - відповідачу (вул. Ватутіна,8, с. Тернівка, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22111)