Рішення

від 30.03.2020 по справі 908/155/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/24/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2020 Справа № 908/155/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промислово-технологічна компанія" (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1; код ЄДРПОУ 23286565)

До відповідача: Фізичної особи - підприємця Чепурного Ігоря Івановича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 14 316,00 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/155/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промислово-технологічна компанія" до Фізичної особи - підприємця Чепурного Ігоря Івановича про стягнення 14 316,00 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/155/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.02.2020. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою від 26.02.2020 судом оголошено перерву, запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 29.01.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

30.03.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд досліджує матеріали справи.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 26.07.2018 фізична особа - підприємець Чепурной Ігор Іванович замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промислово-технологічна компанія" обладнання за заявкою № 994 на загальну суму 29 316,00 грн. Того ж дня, 26.07.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № ПК-0000967 на суму 29 316,00 грн. Платіжним дорученням № 2 від 26.07.2018 відповідач частково здійснив попередню оплату у розмірі 15 000,00 грн. Відповідно до вищевказаного замовлення, 21.08.2018 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 29 316,00 грн. Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується видатковою накладною № ПК-0000998 від 21.08.2018 на суму 29 613,00 грн. з ПДВ. Проте, рахунок № ПК-0000967 від 26.07.2018 у повному обсязі відповідачем не сплачений. Залишок несплаченої суми складає 14 316,00 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих не себе зобов`язань, 04.03.2019 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 17ю про сплату заборгованості у розмірі 14 316,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Судом встановлено, що до суду повернулась копія ухвали від 29.01.2020 про відкриття провадження у справі № 908/155/20, яка надіслана на юридичну адресу відповідача, що зазначена у Витягу з ЄДРПОУ та зазначена у позовній заяві: АДРЕСА_1, з поштовою відміткою В-01 час адресат відсутній за місцем проживання .

Станом на 30.03.2020, доказів отримання відповідачем ухвали суду від 26.02.2020 матеріали справи не містять, запропонований ухвалами від 29.01.2020 та від 26.02.2020 відзив на позовну заяву та додані до нього документи відповідач на адресу суду не надіслав, правами передбаченими ст. 42 ГПК України не скористався.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заявки № 994 від 26.07.2018 фізична особа - підприємець Чепурной Ігор Іванович (далі - замовник, відповідач) замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промислово-технологічна компанія" (далі - постачальник, позивач) обладнання на загальну суму 29 316,00 грн. Згідно вказаної заявки, строк виготовлення - 10.08.2018.

26.07.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № ПК-0000967 на загальну суму 29 316,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, між сторонами укладено договір у письмовій формі у спрощений спосіб.

Як свідчать досліджені судом фактичні обставини справи та письмові докази у їх сукупності, платіжним дорученням № 2 від 26.07.2018 ФОП Чепурной І.І. частково здійснив попередню оплату у розмірі 15 000,00 грн. з ПДВ., призначення платежу - часткова оплата за обладнання зг. рах. № ПК-0000967 від 26.07.2018.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна № ПК-0000988 від 21.08.2018, відповідно до якої, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач отримав від позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 29 316,000 грн. з ПДВ.

Як вбачається з вказаної видаткової накладної, Постачальник: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Промислово-технологічна компанія", Покупець: ФОП Чепурной І.І., договір: основний договір, замовлення: замовлення покупця № 994 від 27.07.2018.

Вищевказана видаткова накладна, за якою відповідачу поставлено товарно-матеріальні цінності, з боку постачальника, позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промислово-технологічна компанія" має підпис уповноваженої особи - фахівця з продажу Куліш Юлії Василівни , скріплена печаткою ТОВ фірми "Промислово-технологічна компанія". В графі Отримав міститься лише підпис невідомої особи, без зазначення прізвища та ініціалів, не скріплена печаткою відповідача, в графі за довіреністю зазначено: б/н (а.с. 11).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору 06.03.2019 позивачем на адресу відповідача надіслана вимога № 17ю від 04.03.2019 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 14 316,00 грн. протягом семи днів з дня отримання вказаної вимоги. Як вбачається з вказаної вимоги, адреса одержувача - ФОП Чепурного І.І. зазначена: АДРЕСА_1 . В якості доказу надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача, позивачем додана копія фіскального чеку № 3000457358 від 06.03.2019 та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 69118 0495705 1 від 06.03.2019 на ім`я Чепурного І.І. (а.с. 12, зворотна сторінка).

Як вбачається з вищевказаного рекомендованого повідомлення, поштова адреса Чепурного І.І. зазначена: АДРЕСА_2. Вимога № 17ю від 04.03.2019 отримана 13.03.2019 гр. ОСОБА_1 за довіреністю.

Відповіді ФОП Чепурного І.І. на вимогу № 17ю від 04.03.2019, як і довіреності на ім`я ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у розмірі 14 316,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/155/20 суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як зазначено позивачем, на підставі заявки № 994 від 26.07.2018 ФОП Чепурной І.І. замовив у ТОВ фірми "Промислово-технологічна компанія" обладнання на загальну суму 29 316,00 грн., з якої 26.07.2018 частково здійснив попередню оплату у розмірі 15 000,00 грн. згідно виставленого позивачем рахунку на оплату № ПК-0000967 від 26.07.2018 на суму 29 316,00 грн. Однак, позивачем не надано суду оригінал чи належним чином засвідченої заявки, з якої б вбачалось, що ФОП Черпуной І.І. замовляв обладнання на суму 29 316,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ фірма "Промислово-технологічна компанія" посилається на видаткову накладну № ПК-0000988 від 21.08.2018 на загальну суму 29 316,00 грн. (а.с. 11).

Проте, розглянувши вказану видаткову накладну, суд не приймає її в якості доказу фактичного отримання відповідачем товару на суму 29 316,00 грн., оскільки видаткова накладна № ПК-0000988 від 21.08.2018 не містить прізвища та ініціалів особи, яка приймала зазначений у видатковій накладній товар, не скріплена печаткою відповідача, в графі за довіреністю зазначено: б/н. Тобто, з вказаної видаткової накладної неможливо ідентифікувати особу, яка приймала відповідний товар. В матеріалах справи також відсутня відповідна довіреність на прийняття товару, у зв`язку з чим суд не має підстав вважати вказану видаткову накладну доказом отримання відповідачем товару на підставі заявки № 994 від 26.07.2018 на загальну суму 29 316,00 грн. Також, у вказаній видатковій накладній зазначено замовлення покупця № 994 від 27.07.2018, в той час як дата заявки відповідача є 26.07.2018.

Крім цього як встановлено судом, вимога позивача № 17ю від 04.03.2019 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 14 316,00 грн. направлена на іншу адресу (АДРЕСА_2 ), ніж за якої зареєстрований ФОП Чепурной І.І. ( АДРЕСА_1 ) та отримана невідомою особою ОСОБА_1, довіреності на ім`я якої матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

Відповіді ФОП Чепурного І.І. на вимогу № 17ю від 04.03.2019, яка б підтверджувала фактичне отримання ним товару за видатковою накладною № ПК-0000988 від 21.08.2018 на загальну суму 29 316,00 грн. та відповідної вимоги позивача № 17ю від 04.03.2019 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 14 316,00 грн. - матеріали справи також не містять.

Отже, наявними в матеріалах справи документами позивачем не підтверджено фактичну поставку ФОП Чепурному І.І. товару на загальну суму 29 316,00 грн., а відтак і виникнення у відповідача обов`язку оплати товару, який вказаний у видатковій накладній № ПК-0000988 від 21.08.2018 на суму 29 316,00 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Сам по собі факт здійснення ФОП Чепурним І.І. попередньої оплати у розмірі 15 000,00 грн. на підставі рахунку № ПК-0000967 від 26.07.2018 за відсутності доказів фактичного отримання товару за видатковою накладною № ПК-0000988 від 21.08.2018 не свідчить про виникнення у відповідача обов`язку сплатити заявлену позивачем до стягнення суму.

Отже, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, відсутність належних доказів на підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.04.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.