Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/1123/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/1123/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА"

вул. Академіка Туполєва, буд.17 Ж, м. Київ, 04128

до Комунального підприємства "Київпастранс"

вул. Набережне шосе, буд.2, м. Київ, 04070

про стягнення 24 559,64 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" (надалі - відповідач) про стягнення 24 559,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на прострочення виконання відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором №52.17-59 від 22.03.2017, на яке позивачем нараховані штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань по оплаті поставленого товару за договором № 52.17-59 від 22.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1123/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 13.02.2020 представник відповідача подав відзив, у якому просив суд застосувати наслідки пропущення строку позовної давності в частині стягнення пені у розмірі 18 689,46 грн.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному з 17.03.2020, рішення у справі ухвалено після виходу судді з лікарняного.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторонами у справі 22.03.2017 укладено договір № 52.17-59, згідно з яким позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар відповідно до специфікації, а відповідач - прийняти та оплатити його.

Згідно пункту 1.4.1 додатку № 3 до договору № 52.17-59 від 22.03.2017 уповноважені представники сторін перевіряють відповідність товару вимогам договору. За результатами перевірки уповноважені представники сторін підписують накладну на товар. Датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної.

Позивач зазначає, що 27.06.2018поставив відповідачу товар на суму 41 340,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № 319 від 27.06.2017.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки № 52.17-59 від 22.03.2017 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 договору № 52.17-59 від 22.03.2017 встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар.

Згідно частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки тридцятий календарний день після підписання видаткової накладної № 319 від 27.06.2018 припадає на 27.07.2017, то суд встановив, що прострочення оплати починається із 28.07.2017, а отже позивачем вірно розраховано період початку нарахування штрафних санкцій. З огляду на вказане суд не приймає твердження відповідача стосовно початку періоду нарахування штрафних санкцій з 27.08.2018, що наведені у відзиві

За твердженням позивача, відповідач оплатив поставлений товар за видаткової накладної № 319 від 27.06.2018 тільки 11.11.2019 повністю на суму 41 340,84 грн., у результаті чого на момент звернення до суду позивач просить суд стягнути з відповідача 18 689,46 грн. - пені, нарахованої за період 28.07.2018 - 10.11.2019, 1600,40 грн. - 3% річних за період 28.07.2018 - 10.11.2019 та 4269,78. - інфляційних втрат, нарахованих за період 28.07.2018 - 10.11.2019.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору № 52.17-59 від 22.03.2017 встановлено, що за порушення термінів оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

У відзиві відповідач заявив клопотання про застосування строку спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою вказаної норми встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Як встановлено судом, крайній строк оплати за поставлений товар згідно накладної №319 від 27.06.2018 встановлений до 27.07.2018. Таким чином, з 28.07.2018 починає свій перебіг шестимісячний строк для нарахування пені (оскільки сторони у договорі не встановили інший строк), який спливає 28.01.2019.

Також суд погоджується із твердженням відповідача, котре не спростовано позивачем стосовно звернення позивача із вимогами про стягнення пені поза строком позовної давності.

Стягуючи пеню, слід зважати на строки давності, установлені законодавством. Загальний строк позовної давності становить 3 роки. Проте для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальний строк позовної давності. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності - один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК). Це означає, що звернутися до суду за стягненням пені позивач може тільки протягом року з моменту виникнення у нього права на її нарахування.

Таким чином, з 28.07.2018 починає свій перебіг строк позовної давності з нарахування пені, який спливає 28.07.2019, а як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду позивач звернувся 27.01.2020, тобто з пропуском строку позовної давності.

Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 18 689,46 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимоги про стягнення з відповідача 4269,78 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 28.07.2018 - 10.11.2019.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, здійснивши перерахунок, задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1600,40 грн., нарахованих за період 28.07.2018 - 10.11.2019.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 24 559,64 грн. підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 502,42 грн. Інша частина сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета" (04128, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 17-Ж, ідентифікаційний код 23521109) 4269 грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 1 600 грн. 40 коп. - 3 % річних та 502 грн. 42 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов