Рішення

від 07.04.2020 по справі 910/884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/884/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/884/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛКІВ-С (вул. Івана Мазепи, буд. 3-Б, офіс 197, м. Київ 10, 01010; ідентифікаційний код 35917700)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія Петра Буд (площа Солом`янська, буд. 2, офіс 927/3, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 41771369)

Про стягнення 40734, 04 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство обмеженою відповідальністю АЛКІВ-С (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія Петра Буд (далі-відповідач) про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 40734, 04 грн та судового збору у розмірі 2 102, 04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині дотримання встановлених строків сплати за поставлений товар згідно договору на постачання будівельних матеріалів № 32 від 12.03.2019, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 734, 04 грн.

27.01.2020 суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЛКІВ-С без руху та встановив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, про що поставив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.

03.02.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві, чим останній усунув встановлені судом недоліки позовної заяви.

06.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/884/20, розгляд справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропонував відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, повідомив сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, може бути здійснено до суду у строк до 06.03.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 910/884/20 та отримав відповідну ухвалу суду 11.02.2020, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази - рекомендоване повідомлення № 0103052395295.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України та ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджено матеріалами справи, 12.03.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір № 32 (далі по тексту - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник на умовах даного договору передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує будівельні матеріали (надалі по тексту - товар). Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна товару вказуються в рахунках до договору.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата за договором проводиться в грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець оплачує повну вартість товару (партії товару) протягом 14 календарних днів з дати поставки товару (партії товару), вказаної в накладній постачальника (п. 3.2. договору).

Загальна сума відвантаженого, але не оплаченого покупцем товару не повинна перевищувати 50 тисяч гривень (п. 3.3. договору).

Згідно із п. 4.1. договору, сторони дійшли згоди щодо таких умов постачання: самовивіз із складу постачальника або за домовленістю сторін - транспортом постачальника. Оплата за транспортування вказується в загальному рахунку. Оплата за транспортування вказується в загальному рахунку. Покупець після кожної поставки товару (партії товару) здійснює оплату за надані послуги згідно виставлених постачальником рахунків протягом строку, вказаному в п. 3.2. договору. Під партією товару треба вважати поставлений на умовах договору товар по одному транспортному документу (видатковій або товарно - транспортній накладній).

Днем фактичної поставки товару є день передачі товару постачальником покупцю чи уповноваженій покупцем (чи постачальником) транспортній організації, яка здійснює доставку придбаного товару лише на підставі довіреності. Дата фактичної поставки товару (відвантаження) відповідає даті у підписаних сторонами видаткових накладних (п. 4.2. договору).

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (партії товару) постачальником, яка вказана в видатковій або товарно - транспортній накладній (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 5.1. договору ціна товару, що поставляється відповідає цінам, які вказані у рахунках та видаткових накладних.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 12.03.2020 (п. 11.1. договору).

На виконання договору постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 46 504, 92 грн, відповідно до видаткової накладної № 695401 від 18.03.2019 на суму 45 770, 88 грн та видаткової накладної № 822401 від 22.03.2019 на суму 734, 04 грн, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Покупець частково здійснив оплату за поставлений постачальником товар за видатковою накладною № 695401 від 18.03.2019 в сумі 5 770, 88 грн. Товар поставлений по видатковій накладній № 822401 від 22.03.2019 оплачений покупцем не був.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором за поставлений загалом товар становить 40 734, 04 грн, стягнення якої і предметом даного позову.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умова договору покупець оплачує повну вартість товару (партії товару) протягом 14 календарних днів з дати поставки товару (партії товару), вказаної в накладній постачальника, відповідно відповідач був зобов`язаний оплатити 45 770, 88 грн до 01.04.2019, а 734, 04 грн до 05.04.2019, проте в повному обсязі не оплатив.

Покупець частково сплатив лише 5770, 88 грн, відповідно заборгованість відповідача перед позивачем за договором за поставлений товар складає 40 734, 04 грн (45 770, 88 + 734, 04) - 5 770, 88 = 40734, 04). Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості матеріали не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 40734, 04 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до п. 4.2. договору настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 40 734, 04 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати поставленого товару за договором в повному обсязі та/або в іншому розмірі ніж зазначено позивачем.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛКІВ-С до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія Петра Буд про стягнення 40 734, 04 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія Петра Буд (площа Солом`янська, буд. 2, офіс 927/3, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 41771369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛКІВ-С (вул. Івана Мазепи, буд. 3-Б, офіс 197, м. Київ 10, 01010; ідентифікаційний код 35917700) 40 734 (сорок тисяч сімсот тридцять чотири) грн 04 коп. основного боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 04 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко