Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/581/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/581/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Сокол Володимира Володимировича (м. Знам`янка Кіровоградської області)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакснет Україна" (м. Київ)

Про стягнення 154.698,40 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сокол Володимир Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакснет Україна" про стягнення 154.698,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг у сфері інформатизації № 48/07/2019 від 27.07.19. в частині оплати наданих позивачем послуг.

В тексті позовної заяви викладено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи: 25,00 грн, 40,00 грн - комісію банку за оплату судового збору та адвокатських, та 56,00 грн за направлення претензії відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.20. відкрито провадження у справі № 910/581/20, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень, додаткових доказів.

Означену ухвалу суду було направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак не вручено відповідачу з підстав того, що його за означеною адресою не розшукано .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками суду, відмітки на конверті дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження в даній свідчать про незнаходження сторони за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/581/20.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.07.19. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 48/07/2019 про надання послуг у сфері інформатизації (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується власними силами надати Замовникові послуги у сфері інформатизації (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю його послуги.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.19., але не раніше повного та належного виконання зобов`язань сторонами за Договором.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.19. до Договору сторони домовились про дострокове припинення дії Договору за бажанням Замовника та встановили, що строк дії Договору становить до 15.10.19.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 154.698,40 грн. по оплаті наданих Виконавцем послуг.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Остаточна вартість послуг за Договором на окремих етапах визначається у відповідних актах (п. 4.1 Договору).

Розрахунки між сторонами за Договором здійснюються за фактично надані Виконавцем послуги на підставі рахунків-фактур Виконавця, які виставляються Замовникові. У рамках Договору сторони домовилися підписувати акти прийому-передачі наданих послуг за результатами фактичного надання послуг. Замовник зобов`язується оплачувати вартість послуг протягом 15 календарних днів з моменту надання кожного рахунку-фактури Виконавцем, але не раніше підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг (пункти 4.2-4.4 Договору).

Між сторонами було підписано та скріплено печаткою відповідача: акт виконаних робіт від 30.09.19. на суму 103.132,27 грн та акт виконаних робіт від 15.10.19. на суму 51.566,13 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти наданих послуг є належним доказом надання послуг відповідачу.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою № 1 від 01.10.19. до Договору сторони погодили після підписання актів провести остаточні розрахунки між Замовником та Виконавцем на 01.11.19.

Відповідачем послуги за Договором за вказаними актами оплачені не були.

З врахуванням викладеного, пункту 4.3 Договору, додаткової угоди № 1 до Договору, строк оплати послуг на суму в розмірі 154.698,40 грн. є таким, що настав.

09.12.19. позивач направив відповідачу претензію № 1 від 09.12.19. щодо оплати 154.698,40 грн за надані за Договором послуги.

Доказів оплати відповідачем позивачу 154.698,40 грн. матеріали справи не містять.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 154.698,40 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 154.698,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Згідно додатку № 1 від 15.01.20. до Договору про надання правової допомоги № 1501/20-ФОП-СВВ від 15.01.20. позивач, як Клієнт, та Адвокатське об`єднання Бізнес Лойєр , як Адвокатське об`єднання, узгодили перелік правової допомоги:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, а саме надання консультації щодо порядку та умов звернення до господарського суду для захисту порушених прав. Вартість 500,00 грн;

- складення процесуальних та інших документів правового характеру, а саме складення позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення грошової заборгованості за Договором. Вартість 1000,00 грн.

Згідно з наявною в матеріалах справи квитанцією 0.0.1581525092.1 від 15.01.20. Клієнт сплатив Адвокатському об`єднанню 1500,00 грн за надану правову допомогу.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ураховуючи відсутність заперечень відповідача, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги обґрунтованість та розумність розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, суд визнає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн., які і належить стягнути з відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Також, виходячи з приписів статті 123 ГПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 56,00 грн за направлення претензії (згідно наявної в матеріалах справи експрес-накладної Нової Пошти.

Не є судовими витратами в розумінні приписів означеної статті 25,00 грн та 40,00 грн комісії банку за оплату судового збору та оплату витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що такі витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакснет Україна" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, б. 13-15 офіс 817; ідентифікаційний код 42720645) на користь Фізичної особи-підприємця Сокол Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 154.698 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн 40 коп. основного боргу, 2.320 (дві тисячі триста двадцять) грн 48 коп. судового збору, 56 (п`ятдесят шість) грн 00 коп. витрат, пов`язаних з розглядом справи, 1.500 (тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко