Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/527/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/527/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбір Преміум" (м. Київ)

про стягнення 44.487,90 грн

Суддя Ващенко Т.М.

секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбір Преміум" про стягнення 44.487,90 грн, з яких: 40.581,73 грн основного боргу, 3,081,36 грн пені, 418,99 грн 3% річних, 405,82 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 18680819 від 28.08.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.20. відкрито провадження у справі № 910/527/20, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу ухвалу суду по відкриття провадження в даній справі було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, відповідач своїм правом на подання письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї позиції не надав.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

28.08.19. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 18680819 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується поставити Товар в асортименті, кількості і за ціною, вказаною в специфікаціях, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений Товар. Постачальник зобов`язується виконати Роботи по встановленню (монтажу) Товару, вартість яких входить у вартість Товару (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 12.1 з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.19. включно, а в частині зобов`язань до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 Договору Постачальник поставляє Товар узгоджений в Специфікаціях та у строк, вказаний в Специфікаціях. Датою поставки вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної та отримання Товару.

Між сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 29.08.19. до Договору на поставку Товару на суму 83.688,19 грн.

У відповідності до видаткової накладної № 1361 від 26.09.19. позивач поставив відповідачу Товар за Договором та Специфікацією № 1 на суму 83.688,19 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передачі Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 83.688,19 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлена до матеріалів справи видаткова накладна № 1361 від 26.09.19. є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з передання Товару на суму 83.688,19 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Означеною вище Специфікацією встановлено порядок оплати Товару:

- 30 відсотків (25106,46 грн) - протягом 3 банківських днів з моменту підписання Специфікації;

- 40 відсотків (33.475,28 грн) - у строк п`ять календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника про готовність Товару до відвантаження;

- 30 відсотків (25106,46 грн) - у строк п`ять календарних днів з дати поставки та підписання сторонами видаткової накладної на Товар.

Отже, остаточна оплата поставленого Товару повинна була бути здійснена не пізніше 01.10.19.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів відповідач сплатив позивачу за Товар: 25106,46 грн 30.08.19., 5000,00 грн 21.10.19., 4000,00 грн 15.11.19., 5000,00 грн 18.11.19., 4000,00 грн 04.01.20., на загальну суму 43.106,46 грн.

Отже, неоплаченим залишився Товар на суму 40.581,73 грн.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 40.581,73 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 418,99 грн 3% річних, 405,82 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні перерахунку 3% річних судом враховано, що згідно з п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені та викладене в пункті 1.12 вказаної постанови - у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань

Вірними періодами для нарахування 3 відсотків річних є: на суму 53581,73 грн з 22.10.19. по 14.11.19., на суму 49581,73 грн з 16.11.19. по 17.11.19., на суму 44581,73 грн з 19.11.19. по 03.01.20., на суму 40581,73 грн з 05.01.20. по 14.01.20.

Отже, за перерахунком суду розмір 3% річних становить 315,62 грн, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Наявності підстав для стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 103,37 грн позивач належними та допустимими доказами не довів.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 405,82 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 3081,36 грн пені. При цьому судом враховано, що якщо здійснити додавання сум, вказаних в таблиці розрахунку пені, то виходить сума 4244,01 грн, однак, позивачем остаточна сума визначена в розмірі 3081,36 грн.

Відповідно до п. 8.4 Договору в разі порушення строків оплати Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день та за весь строк прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При здійснені перерахунку пені судом враховано викладене при здійсненні перерахунку 3% річних, та встановлено, що розмір перерахованої судом пені становить 3116,82 грн, однак позивачем пред`явлено до стягнення 3081,36 грн, з огляду на що саме сума пені в розмірі 3081,36 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбір Преміум" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 23, корпус Б; ідентифікаційний код 43074353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (03039, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, б. 119, приміщення 7, кабінет 56; ідентифікаційний код 42346980) 40.581 (сорок тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн 73 коп. основного боргу, 3.081 (три тисячі вісімдесят одну) грн 36 коп. пені, 405 (чотириста п`ять) грн 82 коп. інфляційних втрат, 315 (триста п`ятнадцять) грн 62 коп. 3% річних, 2.097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн 12 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко