Рішення

від 07.04.2020 по справі 910/2050/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/2050/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діагностичний центр Медекс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс

про стягнення 26.449,61 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

12.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Діагностичний центр Медекс до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс про стягнення 26.449,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 37-18 від 23.05.2018 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 23.380,00 грн, що підтверджується виставленими рахунками та підписаними між сторонами актами виконаних робіт № 30 від 31.01.2019, № 62 від 28.02.2019, № 105 від 31.03.2019, № 168 від 31.05.2019 та № 241 від 01.08.2019. У зв`язку з тим, що відповідачем не було сплачено за надані послуги, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості. В результаті переговорів сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого відповідач був зобов`язаний сплатити визначену суму до 30.09.2019. Враховуючи те, що відповідачем свої зобов`язання по сплаті заборгованості виконано не було, позивач завернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 26.449,61 грн, з яких 23.380,00 грн основного боргу, 2.645,55 грн пені, 153.88 грн інфляційних втрат та 270,18 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/2050/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.02.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054300607 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11-А, офіс 22, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.02.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 19.02.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.02.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054300607, а отже мав подати відзив на позовну заяву у строк до 12.03.2020 включно.

Відповідач вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 19.02.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Діагностичний центр Медекс (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс (далі - відповідач, замовник) укладено договір про надання медичних послуг № 37-18 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором виконавець зобов`язується надавати медичні послуги з магнітно-резонансної діагностики особам, які є застрахованими (надалі - пацієнти).

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату наданих позивачем послуг повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 23.380,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в сумі 2.645,55 грн, інфляційні втрати в сумі 153,88 грн та 3% річних в сумі 270,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 12.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє на протязі одного року з дати підписання.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість наданих виконавцем замовнику послуг згідно цього договору визначається сторонами на основі діючого прейскуранту вартості медичних послуг (додаток № 1).

Згідно з п. 4.2 договору щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, виконавець по факту надання медичних послуг надає звітно-фінансові документи замовнику для оплати отриманих замовником послуг, а саме:

4.2.1. Рахунок на оплату фактично наданих медичних послуг замовнику у звітному періоді, завірений підписом уповноваженої особи та печаткою виконавця;

4.2.2. Акт виконаних робіт (діва примірника - додаток № 2), що містить ПІБ осіб, яким було надано медичні послуги, перелік, вартість та кількість наданих медичних послуг протягом звітного місяця, загальну вартість отриманих послуг по кожній особі та всього до сплати, завірений підписом уповноваженої особи та печаткою виконавця;

4.2.3. Супровідний лист (до звітно-фінансових документів виконавця).

Відповідно до п. 4.3 договору замовник розглядає надану виконавцем звітно-фінансову документацію протягом 5 робочих днів з дати її отримання. У разі згоди з наданою виконавцем звітно-фінансовою документацією представник замовника підписує акт виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою замовника та повертає один примірник виконавцю.

Матеріали справи свідчать, що позивачем надано відповідачу медичні послуги за договором на загальну суму 23.380,00 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими обома сторонами актами виконаних робіт:

№ 30 від 31.01.2019 на суму 3.000,00 грн,

№ 62 від 28.02.2019 на суму 990,00 грн,

№ 105 від 31.03.2019 на суму 990,00 грн,

№ 168 від 31.05.2019 на суму 15.000,00 грн,

№ 241 від 01.08.2019 на суму 3.400,00 грн.

Пунктом 4.4 договору визначено, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем потягом 10 банківських днів з дня отримання звітно-фінансових документів згідно з п. 4.2.

Проте відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату наданих послуг не здійснив.

У зв`язку з цим, 08.2019 між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що відповідач має сплатити вартість наданих послуги в сумі 19.980,00 грн до 30.09.2019.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 2.2.8 договору замовник зобов`язався здійснювати оплату наданих медичних послуг на рахунок виконавця у безготівковій формі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором та договором про реструктуризацію заборгованості вартість наданих послуг не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 23.380,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих позивачем медичних послуг за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 23.380,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані медичні послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошового зобов`язання винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 3 договору про реструктуризацію заборгованості у разі прострочення погашення заборгованості за цим договором, замовник зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати наданих медичних послуг.

Позивачем здійснено розрахунок пені на суму боргу 19.980,00 грн за період з 01.10.2019 по 10.02.2020 та на суму боргу 3.400,00 грн за період з 09.08.2019 по 10.02.2020.

Суд вважає відзначити, що за умовами п. 4.4 договору строк оплати наданих послуг пов`язаний з моментом отримання відповідачем звітно-фінансових документів. Позивачем доказів в підтвердження коли саме було отримано звітно-фінансові документи не подано тому суд приходить до висновку, що строк прострочення оплати за актом виконаних робіт № 241 від 01.08.2019 слід відраховувати по закінченню 10 робочих днів з дня підписання, тобто дати складання цього акту.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки акт виконаних робіт № 241 складено 01.08.2019 то період прострочення з його оплати починається з 16.08.2019.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 2.625,70 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2.625,70 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 153,88 грн інфляційних втрат та 270,18 грн - 3% річних.

Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат на суму боргу 19.980,00 грн за період з жовтень - грудень 2019 року та на суму боргу 3.400,00 грн за період серпень - грудень 2019 року; розрахунок 3% річних здійснено на суму боргу 19.980,00 грн за період з 01.10.2019 по 10.02.2020 та на суму боргу 3.400,00 грн за період з 09.08.2019 по 10.02.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 6.6 договору у випадку порушення строку здійснення платежів по даному договору, передбаченому розділом 4 договору, замовник зобов`язаний на вимогу виконавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з п. 3 договору про реструктуризацію заборгованості у разі прострочення погашення заборгованості за цим договором, замовник зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми.

За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних складають 268,22 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Суд перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 153,88 грн інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме не вірно визначено період прострочення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Діагностичний центр Медекс є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11-А, офіс 22, код ЄДРПОУ39790906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діагностичний центр Медекс (03186, м. Київ, вул Авіаконструктора Антонова, 13, літера А, код ЄДРПОУ 35249881) 23.380 (двадцять ти тисячі триста вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 2.625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн 70 коп. пені, 153 (сто п`ятдесят три) грн 88 коп. інфляційних втрат, 268 (двісті шістдесят вісім) грн 22 коп. - 3% річних, 2.100 (дві тисячі сто) грн 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова