Ухвала

від 03.04.2020 по справі 910/4340/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.04.2020Справа № 910/4340/20

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс

про забезпечення позову

у справі № 910/4340/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс

до Приватного підприємства Крупний

про стягнення 231 209,96 грн.

без участі представників сторін,

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Крупний про стягнення 231 209,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №08062017 поставки сільськогосподарської продукції від 08.06.2017, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у сумі 180 000,00 грн, за прострочення сплати якої позивачем нараховані інфляційні втрати - 36 428,72 грн і 3% річних - 14 781,24 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на розрахункових рахунках та в касі, а також заборони відчуження усього наявного нерухомого та рухомого майна, і транспортних засобів, що належать Приватному підприємству Крупний .

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Зокрема, заявник посилається на те, що відповідач більше, ніж 2,5 роки безпідставно ігнорує законні вимоги ТОВ Лозівський агропромтехсервіс щодо сплати заборгованості.

Крім того, згідно офіційних відкритих даних Державної податкової служби України, розділ Інформація про суб`єктів господарювання, які мають податковий борг ,відповідач на даний час має податковий борг у розмірі 329 тис. грн. перед державним бюджетом та 59 тис. грн. перед місцевим бюджетом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а обставини, які зазначені в обґрунтування поданої заяви, є лише припущеннями позивача, що не може свідчати про неможливість виконання рішення суду в майбутньому.

Крім того, заявлені заходи забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на готівкові кошти, а також заборони відчуження усього наявного нерухомого та рухомого майна, і транспортних засобів, що належать Приватному підприємству Крупний , взагалі не пов`язані на даний час з предметом заявлених позовних вимог і можуть бути вжиті тільки у випадку доведеності відсутності у відповідача коштів на рахунках.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс по сплаті судового збору в сумі 1051,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Лозівський агропромтехсервіс в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 03.04.2020.

Суддя А.І. Привалов