Рішення

від 07.04.2020 по справі 910/1430/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/1430/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Задля Руху

до Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Транс

про стягнення 73 648,35 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Задля Руху (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Транс (відповідач) про стягнення 77 648,35 грн., з яких заборгованість за поставлений товар 57 439,58 грн., пеня у розмірі 4 797,12 грн., 24 % річних у розмірі 3 923,73 грн. та 11 487,92 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором поставки товару № 475/7/19/02/19 від 19.02.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1430/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

02.03.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява у якій позивач зазначив, що після подання позовної заяви, відповідачем частково оплачено суму заборгованості у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3263 від 05.02.2020 на суму 4 000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 53 439,58 грн. заборгованості за поставлений товар, 4 797,12 грн. пені, 3 923,73 грн. 24 % річних, 11 487,92 грн. штрафу.

Відповідно до п. 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача, подану до суду 02.03.2020. Позовні вимоги розгядаються з урахуванням зазначеної заяви.

03.03.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що постачальник поставив товар, який не відповідав замовленню, тому між сторонами була досягнута усна домовленість про оплату товару частинами, не зважаючи на строк, який вказано у Договорі.

19.03.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечував проти доводів відповідача зазначених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що товар був прийнятий відповідачем без зауважень, ніяких претензій з приводу поставки неякісного чи неналежного товару відповідач на адресу позивача не направляв. Твердження відповідача про поставку неналежного товару є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Задля Руху (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВ-Транс (покупець) укладено Договір поставки товару № 475/7/19/02/19 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору.

Предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів, що надалі іменується - товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в заявці покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка підписана обома сторонами та має юридичну силу специфікації і є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору загальна сума Договору визначається загальною вартістю товару, що постачається на умовах даного Договору згідно всіх видаткових накладних, підписаних з обох сторін.

Згідно з п. 3.4. Договору оплата товару покупцем здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений товар. У випадку, якщо у видатковій накладній на товар не вказано кількість днів відстрочки платежу, строк оплати поставленого товару не може перевищувати 14-ти календарних днів з моменту поставки.

Моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору він діє до 31.12.2022 року включно, а в частині не проведених взаєморозрахунків - до моменту проведення остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 73 899,66 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1280/7 від 09.09.2019 на суму 10 960,08 грн., видатковою накладною № 1310/7 від 13.09.2019 на суму 13 600,08 грн., видатковою накладною № 1311/7 від 13.09.2019 на суму 13 600,08 грн., видатковою накладною № 1337/7 від 18.09.2019 на суму 9 600,00 грн., видатковою накладною № 1333/7 від 18.09.2019 на суму 25 000,08 грн., видатковою накладною № 1336/7 від 18.09.2019 на суму 1 139,34 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 20 460,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3161 від 04.10.2019 на суму 4 000,00 грн., платіжним дорученням № 3168 від 11.10.2019 на суму 4 000,00 грн., платіжним дорученням № 3175 від 18.10.2019 на суму 1 500,00 грн., платіжним дорученням № 3189 від 31.10.2019 на суму 1 460,08 грн., платіжним дорученням № 3190 від 31.10.2019 на суму 5 500,00 грн., платіжним дорученням № 3263 від 05.02.2020 на суму 4 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 20 460,08 грн., внаслідок чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 53 439,58 грн.

12.11.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 183 від 12.11.2019 щодо виконання зобов`язання та сплату заборгованості, проте вищезазначена претензія залишене відповідачем без задоволення.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 3.4. Договору оплата товару покупцем здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений товар. У випадку, якщо у видатковій накладній на товар не вказано кількість днів відстрочки платежу, строк оплати поставленого товару не може перевищувати 14-ти календарних днів з моменту поставки.

У видаткових накладних, поставка товару за якими не оплачена відповідачем у повному обсязі, відстрочка платежу складає 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем продукції за Договором, її прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Здійснивши перерахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 53 439,58 грн.

Судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що постачальник поставив товар, який не відповідав замовленню з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.3. Договору претензії по кількості та асортименту товару можуть бути заявлені покупцем тільки в момент прийняття товару згідно з видатковою накладною.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем заявлялися претензії по кількості та асортименту товару в момент прийняття товару та погодження сторонами інших строків оплати товару, ніж ті, що зазначені у видаткових накладних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 797,12 грн. пені, 3 923,73 грн. 24 % річних, 11 487,92 грн. штрафу.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2. Договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець в першу чергу зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки на протязі всього часу прострочки, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 24 % річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення в оплаті, а потім сплатити суму основного боргу.

Відповідно до п. 7.3. Договору крім вищевказаних пені та річних, у випадку порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець зобов`язаний додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу.

Нарахування пені та штрафу за прострочку оплати товару припиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошове зобов`язання мало бути виконане (п. 7.4. Договору).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 4 772,02 грн. пені за розрахунком суду та 11 487,92 грн. штрафу за розрахунком позивача.

При цьому, судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких згідно із ст. 230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

У пункті 7.2. Договору сторони погодили нарахування 24 % річних за прострочення сплати боргу.

Здійснивши перерахунок 24 % річних з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, умов Договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, господарський суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 906,54 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Задля Руху до Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Транс підлягають частковому задоволенню у розмірі 53 439,58 грн. основного боргу, 4 772,02 грн. пені, 11 487,92 грн. штрафу, 3 906,54 грн. 24 % річних.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Задля Руху до Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Транс про стягнення 73 648,35 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Транс (02192, м. Київ, вулиця Миропільська, будинок 23/16, квартира 65/1, ідентифікаційний код 37293377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Задля Руху (37500, Полтавська обл., місто Лубни, вулиця І. Франка, будинок 1, ідентифікаційний код 30568711) 53 439 (п`ятдесят три тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн. 58 коп. основного боргу, 4 772 (чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 02 коп. пені, 11 487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 92 коп. штрафу, 3 906 (три тисячі дев`ятсот шість) грн. 54 коп. 24 % річних, 2 100 (дві тисячі сто) грн. 79 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.04.2020

Суддя С. В. Стасюк