Рішення

від 07.04.2020 по справі 910/1389/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/1389/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Пономарьова Володимира Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс

про стягнення 21 572,71 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Пономарьов Володимир Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Асистанс" про стягнення 21 572,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 652-СА від 03.06.2019р. в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця Пономарьова Володимира Вікторовича залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1389/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Відповідач відзиву на позов подав, проте, ухвалу суду від 13.02.2020р. отримав, що підтверджується поштовим повідомленням №0103053831994.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019р. між Фізичною особою-підприємцем Пономарьовим Володимиром Вікторовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Асистантс (змовник) було укладено договір №652-СА про надання послуг, предметом якого згідно п.1.1 є надання технічної допомоги та послуг клієнтам замовника.

Згідно п.1.2 договору №652-СА від 03.06.2019р. послуги, які надаються виконавцем у відповідності з цим договором, оплачуються замовником.

Відповідно до п.2.1 договору №652-СА від 03.06.2019р. виконавець бере на себе обов`язки: організовувати цілодобове чергування спеціалістів для виконання робіт по договору; забезпечити цілодобовий телефонний зв`язок з замовником; протягом 5 хвилин з моменту звернення уповноваженої особи замовника виконавець зобов`язаний повідомити про прийняття завдання або про неможливість прийняття завдання до виконання з наведенням причин такої неможливості; надати всю необхідну документацію, що стосується виконаних робіт по договору (акт виконаних робіт, рахунок тощо).

У п.4.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що прийом виконаних робіт замовником здійснюється при пред`явленні виконавцем документації, вказаної у п.2.1.

Пунктами 5.1-5.3 договору №652-СА від 03.06.2019р. передбачено, що замовник оплачує вартість проведених послуг у відповідності з цим договором. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання від виконавця оригіналу документів, передбачених у п.2.1. Оплата проводиться шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок виконавця, зазначений в п.9 договору, чи на інший рахунок, вказаний виконавцем.

Всі розрахунки за договором проводяться в національній валюті (п.5.5 договору №652-СА від 03.06.2019р.).

У п.7.1 договору №652-СА від 03.06.2019р. вказано, що всі повідомлення, які надаються в рамках даного договору, будуть рахуватись переданими іншій стороні, коли їх передали факсовим зв`язком або електронною поштою з обов`язковим підтвердженням про отримання і наступною заміною на оригінал, або поштою з підтвердженням про доставку.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання. Строк дії договору необмежений і визначається потребою сторін у співробітництві (п.8.1 договору №652-СА від 03.06.2019р.).

У додатку №1 до договору №652-СА від 03.06.2019р. сторонами було визначено перелік цін на послуги.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №652-СА від 03.06.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

За твердженнями позивача, у липні-серпні 2019р. Фізичною особою-підприємцем Пономарьовим Володимиром Вікторовичем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Смайл Асистантс послуги на загальну суму 19878 грн., про що складено відповідні акти приймання-передачі.

На підтвердження направлення вказаних актів позивачем представлено до матеріалів справи супровідний лист від 10.01.2020р., опис вкладення у цінний лист, поштову накладну №0105470902171 від 14.01.2020р. та фіскальний чек від 14.01.2020р.

Проте, за поясненнями позивача, підписані акти відповідачем не було повернуто на адресу виконавця, заперечень з приводу їх обґрунтованості не надано, оплату наданих послуг не здійснено, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистантс утворилась заборгованість на суму 19878 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось судом, відповідно до п.2.1 договору №652-СА від 03.06.2019р. виконавець бере на себе обов`язок, в тому числі, надати всю необхідну документацію, що стосується виконаних робіт по договору (акт виконаних робіт, рахунок тощо).

Пунктами 5.1-5.3 договору №652-СА від 03.06.2019р. передбачено, що замовник оплачує вартість проведених послуг у відповідності з цим договором. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання від виконавця оригіналу документів, передбачених у п.2.1. Оплата проводиться шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок виконавця, зазначений в п.9 договору, чи на інший рахунок, вказаний виконавцем.

Всі розрахунки за договором проводяться в національній валюті (п.5.5 договору №652-СА від 03.06.2019р.).

У п.7.1 договору №652-СА від 03.06.2019р. вказано, що всі повідомлення, що надаються в рамках даного договору, будуть рахуватись переданими іншій стороні, коли їх передали факсовим зв`язком або електронною поштою з обов`язковим підтвердженням про отримання і наступною заміною на оригінал, або поштою з підтвердженням про доставку.

Судом було встановлено, що у липні-серпні 2019р. Фізичною особою-підприємцем Пономарьовим Володимиром Вікторовичем було надано клієнтам Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистантс послуги на загальну суму 19878 грн., про що складено відповідні акти приймання-передачі. На підтвердження направлення вказаних актів позивачем представлено до матеріалів справи супровідний лист від 10.01.2020р., опис вкладення у цінний лист, поштову накладну №0105470902171 від 14.01.2020р. та фіскальний чек від 14.01.2020р.

Наразі, інших доказів направлення виконавцем документів у відповідності п.2.1 договору №652-СА від 03.06.2019р. на адресу замовника матеріали справи не містять.

Проте, за поясненнями позивача, підписані акти відповідачем не було повернуто на адресу Фізичної особи-підприємця Пономарьова Володимира Вікторовича, заперечень з приводу їх обґрунтованості не надано.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем обставини належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором №652-СА від 03.06.2019р. заперечено не було, висловлення виконавцю ґрунтовних заперечень з приводу підписання актів приймання-передачі наданих послуг на суму 19878 грн. за липень-серпень 2020р. доказово не обґрунтовано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №652-СА від 03.06.2019р. не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Пономарьова Володимира Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс в частині стягнення основного боргу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1267,75 грн., 3% річних в сумі 293,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 133,61 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, наслідки порушення зобов`язання у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом вказувалось, що пунктами 5.1-5.3 договору №652-СА від 03.06.2019р. передбачено, що замовник оплачує вартість проведених послуг у відповідності з цим договором. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання від виконавця оригіналу документів, передбачених у п.2.1. Оплата проводиться шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок виконавця, зазначений в п.9 договору, чи на інший рахунок, вказаний виконавцем.

Судом було встановлено, що у липні-серпні 2019р. Фізичною особою-підприємцем Пономарьовим Володимиром Вікторовичем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Смайл Асистантс послуги на загальну суму 19878 грн., про що складено відповідні акти приймання-передачі. На підтвердження направлення вказаних актів позивачем представлено до матеріалів справи супровідний лист від 10.01.2020р., опис вкладення у цінний лист, поштову накладну №0105470902171 від 14.01.2020р. та фіскальний чек від 14.01.2020р. Згідно даних офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта вказане поштове відправлення було вручено адресату (відповідачу) 25.01.2020р.

Наразі, інших доказів направлення виконавцем документів у відповідності п.2.1 договору №652-СА від 03.06.2019р. на адресу замовника матеріали справи не містять.

Отже, виходячи зі змісту п.5.2 договору та дати отримання замовником спірних актів наданих послуг та рахунків на оплату, суд дійшов висновку, що кінцевим строком оплати було 07.02.2020р., тобто, право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, які визначені ст.625 Цивільного кодексу України, виникло з 07.02.2020р.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності вимог позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем визначено періоди нарахування загалом до 27.01.2020р.

Одночасно, нарахування позивачем пені, суд взагалі вважає безпідставним з урахуванням наступного.

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 Господарського кодексу України .

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України , у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 Господарського кодексу України , як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , частиною другою статті 36 Закону України Про телекомунікації .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019р. по справі №904/4156/19 зазначила, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства.

Суд зазначає, що частина шоста статті 231 Господарського кодексу України , на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Таким чином, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста ст.231 Господарського кодексу України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, вимоги Фізичної особи-підприємця Пономарьова Володимира Вікторовича в частині стягнення пені також підлягають залишенню без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Слід зазначити, що ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи договір №1-ЮК від 10.01.2020р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Юркомфорт , рахунок-фактуру №ЮК-010 від 24.01.2020р. на суму 3500 грн., дублікат квитанції №0.0.1597400222.1 від 27.01.2020р., довіреність.

Проте, оцінивши вказані докази, суд дійшов висновку, що останні не є достатніми доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу у розумінні ст.126 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що за приписами ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами ч.1 ст.6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У ч.ч.1, 4 ст.17 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність вказано, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Наразі, зі змісту позову та заяви про усунення недоліків позовної заяви полягає, що останню підписано представником позивача на підставі довіреності Шевчуком Д.І.

Проте, доказів наявності у вказаної особи права на зайняття адвокатською діяльністю у розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність позивачем не надано.

До того ж, позивачем також не надано суду обґрунтованого розрахунку суми заявлених до стягнення витрат та доказів прийняття замовником наданих за договором №1-ЮК від 10.01.2020р. послуг.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні вимог позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс (01133, м.Київ, вул.Леоніда Первомайського, будинок 11, літера А, офіс 22, ЄДРПОУ 39790906) на користь Фізичної особи-підприємця Пономарьова Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 19 878 грн. та судовий збір 1936,87 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Спичак О.М.