Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/1287/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/1287/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного підприємства Лагода

до Товариства з обмеженою відповідальністю Асістанський Центр Ел.Ай.Сі.Асістанс

про стягнення 60 762,18 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2020 року Приватне підприємство Лагода (далі - ПП Лагода , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Асістанський Центр Ел.Ай.Сі.Асістанс (далі - ТОВ Асістанський Центр Ел.Ай.Сі.Асістанс , відповідач) про стягнення 60 762,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем за договором про надання медичної допомоги застрахованим особам № 1403 від 12.05.2011.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 60 762,18 грн, з яких: 23 577,00 грн - основний борг, 25 760,52 грн - пеня, 8 956,20 грн - інфляційна складова боргу, 2 468,46 грн - проценти за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1287/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 04.02.2020 була отримана позивачем 06.02.2020 та 12.02.2020 (оскільки була направлена і за юридичною адресою і за адресою для листування, вказаною у позові), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 53661045 та № 01030 53661061.

Ухвала суду від 04.02.2020 також була направлена відповідачу за його адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а також за адресою для листування вказаною у позові, проте була повернута підприємством поштового зв`язку через відсутність адресата за вказаною адресою. Направлення вказаної ухвали здійснено судом згідно рекомендованих поштових відправлень № 01030 53661070 та № 01030 53661053, які були повернуті до суду 07.02.2020 та 13.02.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.05.2011 між ТОВ Асістанський Центр Ел.Ай.Сі.Асістанс (сторона-1 або асистант за договором) та ПП Лагода (сторона-2 або ЛПЗ за договором) був укладений договір про надання медичної допомоги застрахованим особам № 1403 (далі - договір).

Предметом цього договору є надання стороною-2 медичних послуг клієнтам асистанта при настанні страхового випадку (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору медичні послуги, які надає сторона-2 для клієнтів асистанта відповідно до цього договору, оплачуються асистантом (згідно з договорами з страхувальниками).

Згідно з п. 3.1.1 договору сторона-2 зобов`язується надавати клієнтам асистанта своєчасні та якісні медичні послуги в об`ємі, можливому для ЛПЗ, узгодженому в додатку № 1 (прейскурант) у відповідності із стандартами якості лікувально-діагностичного процесу, діючими в системі охорони здоров`я України.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що асистант сплачує вартість медичних послуг протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати отримання асистантом виставленого стороною-2 відповідного рахунку-фактури, підкріпленого відповідним чином оформленим звітом про надані медичні послуги, а також сертифікатів по кожному клієнту асистанта, яким надавались вказані медичні послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і двостороннього узгодження і діє протягом одного року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення вказаного терміну жодна із сторін не направить іншій повідомлення про припинення договору, договір вважається продовженим на наступні річні терміни (п. 9.1 договору).

Судом встановлено, що позивач склав на направив відповідачу рахунки на оплату, а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 38 від 04.05.2015 (поштове відправлення 03035 08756499), № 30 від 31.03.2016 (поштове відправлення 03035 10337355), № 44 від 29.04.2016 (поштове відправлення 03035 10390388), № 45 від 04.05.2016 (поштове відправлення 03035 09006159), № 46 від 05.05.2016 (поштове відправлення 03035 09006256), № 47 від 10.05.2016 (поштове відправлення 03035 09006345), № 48 від 11.05.2016 (поштове відправлення 03035 09006345), № 49 від 12.05.2016 (поштове відправлення 03035 09006353), № 50 від 16.05.2016 (поштове відправлення 03035 19486180), № 51 від 17.05.2016 (поштове відправлення 03035 09012540), № 59 від 03.06.2016 (поштове відправлення 03035 10447207), № 63 від 21.06.2016 (поштове відправлення 03035 10447207), № 75 від 27.07.2016 (поштове відправлення 03035 09389848), № 76 від 28.07.2016 (поштове відправлення 03035 09392369), № 78 від 15.08.2016 (поштове відправлення 03035 19711159), № 80 від 19.08.2016 (поштове відправлення 03035 19726377), № 84 від 23.08.2016 (поштове відправлення 03035 07693752), № 98 від 20.09.2016 (поштове відправлення 03035 05647311), № 100 від 30.09.2016 (поштове відправлення 03035 05650045) на загальну суму 27 450,00 грн.

Факт надання позивачем відповідачу послуг загальною вартістю 27 450,00 грн також підтверджується актом звірки за період з 01.01.2015 по 27.03.2017, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками.

Рекомендовані повідомлення про вручення вищевказаних поштових відправлень, долучені до матеріалів справи, також свідчать про те, що відповідач отримав направлені йому рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), проте оплатив їх частково, а саме у сумі 3 873,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 12309 від 01.08.2017, № 12301 від 02.08.2017, № 12302 від 02.08.2017, № 12327 від 09.08.2017, № 12328 від 09.08.2017, № 12329 від 09.08.2017.

При цьому, у платіжних дорученнях № 12301 від 02.08.2017 (на суму 1 229,00 грн) та № 12329 від 09.08.2017 (на суму 100,00 грн) були допущені описки в призначенні платежу, а саме невірно вказані дати рахунків № 44 та № 45 (зазначено 2017 рік замість 2016 року), в оплату яких здійснювалось перерахування коштів. Тому відповідач повторно оплатив вказані рахунки із зазначенням правильної дати таких рахунків у призначенні платежу (платіжні доручення № 12302 від 02.08.2017, № 12328 від 09.08.2017). Грошові кошти ж сплачені за платіжними дорученнями із неправильним призначенням платежу сторони, згідно з поясненнями позивача, домовились зарахувати в оплату найстарішого боргу, тобто в оплату (часткову) заборгованості за актом № 38 від 04.05.2015 на суму 1 597,00 грн, у зв`язку із чим розмір непогашеної заборгованості за актом № 38 від 04.05.2015 станом на момент розгляду справи становить 268,00 грн (1 597,00 - 100,00 - 1 229,00).

Таким чином, судом встановлена наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 23 577,00 грн (27 450,00 грн - 3 873,00 грн) за договором про надання медичної допомоги застрахованим особам № 1403 від 12.05.2011.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які підтверджували б оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 23 577,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 760,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково та несвоєчасно, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 7.5 договору за невчасну оплату медичних послуг, асистант сплачує стороні-2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки від простроченої суми до повного погашення заборгованості, навіть після припинення цього договору. Якщо затримка в оплаті була виявлена пізніше за настання прострочення, пеня сплачується з дати початку прострочення.

Таким чином, у п. 7.5 договору сторони домовились подовжити строк нарахування пені, визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та дійшли згоди про те, що пеня за порушення грошового зобов`язання нараховується протягом усього періоду, коли існувала заборгованість до повного її погашення.

Здійснивши власний розрахунок пені за визначені позивачем періоди для кожного з актів здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо (при цьому судом враховано, що порушення строку виконання зобов`язання оплатити послуги за актом № 38 від 04.05.2015 почалось з 03.06.2015, а не з 02.05.2015 як визначив позивач), суд встановив, що її розмір становить 25 744,21 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме 25 744,21 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 8 956,20 грн та проценти за користування коштами в розмірі 2 468,46 грн.

При цьому з розрахунку позивача вбачається, що він нараховує на прострочену заборгованість по договору не проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України, а 3% річних, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за визначені позивачем періоди для кожного з актів здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо (при цьому судом враховано, що порушення строку виконання зобов`язання оплатити послуги за актом № 38 від 04.05.2015 почалось з 03.06.2015, а не з 02.06.2015, як визначив позивач), суд встановив, що їх розмір становить 2 468,44 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме 2 468,44 грн.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за визначені позивачем періоди для кожного з актів здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо, суд встановив, що її розмір становить 8 956,38 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем, а саме 8 956,20 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 23 577,00 грн, пені в розмірі 25 744,21 грн, 3% річних в розмірі 2 468,44 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 8 956,20 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Асістанський Центр Ел.Ай.Сі.Асістанс (01023, м. Київ, вул. Л.Первомайського, буд. 11, ідентифікаційний код 31568089) на користь Приватного підприємства Лагода (01133, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 27, кв. 4, ідентифікаційний код 30056204) основний борг у розмірі 23 577,00 грн (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят сім грн 00 коп.), пеню в розмірі 25 744,21 грн (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок чотири грн 21 коп.), 3% річних в розмірі 2 468,44 грн (дві тисячі чотириста шістсот вісім грн 44 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 8 956,20 грн (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість грн 20 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 101,44 грн (дві тисячі сто одна грн 44 коп.).

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.04.2020.

Суддя О.Г. Удалова