Ухвала

від 17.02.2020 по справі 15/250-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.02.2020Справа № 15/250-б

За заявою керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт"

про застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи № 15/250-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейд-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" (ідентифікаційний код 36413760)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

секретар судового засідання Бабич М.А.

представники учасників:

від заявника керуючий санацією Гончаров Д.О.

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.10 порушено провадження у справі.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.05.15 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.15 введено процедуру санації у справі.

У зв`язку із закінченням строку повноважень судді господарського суду міста Києва Івченка А.М. справа передана на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого, справа передана судді господарського суду міста Києва Паську М.В.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 15/250-6 передано на розгляд судді Яковенко A.B.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.15 справу № 15/250-6 прийнято до свого провадження суддею Яковенко A.B.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.16 затверджено план санації боржника.

04.10.16 від керуючого санацією боржника надійшла заява про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи № 15/250-б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.17 відмовлено у задоволенні заяви керуючого санацією боржника в межах справи № 15/250-б.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.17 залишено без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.17.

Постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.17 та ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.17, а справу скеровано до господарського суду міста Києва для розгляду в іншому складі суду.

У зв`язку з чим, справа передана на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого, передана судді Паську М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №15/250-б (суддя Пасько М.В.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 та постановою Верховного суду від 15.01.2019, задоволено заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи № 15/250-б та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 від 04.06.10, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" (ідентифікаційний код 36413760) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" (ідентифікаційний код 37032829).

До Господарського суду міста Києва від керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О. надійшла заява про застосування наслідків недійсності правочину, за змістом якої керуючий санацією просить про визнання права вимоги за ТОВ "Крампер Груп" права вимоги за договорами купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009 та №1-2043 від 27.11.2009 та про зобов`язання відповідача повернути оригінали вказаних договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №15/250-б визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010, укладений між ТОВ Крампер Груп та ТОВ Нодексепт , яка залишена без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 та постановою Верховного суду від 15.01.2019, а тому керуючий санацією вказує на підстави для застосування наслідки недійсності правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 заяву керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О. залишено без руху; зобов`язано керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О. протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали надати суду: докази, що підтверджують обставини, вказані в позові; докази доплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн.; попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

21.10.19р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019р. №2597-VIII.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України " Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441). Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З огляду на зазначене, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 введено процедуру санації боржника, то подальший розгляд справи здійснюється відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24.10.2019 до Господарського суду міста Києва від керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О. надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2019.

Суддя Яковенко А.В. перебувала у щорічній відпустці з 21.10.2019 по 08.11.2019.

Після виходу судді Яковенко А.В. з відпустки ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 прийнято позовну заяву керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" про застосування наслідків недійсності правочину до розгляду в межах справи №15/250-б; вирішено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 16.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкладено підготовче засідання на 27.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 закрито підготовче провадження за заявою керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" про застосування наслідків недійсності правочину до розгляду в межах справи №15/250-б; призначено заяву керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" Гончарова Д.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" про застосування наслідків недійсності правочину до розгляду в межах справи №15/250-б до розгляду по суті на 17.02.20

В судове засідання 17.02.2020 з`явився заявник, надав пояснення по суті справи та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засіданні, призначене на 17.02.2020 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, час та дату засідання був належним чином повідомлений.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що ухвали від 29.11.2019, 16.12.2019 та 27.01.2020 надсилалися рекомендованим листом з повідомленням на адресу місцезнаходження відповідача 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та про можливість розглянути заяву керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю Крампер Груп в межах справи №15/250-б по суті за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт .

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

В судовому засіданні 17.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю Крампер Груп провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

04.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" укладено договір про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредиторові, що виникло за договором купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 р. та договором купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009 р., укладеними між ТОВ "Крампер Груп" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (в особі Державного підприємства "Укрресурси") (боржник). За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов`язань за Договорами, у тому числі: отримання (стягнення) грошових коштів у сумі 3.678.720, 65 грн.; поставки товару (зерна пшениці) за Договорами; стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 та постановою Верховного суду від 15.01.2019, задоволено заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи №15/250-б; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 від 04.06.10, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт".

12.07.2019 керуючий санацією Крампер Груп надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт вимогу про повернення оригіналу договору купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 та оригіналу договору купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009.

В своїй позовній заяві, заявник зазначив, що відповідач не надав відповіді на вказану вимогу, оригіналів договорів не повернув.

У зв`язку з чим заявник вказує на підстави для застосування наслідків недійсності правочину, шляхом повернення оригіналів договору купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 та договору купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009 та просить визнати право вимоги за вказаними договорами та договором купівлі-продажу векселів №11/15 від 11.01.2010.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, заявник зазначив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 у справі №48/100-18/154-2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі № 48/100-18/154-2012 в частині первісного позову скасовано; прийнято нове рішення, яким провадження відносно Державного підприємства Укрресурси припинити; первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт до Державного агентства резерву України задоволено частково; вилучено у Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт зерно пшениці 3 класу у кількості 6 999 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) тонн 65 кг, виявлене державним виконавцем у будь-яких місцях його зберігання; вилучено у Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; код ЄДРПОУ 37472392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт (01004, м. Київ, вул. Горького, 5-Б; код ЄДРПОУ 37032829) зерно пшениці 4 класу у кількості 1 019 (одна дев`ятнадцять) тонн 737 кг, виявлене державним виконавцем у будь-яких місцях його зберігання; в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено; стягнуто Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; код ЄДРПОУ 37472392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт (01004, м. Київ, вул. Горького, 5-Б; код ЄДРПОУ 37032829) витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 (двадцять п`ять п`ятсот тисяч) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт (01004, м. Київ, вул. Горького, 5-Б; код ЄДРПОУ 37032829) в дохід Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн.. 00 коп.; стягнуто Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; код ЄДРПОУ 37472392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт (01004, м. Київ, вул. Горького, 5-Б; код ЄДРПОУ 37032829) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев`яносто) грн. 00 коп.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва 21.09.2012 видано відповідні накази та відкрито виконавче провадження №34617721 щодо примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 у справі №48/100-18/154-2012, крім того заявник зазначив, що після визнання ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №15/250-б недійсним договору відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010, укладений між ТОВ Крампер Груп та ТОВ Нодексепт , останній в межах виконавчого провадження №34617721, в якості стягувача продовжує здійснювати вилучення у Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт зерно пшениці 3 класу у кількості 6 999 тонн 65 кг, а також зерно пшениці 4 класу у кількості 1 019 тонн 737 кг.

Таким чином, суд приходить до висновку що подача вказаної позовної заяви спрямоване на зупинення стягнення за виконавчим документом, виданим на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.08..2012 в межах виконавчого провадження №34617721.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач в тому числі просив зобов`язати відповідача передати оригінали договору купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 та договору купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009, обгрунтовуючи вказану позовну вимогу продовженням відповідачем в межах виконавчого провадження стягнення за вказаними договорами.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та з огляду на невизначеність позовної вимоги не призведе до реального поновлення прав позивача, у зв`язку з чим дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Щодо вимог про визнання права вимоги за договорами купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009 та №1-2043 від 27.11.2009 та договором купівлі-продажу векселів №11/15 від 11.03.2010, суд зазначає наступне.

Згідно статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Крім того, згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами, відповідно до ст.73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і такі дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок доказування і подання доказів, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вбачається з матеріалів справи будь-яких доказів або обгрунтувань заявлених позовних вимог позивач не надав, а тому підстав для задоволення позовни вимог в частині визнання права вимоги за договорами купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009 та №1-2043 від 27.11.2009 та договором купівлі-продажу векселів №11/15 від 11.03.2010 у суду відсутні з огляду на недоведеність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю Крампер Груп Гончарова Д.О.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ст.ст. 129, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю Крампер Груп Гончарова Д.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю Нодексепт про застосування наслідків недійсності правочину, що розглядається в межах справи 15/250-б.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 07.04.2020

Суддя А.В. Яковенко