Рішення

від 06.04.2020 по справі 916/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/266/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/266/20 за позовом Приватного підприємства КОБО ПЛЮС (вул. Шолохова, буд. 29, кв.54, м. Дніпро, 49080, код ЄДРПОУ 30733237) до Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЮЖНИЙ (вул. Берегова, 13, м. Южне, 65481, код ЄДРПОУ 04704790) про стягнення 6 475,92 грн,

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватним підприємством КОБО ПЛЮС подано позов до Господарського суду Одеської області про стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 6 475,92грн. з Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЮЖНИЙ .

Підставою для подання позову Позивач визначив неналежне виконання Відповідачем зобов`язань по укладеному між ними договору №Т/ВМ-145 від 15.11.2016р. в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг.

02.03.2020р. від Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЮЖНИЙ надійшов відзив на позов, в якому Відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частин нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення, з огляду на те, що ПП КОБО ПЛЮС не скористався передбаченим ч.10 ст.238 ГПК України правом щодо заявлення відповідної вимоги в процесі розгляду справи №904/1038/19.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020. позовна заява вх.№283/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2020р. прийнято позовну заяву (вх.№283/20) до розгляду та відкрито провадження у справі, справу №916/266/20 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

15.11.2016 ДП МТП ЮЖНИЙ (замовник) та ПП КОБО ПЛЮС (виконавець) укладений договір №Т/ВМ-145, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується у 2016-2017 роках надати замовнику послуги з поточного ремонту тепловоза ЧМЕЗ-4985 в обсязі ПР-3 (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Найменування послуг визначається згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 та згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 (пункт 1.2 договору).

Загальна вартість послуг за договором складає 1 969 920,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 328 320,00 грн, яка включає в себе всі обґрунтовані витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг за договором, та визначається на підставі Додатку № 2 до договору (Перелік та вартість послуг), який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору оплата вартості послуг здійснюється прямим банківським переводом коштів на рахунок виконавця наступним чином:

- замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання виставленого виконавцем рахунку (пункт 3.1.1 договору);

- замовник здійснює остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня підписання сторонами відповідного Акту здавання-приймання послуг, на підставі виставленого виконавцем рахунку, з урахуванням суми сплаченої попередньої оплати. До рахунку додається Акт здавання-приймання наданих послуг (пункт 3.1.2 договору).

Розрахунки за надані послуги здійснюються відповідно до діючого законодавства України (у т.ч. підзаконних, регуляторних актів України тощо). У разі якщо затримка здійснення оплати послуг відбувається у зв`язку з необхідністю виконання замовником вищезазначених нормативних документів або інших поважних причин, що спричинили таку затримку, оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання замовником можливості фінансування закупівлі (пункт 3.2 договору).

Сторони досягли згоди у тому, що протягом всього періоду затримки здійснення оплати, відповідно до пункту 3.2 договору до замовника не можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення строків оплати наданих послуг (пункт 3.3 договору).

Місце надання послуг - ремонтна база (спеціалізована стоянка) виконавця (пункт 4.1 договору).

Передача тепловоза для надання послуг та повернення його після надання послуг здійснюється на залізничних коліях ДП МТП ЮЖНИЙ з оформленням відповідного акту передачі тепловозу в ремонт, який містить відомості про комплектність одиниці техніки, наявність палива, мастила, повного комплекту технічної документації (пункт 4.2 договору).

Строк надання послуг - протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту передачі тепловозу в ремонт. До строку надання послуг не входить строк транспортування тепловоза у холодному стані до місця проведення ремонту та в зворотному напрямку. Строк транспортування тепловоза підтверджується відповідними транспортними документами Укрзалізниці (пункт 4.3 договору).

Надання послуг здійснюється із застосуванням змінно-запасних частин, деталей і матеріалів виконавця. Технічні характеристики і якість змінно-запасних частин, деталей і матеріалів, а також відновлених або відремонтованих частин, деталей і вузлів повинні відповідати вимогам відповідних правил, робочих креслень, відповідному посібнику з ремонту, технічних умов заводу-виробника обладнання та діючим стандартам (пункт 4.4 договору).

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг, який готується виконавцем та підписується повноважними представниками сторін протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після фактичного надання послуг, згідно ремонтної відомості тепловоза, яка складається виконавцем та узгоджується замовником після транспортування тепловозу в холодному стані до залізничних колій Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" у супроводі представника виконавця, його запуску, проведення всіх випробувань та заповнення технічних паспортів (формулярів) виконавцем і передачі їх замовнику (пункт 4.5 договору).

Замовник зобов`язаний в повному обсязі оплачувати надані послуги відповідно до умов договору; прийняти надані послуги та підписати наданий виконавцем Акт здавання-приймання наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору (пункт 6.1.1 та пункт 6.1.2 договору).

Виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строк, встановлений цим договором (пункт 6.3.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.05.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами, своїх зобов`язань. Усі інші умови договору, не порушені цією угодою, залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов`язання по ним (пункт 10.1 договору в редакції додаткової угоди №2).

Сторони підписали Додаток № 1 до договору Вимоги до надання послуг та Додаток 1 до Вимог до надання послуг, а також Додаток № 2 до договору Перелік та вартість послуг , відповідно до якого вартість послуг за договором становить 1 969 920,00 грн з ПДВ. Вартість поточного ремонту тепловоза ЧМЕЗ-4985 в обсязі ПР-3 визначається на підставі калькуляції, яка додається до цього переліку та є його невід`ємною частиною.

Сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, в якій виклали:

- пункт 2.1 договору в такій редакції: 2.1 Загальна вартість послуг за договором складає 1 644 063,52 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 274 010,59 грн, яка включає в себе всі обґрунтовані витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг за договором, та визначається на підставі додатку № 2 до договору (перелік та вартість послуг), який є невід`ємною частиною договору" (пункт 1.1 додаткової угоди № 1) ;

- додаток № 1 Вимоги до надання послуг" в новій редакції, що додається до цієї угоди (пункт 1.2 додаткової угоди № 1) ;

- додаток № 2 Перелік та вартість послуг" в новій редакції, що додається до цієї угоди (п. 1.3 додаткової угоди № 1) .

20.08.2018 сторонами підписано Акт передачі тепловоза ЧМЕЗ-4985 з поточного ремонту в обсязі ПР-3 від 20.08.2018.

ПП КОБО ПЛЮС посилаючись на порушення ДП МТП ЮЖНИЙ зобов`язань за договором №Т/ВМ-145 (про закупівлю послуг) від 15.11.2016 в частині своєчасної оплати виконання робіт (надання послуг), повернення забезпечувального платежу, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою в процесі розгляду справи №904/1038/19 та із врахуванням уточнень позовних вимог просило стягнути заборгованість за надані послуги у розмірі 659 103,52грн., забезпечувальний платіж, у розмірі 98 496,00грн., а також пеню у розмірі 20 152грн., 3% річних у розмірі 15 807,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 59 040,35грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11.11.2019 у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП МТП ЮЖНИЙ на користь ПП КОБО ПЛЮС 837 322,92 грн, з яких: 659 103,52 грн - основна заборгованість, 98 496,00 грн - заборгованість з повернення забезпечувального платежу, 4 875,56 грн - пеня, 15 807,49 грн - 3% річних, 59 040,35 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 560,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 920,79 грн.

09.09.2019р. ДП МТП ЮЖНИЙ здійснило перерахунок грошових коштів згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019р. у сумі 837 322,92грн.

Оскільки ПП "Кобо Плюс" здійснювало розрахунок 3% річних станом на 27.05.2019р., а ДП МТП ЮЖНИЙ здійснило перерахунок грошових коштів 09.09.2019р., ПП КОБО ПЛЮС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП МТП ЮЖНИЙ 3% річних від простроченої суми за період з 28.05.2019р. по 08.09.2019р.

4.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України .

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України ).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України ).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019р. у справі №904/1038/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11.11.2019, судом встановлена обставина невчасного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором №Т/ВМ-145 від 15.11.2016р.

У зв`язку із тим, що ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, а тому позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача 3% річних.

При цьому, з огляду на приписи ч.4 ст. 75 ГПК України обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору №Т/ВМ-145 від 15.11.2016р., встановлені судовим рішенням у справі №904/1038/19, не підлягають доведенню у даній справі.

Таким чином, наявність рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яким стягнуто з відповідача основну заборгованість за договором та штрафні санкції за попередні періоди, що набрало законної сили, ніяким чином не позбавляє позивача права вимагати сплати 3% річних передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь період прострочення основного зобов`язання.

Тим більш чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України .

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі №3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі №3-65гс11; від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11; від 24 жовтня 2011 р. у справі №3-89гс11; від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як з`ясовано судом, 09.09.2019р. відповідачем було здійснено оплату в розмірі 837 322,92грн. на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11.11.2019. Дана обставина підтверджена, як позивачем, так і відповідачем.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6 475,92грн. за період з 28.05.2019р. (оскільки, граничною датою здійснення ПП КОБО ПЛЮС розрахунку 3% в рамках справи №904/1038/19 була дата - 27.05.2019р.) по 08.09.2019р. (оскільки, 09.09.2019р. ДП МТП ЮЖНИЙ здійснило перерахунок коштів згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019р. у справі №904/1038/19).

Розрахунок заявлений позивачем 3% річних, судом перевірений, встановлено його вірність та відповідність нормам законодавства України. При цьому відповідачем вказані розрахунки не заперечені.

Таким чином, висновки до яких дійшов суд, спростовують твердження позивача щодо відсутності підстав для задоволення позову в частин нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд звертає увагу на те, що положення даної статті є правом суду, а не обов`язком та застосовуються лише до відсотків або пені до моменту виконання рішення, а не на момент його прийняття, також положення даної статті не зобов`язують позивача заявити відповідну вимогу в процесі розгляду справи, оскільки сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення заборгованості та відповідних санкцій у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги Приватного підприємства КОБО ПЛЮС , заявлені до Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЮЖНИЙ , підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 2 102,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2 102,00грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на адвоката у розмірі 3 500,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України , розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві, підписаній адвокатом А.О. Задніпряним, наведено попередній розрахунок витрат адвоката у розмірі 3 500,00грн., у якому зазначено орієнтовні послуги, а саме: підготування та подання позовної заяви із зазначенням кількості годин роботи адвоката - 2 год., вартості однієї години роботи - 1 750,00грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зробила висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ПК України . Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, суд враховує те, що на підтвердження понесених витрат позивачем було надано: договір про надання правової (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019р.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, додаткову угоду від 20.03.2019р. до договору про надання правової (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 10.09.2018р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1002078 від 27.01.20р.

Так, у п. 1.2 договору про надання правової (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019р. передбачено, що на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору щомісячно, станом на останній день відповідного календарного місяця складається акт надання правової допомоги (надалі іменується Акт ). Акт передається (надсилається) Адвокатським об`єднанням Клієнту для підписання. Клієнт, отримавши Акт, повинен протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання підписати його та другий екземпляр Акту передати Адвокатському об`єднанню або, у разі незгоди з Актом, надати Адвокатському об`єднанню у строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання мотивовану відмову від писання Акту. У разі ненадання Клієнтом Адвокатському об`єднанню мотивованої письмової відмови від підписання Акту, Акт вважається підписаним Клієнтом та правова допомога вважажється наданою належним чином.

Відповідно до п.4.1. договору про надання правової (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019р. розмір гонорару за цим Договором та його порядок сплати визначаються в додатковій угоді до цього Договору.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Натомість до справи № 916/266/20 позивачем надано лише договір про надання правової (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019р.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, додаткову свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 10.09.2018р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1002078 від 27.01.20р., що не дає підстав вважати, що зазначені у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат були чи будуть понесені у майбутньому, оскільки позивачем не виконані вимоги п.1.2., 4.1. договору про надання правової (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019р.

Так, позивачем не надано суду Акту надання правової допомоги, що є підтвердженням факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору.

При цьому, надана позивачем до позовної заяви додаткова угода від 20.03.2019р. до договору про надання правової (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019р., не береться судом до уваги, оскільки вона відноситься до іншої справи, а саме 904/1038/19.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України ).

Крім того, за змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Такої правової позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 у справі 924/632/18.

Таким чином, враховуючи відсутність у справі на момент прийняття рішення - 06.04.2020р. у матеріалах справи №916/266/20 Акту надання правової допомоги, що є підтвердженням факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору та додаткової угоди до цього Договору, в якій повинен бути визначений розмір гонорару за цим Договором та його порядок сплати, суд доходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 13 , 76 , 86 , 129 , 202 , 233 , 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити - повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЮЖНИЙ (вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 04704790) на користь Приватного підприємства КОБО ПЛЮС (вул. Шолохова, буд. 29, кв.54, м. Дніпро, 49080, код ЄДРПОУ 30733237) 3% річних від простроченої суми у розмірі 6 475 (шість тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 92 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський