Рішення

від 07.04.2020 по справі 911/145/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/145/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Ресурс , Київська обл., м. Бровари про стягнення 893343,36 грн. без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Ресурс (далі - відповідач) про стягнення 893343,36 грн., з яких 741130 грн. - основний борг, 9728,26 грн. - інфляційні втрати, 7986,48 грн. - 3 % річних, 82078,64 грн. - пеня, 52419,98 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за біржовим контрактом аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар у строк визначений контрактом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 20.02.2020 для подачі відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 28.02.2020 та встановлено відповідачу строк до 06.03.2020 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду до 20.02.2020 докази належного виконання зобов`язань за біржовим контрактом аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар у строк визначений контрактом, контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, штрафу. Позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 9728,26 грн. та 3 % річних в розмірі 7986,48 грн. не визнає та проти них заперечує, з мотивів їх безпідставності, позаяк позивач попередньо до подання позову не звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, відповідач зазначає, що він звертався до позивача з гарантійним листом від 12.12.2019, яким зобов`язувався погасити наявну заборгованість до 15.01.2019, проте позивач всупереч погодженого на переконання відповідача строку звернувся з позовом 11.01.2019.

Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні довіреності на фізичну особу - брокера на укладення додаткових угод до вказаного біржового контракту від імені відповідача, що ставить під сумнів повноваження підписантів додаткових угод, з огляду на що відповідач вважає за необхідне зобов`язати позивача надати копії документів, які підтверджують повноваження представника - брокера на підписання додаткових угод до контракту від імені відповідача.

У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача викладених у відзиві на позов заперечував, з огляду на те, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. Крім того позивач зазначає, що відповідач помилково вважає, що строки сплати за товар було погоджено сторонами відповідно до зазначеного гарантійного листа, позаяк відповідно до п. 4.1 контракту в редакції додаткового договору від 31.05.2019 № 5 відповідач повинен протягом 247 днів, після укладання та реєстрації контракту на аграрній біржі, сплатити за товар, а сторонами інші додаткові договори щодо зміни строків оплати товару не укладались. Також позивач заперечує проти тверджень відповідача щодо відсутності повноважень брокера, якій діяв від імені відповідача на укладення додаткових угод, з огляду на те, що вказаний контракт та додаткові договори до нього є чинними, в судовому порядку недійсними не визнавались, товар за вказаним контрактом прийнято та частково оплачено відповідачем.

Відповідач своїм правом на подачу заперечення на відповідь на відзив у строк встановлений судом не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надіслав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено біржовий контракт аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець - позивач зобов`язується передати у власність покупцю - відповідачу товар, вказаний у цьому контракті, а покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, передбачену цим контрактом (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 1.2 контракту предметом цього контракту є наступний товар: борошно пшеничне вищого ґатунку, що відповідає ДСТУ 46.004-99 (надалі - товар ).

Згідно з п. 1.2 контракту кількість товару, що продається за цим контрактом, становить 91,324 тонн.

Відповідно до п. 2.1 контракту ціна цього контракту складається з ціни товару, що продається згідно цього контракту.

Згідно з п. 2.2 контракту ціна однієї тонни (одиниці) товару: 6833,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1366,67 грн., загалом разом з ПДВ 8200 грн.

Відповідно до п. 2.3 контракту загальна сума товару, що продається згідно цього контракту встановлюється сторонами: 624047,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 124809,47 грн., загалом разом з ПДВ 748856,80 грн.

Покупець повинен протягом 247 - (двісті сорока семи) календарних днів, після укладання та реєстрації контракту на аграрній біржі, сплатити за товар (п. 4.1 контракту в редакції додаткового договору від 31.05.2019 № 5 до біржового контракту аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 контракту продавець протягом трьох робочих днів з моменту укладання та реєстрації на Аграрній біржі цього контракту, передає покупцю дозвіл-довіреність на переоформлення товару.

Згідно з п. 5.3 контракту приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформлюється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.2 контракту покупець зобов`язаний оплатити товар згідно цього контракту.

Згідно з п. 7.1 контракту цей контракт набирає чинності після підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та його реєстрації Аграрною біржею.

Строк дії цього контракту розпочинає свій перебіг з моменту набрання чинності контрактом та припиняється 31 серпня 2019 (п. 7.3 контракту в редакції додаткового договору від 31.05.2019 № 5 до біржового контракту аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ).

Біржовий контракт аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ зареєстровано на Аграрній біржі 28.12.2018 за № 1412 АБ, що підтверджується відміткою реєстрації скріпленою печаткою Аграрної біржі, яка міститься в зазначеному контракті.

На виконання п. 5.2 контракту позивачем було видано дозвіл - довіреність на переоформлення продуктів переробки від 03.01.2019 № 10/43, за яким позивач надав відповідачу дозвіл на переоформлення борошна пшеничного 2018 року виготовлення, ДСТУ 46.004-99, у кількості 91,324 тонн у власність ТОВ АПК Ресурс , завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

На виконання умов вказаного контракту позивач по видатковій накладній від 03.01.2019 № 33 передав відповідачу товару на загальну суму 748856,80 грн., а відповідач по довіреності від 03.01.2019 № 1 вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів наявні в матеріалах справи.

Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар 24.10.2019 у сумі 5856,80 грн., та 21.12.2019 у сумі 1870 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух грошових коштів по рахунку позивача.

Гарантійним листом щодо погашення заборгованості від 12.12.2019 № 6233 відповідач гарантував сплатити наявну у нього заборгованість, зокрема, за біржовим контрактом від 28.12.2018 № 1412 АБ в розмірі 743000 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, в зв`язку з чим за ним рахується борг в розмірі 741130 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю отриманого товару.

Розмір зазначеної заборгованості в сумі 741130 грн. також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі від 05.11.2019 № ЦБ-417 за період січень 2019 - вересень 2019, відповідно до якого сальдо на користь позивача за біржовим контрактом аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ станом на 30.09.2019 складає суму 748856,80 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 741130 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар у строки визначені договором, в зв`язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 741130 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 741130 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з 03.09.2019 по 10.01.2020 в сумі 9728,26 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 03.09.2019 по 10.01.2020 в сумі 7986,48 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 7958,56 грн. В решті позовних вимог про стягнення 27,92 грн. 3% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, які зводяться до того, що вказані вимоги є безпідставні, оскільки позивач попередньо до подання позову не звертався до відповідача з відповідною вимогою про сплату інфляційних втрат та 3% річних не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про погашення заборгованості та нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних, є правом, а не обов`язком сторони та не позбавляє особу права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Посилання відповідача, на те що сторонами погоджено інший строк оплати вартості поставленого товару відповідно до гарантійного листа від 12.12.2019 № 6233, яким відповідач зобов`язався оплатити суму боргу до 15.01.2020 судом відхиляється, з огляду на те, що строк оплати товару погоджено сторонами відповідно до додаткового договору від 31.05.2019 № 5 до біржового контракту аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ, а зміна договору допускається лише за згодою сторін (положення ч. 1 ст. 651 ЦК України), яка має бути вчинена в такій самій формі, що й основний договір (положення ст. 654 ЦК України). За таких обставин гарантійний лист відповідача не змінює визначений в договорі строк оплати товару, а також не перешкоджає зверненню позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем до суду довіреності на фізичну особу - брокера на укладення додаткових угод до вказаного біржового контракту від імені відповідача, що ставить під сумнів повноваження підписантів додаткових угод, то суд зазначає таке.

Положеннями ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що за біржовим контрактом аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ позивач передав, а відповідач прийняв товар визначений вказаним правочином. Відповідачем здійснена часткова оплата за придбаний товар, відповідачем надано позивачу гарантійний лист щодо погашення заборгованості за отриманий товар по біржовому контракту, між сторонами складено двосторонній акт звірки, за яким визначена сума боргу за отриманий товар, відповідачем визнано позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, штрафу, що свідчить про схвалення вказаного біржового контракту аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ в редакції додаткових угод до нього, оскільки додаткові договори до біржового контракту аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ, якими сторони вносили зміни до контракту є його невід`ємними складовими частинами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу Україні правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів того, що біржовий контракт аграрної біржі від 28.12.2018 № 1412 АБ, додаткові договори до нього визнані в судовому порядку недійсними з мотивів їх вчинення представником відповідача - покупця з перевищенням повноважень чи неповноважною особою, а відтак в силу ст. 629 ЦК України, вказаний правочин з додатковими угодами до нього є обов`язковими для виконання сторонами. Враховуючи викладене, вказані твердження відповідача судом відхиляються з огляду на їх необґрунтованість.

На підставі п. 8.4 контракту позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення строку оплати товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 03.09.2019 по 10.01.2020 складає 82078,64 грн.

Також, позивач на підставі п. 8.4 контракту просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару штраф у розмірі 7 % від загальної ціни товару, який за розрахунком позивача складає 52419,98 грн.

Відповідно до п. 8.4 контракту за порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п.п. 2.3 та 4.1 цього контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення та штраф в розмірі 7 (семи) відсотків загальної ціни товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 82078,64 грн. пені та 52419,98 грн. штрафу підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 741130 грн. боргу, 9728,26 грн. інфляційних втрат, 7958,56 грн. 3% річних, 82078,64 грн. пені та 52419,98 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення 27,92 грн. 3% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Ресурс про стягнення 893343,36 грн., з яких 741130 грн. основний борг, 9728,26 грн. інфляційні втрати, 7986,48 грн. 3 % річних, 82078,64 грн. пеня, 52419,98 грн. - штраф. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Ресурс (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14, офіс 9 ідентифікаційний код 40162394) на користь Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 38926880) 741130 (сімсот сорок одну тисячу сто тридцять) грн. боргу, 9728 (дев`ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 7958 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 56 коп. 3% річних, 82078 (вісімдесят дві тисячі сімдесят вісім) грн. 64 коп. пені, 52419 (п`ятдесят дві тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн. 98 коп. штрафу, 13399 (тринадцять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Ресурс про стягнення 27,92 грн. 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 07.04.2020.

Суддя Ю.В. Подоляк