Рішення

від 01.04.2020 по справі 916/3896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3896/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельтагаз» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 39А);

про стягнення 800000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 26.12.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства „Київхліб» вх. ГСОО №4018/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельтагаз» , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 800000,00 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №Г22/09-1 від 22.09.2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов п. 1.1 договору №Г22/09-1 від 22.09.2017 року, укладеного між сторонами у справі, а саме щодо передачі товару у жовтні 2017р., який було оплачено позивачем попередньо у розмірі 800000,00 грн., однак товар так і не був поставлений відповідачем, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення сплаченої попередньої оплати у розмірі 800000,00 грн., як набутих відповідачем без достатньої правової підстави.

Ухвалою господарського суду від 03.02.2020 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/3896/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи в засіданні суду на 02.03.2020 року.

У судовому засіданні від 02.03.2020 року судом було оголошено перерву до 01.04.2020 року.

У судове засідання від 01.04.2020 року представник позивача не з`явився, між тим, 26.03.2020 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача вх. ГСОО №8000/20 в якій позивач, з огляду на прийнятті карантинні заходи урядом України з 12.03.2020 року, повідомив що не може з`явитись у судове засідання 01.04.2020 року та просив суд судове засідання призначене на 01.04.2020 року провести за відсутності представника ПрАТ „Київхліб» . При цьому у даній заяві позивач зазначив, що позивні вимоги підтримує у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Враховуючи поважність причини нез`явлення позивача у судове засідання 01.04.2020 року, оскільки таке нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності позивача.

Відповідач - ТОВ „Дельтагаз» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 01.03.2019 року, у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «За закінченням терміну зберігання» , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Дельтагаз» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 01.04.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 06.04.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як стверджує позивач, 22.09.2017 року між ТОВ „Дельтагаз» (надалі - постачальник) та ПАТ „Київхліб» , яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство (надалі - споживач) укладено договір на постачання природного газу №Г22/09-1 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені умовами цього договору.

За умовами п. 2.1 договору, постачальник постачає споживачу з 01.10.2017р. по 31.12.2017р. природний газ в обсязі до 584 тис.куб.м., зокрема, у жовтні 2017 року.

Згідно до п. 2.2 договору, обсяги постачання газу постачальником споживачу в кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі письмової заявки споживача постачальнику. Письмові заявки споживача щодо обсягів споживання подаються постачальнику до 17 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Положеннями п. 2.2.1 договору передбачено, що у разі відсутності письмової заявки споживача відповідно до п. 2.2 постачальник не здійснює постачання природного газу споживачу.

Відповідно до п.п. 2.2.1.1 договору, обсяги газу, що визначені п. 2.1 цього договору є плановими та можуть змінюватись сторонами шляхом коригування, у тому числі впродовж поточного розрахункового місяця виключно за наявності „Заявки на коригування та нових розподілів обсягів постачання природного газу» (далі - заявка), яку споживач надає постачальнику у терміни встановлені цим договором.

Пунктом 2.8 договору визначено, що постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; перевитрат місячного підтвердженого обсягу природного газу; розірвання договору постачання природного газу; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування; в інших випадках, передбачених Законом України Про ринок природного газу , Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Правилами безпеки систем газопостачання.

За умовами п. 3.5 та п. 3.6 договору, облік обсягів переданого газу визначається в пунктах постачання природного газу. Для визначення фактичного обсягу переданого газу приймаються облікові дані комерційного вузла обліку газу газоспоживного об`єкту та/або дані Реєстру обсягів газу газотранспортного підприємства. На підставі результатів (показників) вимірювання вузлів обліку складаються місячні акти приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, що підписуються уповноваженими представимками сторін.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб. м природного газу на момент укладення цього договору становить 8275,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), що в сукупності є загальною вартістю за 1000 куб.м. природного газу.

Положеннями п. 4.5 договору встановлено, що оплата вартості за замовлені обсяги газу здійснюється споживачем щомісяця, виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на рахунок постачальника, наступними плановими платежами: 30% - сплачується 10 числа місяця споживання природного газу; 30% - сплачується 20 числа місяця споживання природного газу; 30% - сплачується 28 числа місяця, споживання природного газу; остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється 6-го числа місяця, наступного за місяцем споживання природного газу на підставі акта, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем.

Умовами п. 4.8 договору встановлено, що сума, яка сплачена споживачем понад вартість фактично переданих обсягів газу, зараховується сторонами в рахунок майбутніх авансових платежів при умові, що споживач не має перед постачальником заборгованості по оплаті за газ. Переплата повергається споживачеві при проведені кінцевого розрахунку за цим договором за наявності письмової вимоги споживача, у строки та порядку вказані ним у вимозі.

Відповідно до п.п. 7.3.1 договору, постачальник зобов`язаний при проведені кінцевого розрахунку за цим договором за наявності вимоги споживача повернути кошти, що сплачені споживачем в продовж дії договору та рахуються як переплата.

У п. 10.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з 22.09.2017 року і діє в частині постачання газу до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного виконання грошових зобов`язань.

За умовами п.10.6 договору визначено, що споживач має право в односторонньому порядку розірвати (припинити) цей договір, письмово попередивши про це постачальника не менш як за 30 календарних днів до дати розірвання або у строки передбачені п. 6.3 договору та при наявності здійснення повного розрахунку за поставлений газ.

Як стверджує позивач, на виконання положень п. 4.5 договору № Г22/09-1, згідно платіжного доручення №17759099 на суму 800000,00 грн. ним було перераховано ТОВ „Дельтагаз» грошові кошти у зазначеній сумі, в якості авансу за природний газ на жовтень 2017 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням та зазначеним у ньому призначенням платежу (а.с. 15).

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, ПрАТ „Київхліб» звернулось до відповідача з письмовою вимогою вих. №05/112 від 22.01.2018 року (а.с.28-29), згідно якої, зокрема, зазначило про порушення відповідачем умов договору №Г22/09-1 від 22.09.2017р. та вимагав повернення грошових коштів у розмірі 800000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач також звертався до відповідача з заявою №05/325 від 19.02.2018 року в якій вимагав визнати його кредитором відповідача задовольнивши вимоги спрямовані на повернення коштів сплачених в якості передоплати за товар, що в подальшому не був поставлений, за результатами розгляду якої відповідач повідомив про акцепт грошових вимог у сумі 800000,00 грн. та віднесення їх до четвертої черги погашення акцептованих кредиторських вимог ТОВ „Дельта газ»

Однак, позивач наполягає, що наразі згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ „Дельтагаз» не знаходиться в стані припинення, між тим природний газ за договором №Г22/09-1 від 22.09.2017р. не поставив, як і не повернув авансовий платіж у розмірі 800000,00 грн., що ніяким чином не спростовано відповідачем.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що на підставі договору №Г22/09-1 від 22.09.2017р. позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 800000,00 грн., в якості попередньої оплати товару у розумінні п. 4.5 договору №Г22/09-1 від 22.09.2017 року.

Отже, оскільки доказів поставки товару за договором на постачання природного газу №Г22/09-1 від 22.09.2017 року на суму 800000,00 грн. або повернення передоплати відповідачем у зазначеному розмірі, в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано, суд вважає позовні вимоги ПрАТ „Київхліб» про стягнення грошових коштів у розмірі 800000,00 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Водночас суд зауважує, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Саме таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З огляду на таке, суд зазначає, що посилання позивача на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України не спростовують висновку суду щодо задоволення позову та необхідності стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 800000,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 800000,00 грн., як попередньої оплати.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12000,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельтагаз» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 39А; код ЄДРПОУ 41110504) на користь Приватного акціонерного товариства „Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; код ЄДРПОУ 00381574) грошові кошти у розмірі 800000/вісімсот тисяч/грн. та 12000/дванадцять тисяч/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 06 квітня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська