Рішення

від 01.04.2020 по справі 922/516/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/516/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовомПриватного підприємства "ХС Груп", 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 15, код 36459475 доТовариства з обмеженою відповідальністю "СК Нова країна", 61145, м. Харків, пр. Науки, 56, к. 444Г, код 41524137 про стягнення 93 996,39 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ХС Груп" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Нова країна" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 143-19 від 01.10.2019 в розмірі 93 996,39 грн., з якої: основний борг за договором 86 740,59 грн.; пеня в розмірі 6 480,83 грн.; інфляційні втрати в розмірі 63,58 грн.; 3% річних в розмірі 711,39 грн.

Також, позивач просить суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2020 підтримував позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та ЄДРПОУ, та за адресою засновника юридичної особи, відомості про яку містяться в ЄДРПОУ.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

01.04.2020 позивачем подано до суду клопотання вх. №8124 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн., яке долучено судом до матеріалів справи з доданими до нього документами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання учасників справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 01.04.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без її проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані у попередньому судовому засіданні, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ПП ХС Груп (позивач, постачальник) та ТОВ СК Нова країна (відповідач, покупець) укладено 01.10.2019 договір поставки № 143-19.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі, металопродукцію (металопрокат), в подальшому за текстом Товар, асортимент, кількість, якість та ціна якого вказана у рахунках - фактурах та видаткових накладних, які надаються Постачальником Покупцю відповідно до умов цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 3.1. Договору Постачальник поставляє Покупцю Товар окремими партіями, у кількості визначеною за домовленістю сторін згідно замовлення Покупця. Замовлення Покупця може бути здійснено у усній та (або) письмовій формі та направляється Постачальнику будь-яким способом, що може ідентифікувати особу Покупця.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що датою поставки Товару є дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на поставлену партію продукції, за умовами п. 3.2.

Згідно п. 4.1. Договору ціна Товару є договірною між Сторонами на підставі усних та (або) письмових заявок Покупця та вказується у рахунках-фактурах та видаткових накладних Постачальника. У разі доставки Товару Постачальником, вартість можливої доставки партії Товару узгоджується Сторонами та включається до вартості Товару, згідно із видатковою накладною Постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Покупець оплачує Товар шляхом 100% передплати за узгодженням Сторін на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата кожної окремої партії Товару відбувається із можливим корегуванням кінцевого розрахунку між Сторонами згідно із п. 4.6.

Пунктом 4.4. Передбачено, що постачальник має право поставити продукцію без попередньої оплати. В такому випадку Покупець здійснює оплату фактично поставленої продукції не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту передання Товару Постачальником.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що Сторони домовляються про корегуванні кінцевого розрахунку кожної окремої партії Товару, на момент її відвантаження покупцю та (або) доставки, згідно фактично поставлених обсягів даної партії на підставі видаткової накладної Постачальника. Допустимий толеранс фактично відвантаженої продукції допускається в межах +/-1% від узгодженої кількості в заявці Покупця.

Згідно п. 5.3 Договору у випадку порушення строків оплати Покупцем за наявності мови фактичного отримання ним відповідної партії Товару, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого Товару, за кожний день прострочення. За умови прострочення такої оплати більш 1 (одного) місяця, Постачальник має право достроково розірвати Договір і вимагати сплатити штраф у розмірі 10% від вартості поставленого та неоплаченого Товару. Нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі. Нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється за весь час прострочення, без врахування обмежень у шість місяців, встановлених ст. 232 ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період з 01.11.2019 по 11.12.2019 Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано товар на загальну суму 103 110,59 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та актами надання послуг:

- ВН № 8098 від 01.11.2019 на суму 18 759,74 грн. (специфікація № 1 від 29.10.2019), ВН № 8360 від 08.11.2019 на суму 42 788,65 грн. (специфікація № 1 від 29.10.2019) Акт №БУ0008361 від 08.11.2019 на суму 2 200,00 грн. (специфікація № 1 від 29.10.2019)

- ВН № 8639 від 15.11.2019 на суму 5 246,10 грн. (специфікація № 2 від 12.11.2019), ВН № 8646 від 15.11.2019 на суму 9 602,26 грн. (специфікація № 2 від 12.11.2019)

- ВН № 8644 від 15.11.2019 на суму 2 143.26 грн. (специфікація № 3 від 15.11.20191 Акт № БУ0008641 від 15.11.2019 на суму 750,00 грн. (специфікація № 3 від 15.11.2019)

- ВН № 9541 від 11.12.2019 на суму 5 600,00 грн. (специфікація № 4 від 03.12.2019)

- ВН № 9543 від 11.12.2019 на суму 14 920,58 грн. (специфікація № 5 від 03.12.20191 Акт № БУ0009546 від 11.12.2019 на суму 1 100,00 грн. (специфікація № 5 від 03.12.2019).

Позивач, в своїй позовній заяві зазначає, що 11.12.2019 Покупцем здійснено оплату поставленого товару за видатковою накладною № 9541 від 11.12.2019 на суму 5 600,00 грн., згідно платіжного доручення № 69 від 11.12.2019 на суму 5 600,00 грн. 11.12.2019 Покупцем здійснено часткову оплату за видатковою накладною № 9543 від 11.12.2019 на суму 14 920,58 грн. у розмірі 10 770,00 грн. згідно платіжного доручення № 70 від 11.12.2019 на суму 10 770,00 грн.

Загальна сума сплачена Відповідачем за договором № 143-19 від 01.10.2019 складає 16 370,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача по оплаті поставленого товару за договором № 143-19 від 01.10.2019 складає 86 740,59 грн.

Вказані обставини не були оспорені відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1,2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692, 530 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді^грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України), у тому числі мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Згідно п.5.2. Договору у разі прострочення платежу та (або) строків поставки Сторона, права якої порушено, надсилає винній Стороні лист-вимогу щодо відновлення порушених прав. Отримувач такої вимоги має протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання листа відновити порушені права іншої Сторони. Ця домовленість є виконанням вимог ст. 222 ГК України щодо відновлення порушених прав у досудовому порядку.

При цьому, суд ураховує правову позицію, висловлену ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за допомогою програми Калькулятор Ліга, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, вімоги позивача підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи та доказів, наданих позивачем вбачається понесення ним витрат у вигляді сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн. та 12 000 грн. витрат на оплату правничої допомоги.

Таким чином, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначені вище судові витрати позивача покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "ХС Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Нова країна" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Нова країна" (61145, м. Харків, пр. Науки, 56, к. 444Г, код 41524137) на користь Приватного підприємства "ХС Груп" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 15, код 36459475) заборгованості за договором поставки № 143-19 від 01.10.2019 в розмірі 93 996,39 грн., з якої: основний борг за договором - 86 740,59 грн.; пеня в розмірі 6 480,83 грн.; інфляційні втрати в розмірі 63,58 грн.; 3% річні в розмірі 711,39 грн.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Нова країна" (61145, м. Харків, пр. Науки, 56, к. 444Г, код 41524137) на користь Приватного підприємства "ХС Груп" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 15, код 36459475) 2 102,00 грн. судового збору та 12 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Приватне підприємство "ХС Груп" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 15, код 36459475).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Нова країна" (61145, м. Харків, пр. Науки, 56, к. 444Г, код 41524137).

Повне рішення складено "03" квітня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров