Ухвала

від 07.04.2020 по справі 227зп-20/160

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 квітня 2020 р.Справа №227зп-20/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Лантком , подану адвокатом Шаровським Сергієм Анатолійовичем про забезпечення позову до відповідача-1: Дніпровської міської ради, відповідача-2: комунального підприємства Благоустрій міста Дніпровської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Лантком`звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову шляхом якої до набрання законної сили рішення по справі, заборонити комунальному підприємству Благоустрій міста Дніпровської міської ради та іншим особам дії щодо демонтажу нежитлового приміщення по вул. Панікахи, 18-М, м. Дніпро з фактичним розташуванням за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-1, вул. Панікахи, біля будинку 15.

Заявник обґрунтовує свою заяву тим, що 15.09.2016 року між ТОВ Бонд інвест ЄДРПОУ 39605604 та ТОВ Лантком ЄДРПОУ 40597911 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпро , вул. Панікахи, 18-М, загальна площа нежитлового приміщення складає 24 кв. м. Вище описаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Кобельницьким С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 209, відомості даного договору були внесені до реєстру нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою виданою приватним нотаріусом Кобельницьким С.І. 15.09.2016 року за №68218927. 24.03.2020 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було прийнято рішення №362 Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста , серед переліку об`єктів міститься об`єкт за адресою: м. Дніпро, ж/ м Тополя, 1, біля будинку 15 , що послугувало наслідком винесених приписів КП Благоустрій міста ДМР. 25.03.2020 до нашого нежитлового приміщення по вул. Панікахи, 18-М, м. Дніпро завітав представник КП Благоустрій міста ДМР та вручив приписи 2666Д, 2667Д, 2668Д, про вжиття заходів по звільненню об`єкту благоустрою шляхом демонтування самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: ж/м Тополь 1 біля будинку 15 власними силами та за власні кошти протягом 5 діб. Також у приписі зазначено, що у разі ігнорування даного припису, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд буде здійснено примусово. Позивач просить щзвернути уагу суду на те, що через здійснення передчасних дій з боку КП Благоустрій міста ДМР по демонтажу нежитлового приміщення по вул . Панікахи, в районі будинку 15, а фактично по вул. Панікахи, 18-м , ТОВ Лантком може втратити своє майно, на доказ цього надаємо копію Протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 01.04.2020, складеним Шевченківським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на місці намагання скоєння з боку КП Благоустрій міста ДМР демонтаж майна, належного Позивачеві, що також наведено у поясненнях Позивача до даного протоколу. Тому, з метою недопущення здійснення з боку відповідачів передчасних дій, є нагальна потреба забезпечити позовні вимоги, шляхом заборонити КП Благоустрій міста ДМР та іншим особам здійснювати демонтаж нежитлового приміщення по вул. Панікахи, 18-М, з фактичним знаходженням по вул. Панікахи, в районі будинку 15 до набрання чинності рішенням по даній справі. Як зазначає заявник у поданій до суду заяві про забезпечення позову, на даний час, тобто станом на 01.04.2020 протиправні дії з боку КП Благоустрій міста ДМР та інших осіб вдалося зупинити, але ризик не відбав, і дії, щодо знищення майна позивача може розпочатися в будь-який час.

Заявник також вважає, що дії відповідача-2, щодо винесених приписів від 25.03.2020 №2666Д, 2667Д та № 2668Д є протиправними та самоуправними, оскільки у разі вчинення помилки органом влади, позивач за них не відповідає. У комісії Дніпровської міської ради відсутні повноваження, щодо прийняття доручень, щодо демонтажу неугодних нежитлових приміщень. Відповідачем-2 порушено порядок складання припису, не вказано на яку особу він складений, не вказано що порушено, та яку норму права, відсутня фото фіксація самого порушення. Тобто, текст приписів №2666Д, №2667Д, №2668Д від 25.03.2020 носить погрожу вальний характер. Отже, наявна очевидна протиправність дій Дніпровської міської ради по включенню у список об`єктів, які повинні бути демонтовані без наявності відповідних документів, а з боку КП Благоустрій міста ДМР відповідно є протиправні дії, щодо демонтажу нежитлової споруди є не що іншим, як самоправними незаконними діями, тобто Відповідач бере на себе повноваження суду, щодо знесення чи не знесення споруд по місту Дніпро, не беручи до уваги, що у власників цих споруд є правовстановлюючі документи, що також є прямим порушенням вимог ст. 317 - 321, ст. 334 Цивільного кодексу. Тому, у даному випадку позивач вважає за доцільним заборонити КП Благоустрій міста ДМР та будь-яким іншим особам будь-які дії щодо демонтажу нежитлового приміщення ТОВ Лантком , оскільки у судовому порядку потрібно буде встановити правомірність дій відповідачів, у випадку не заборони вчиняти будь-які дії відповідачу-2 чи іншим особам це призведе до знищення майна позивача, на відновлення якого буде затрачено велику кількість грошових коштів, та нанесення своїми протиправними діями майнової шкоди та збитків, через відсутність можливості користуватися майном і здійснювати комерційну діяльність.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується таким.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу приписів ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 цієї ж ст.151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Сукупно проаналізувавши вищевикладені норми, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Тягар доказування при розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову покладається виключно на заявника. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

Згідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Вжиття заходів забезпечення позову належить до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.

Суд також звертає увагу на те, що обставини, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Таким чином, у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного рішення, що не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, шляхом заборони вчиняти певні дії, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.

Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову про які просить заявник є неспівмірними.

Заявником не подано доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних в заяві заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливлення в подальшому виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого вони звернулися.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника/позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутні передбачені ч.2 ст. 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Лантком , подану адвокатом Шаровським Сергієм Анатолійовичем про забезпечення позову до відповідача-1: Дніпровської міської ради, відповідача-2: комунального підприємства Благоустрій міста Дніпровської міської ради по справі №227зп-20/160 - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник