Рішення

від 06.04.2020 по справі 160/1216/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року Справа № 160/1216/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана металургійна компанія до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана металургійна компанія (далі - ТОВ Об`єднана металургійна компанія , позивач) до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002250509 від 23.01.2020 року.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього сум податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран в ході здійснення реальних господарських операцій за укладеними з цими контрагентами договорами поставки. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та були надані до перевірки, а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даних правочинів, при цьому жодних зауважень щодо первинних документі, наданих до перевірки, в ньому не міститься. Документи, які надані позивачем, є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків. Відносно доводів відповідача про наявність певних недоліків у товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося транспортування придбаного позивачем у ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран товару, то, на думку позивача, по-перше, такі недоліки не є суттєвими, а по-друге, наявність самих товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договорами поставки, так як вони є обов`язковими виключно при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. За таких обставин, підстави для не включення сум податку на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту у позивача відсутні. Посилання відповідача в акті перевірки на недобросовісність контрагентів, з якими позивач мав взаємовідносини, через не подання останніми податкової звітності, а також посилання на податкову інформацію щодо відсутності у вказаних контрагентів позивача необхідних для здійснення господарської діяльності трудових ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, матеріалів (сировини), товарних запасів не спростовують факту реальності господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами, оскільки позивач не повинен відповідати за будь-які порушення податкового законодавства з боку своїх контрагентів, бо навіть якщо контрагенти позивача і допускали будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе жодної відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог. Взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивач зауважує на безпідставність доводів відповідача про наявність кримінальних проваджень, в яких вищевказані контрагенти позивача є фігурантами, оскільки контролюючим органом не надано вироків, які б набрали законної сили, щодо визнання посадових осіб ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран винними у вчиненні злочинів, а також доказів обізнаності позивача щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. При цьому порушення кримінальної справи не є беззаперечним доказом, що підтверджує безтоварність спірних угод.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року позовну заяву ТОВ Об`єднана металургійна компанія прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №160/1216/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судовому засіданні на 25 лютого 2020 року о 10:00год.

Також вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали та витребувано у Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області наступні докази:

- детальний розрахунок грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №0002250509 від 23.01.2020р. із зазначенням яка саме сума грошових зобов`язань за основним платежем та яка саме сума штрафних санкцій нарахована по взаємовідносинам з кожним із контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана металургійна компанія", вказаним в акті перевірки від 24.12.2019р. №18668/04-36-05-09/32193035;

- інформацію щодо стану кримінальних проваджень №32017120010000020 від 04.07.2018 р. та №42018171090000055 від 14.03.2018р., зокрема, щодо наявності вироків у цих кримінальних провадженнях;

- завірену належним чином копію акта перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана металургійна компанія від 24.12.2019р. №18668/04-36-05-09/32193035.

25.02.2020р. розгляд справи було відкладено у зв`язку із неявкою представників сторін на 17.03.2020р. на 15:30год.

27.02.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено завищення останнім податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран , оскільки правочини, укладені з цими суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, згідно з наявною податковою інформацією у вказаних контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту (зокрема вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями. Наведені обставини свідчать про відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг. Крім того, відповідач зазначав, за результатами аналізу ЄРПН не встановлено ланцюгу придбання наданих на адресу позивача товарів, а також встановлено ці вищевказані контрагенти здійснюють придбання великої кількості товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, проте їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран . Відповідач також вказував, що ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран є фігурантами в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205,212 Кримінального кодексу України, в ході яких було встановлено, що групою осіб створено ряд суб`єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, в тому числі і ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран , та реквізити яких використовувалися для надання підприємствам реального сектору економіки послуг по мінімізації податкових зобов`язань та незаконному формуванню податкового кредиту. Також в ході досудового розслідування було допитано директора ТОВ Флектран ОСОБА_1 , яка стверджує, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не має та вперше про нього чує, жодних документів вона не підписувала, а лише надала за винагороду свої дані та паспорт, за допомогою яких і було зареєстровано ТОВ Флектран . Отже, сукупність наведених обставин, на думку контролюючого органу, свідчить про те. що метою створення вищевказаних суб`єктів господарювання, є виключно формування документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Таким чином, за результатом проведеної перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його вищевказаними контрагентами.

17.03.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач виклав позицію аналогічну викладеній у позовній заяві.

Також 17.03.2020р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника в порядку письмового провадження у зв`язку із запровадженням в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19 у період з 12.03.2020р. по 03.04.2020р. карантину через спалах у світі вказаної хвороби.

У судове засідання 17.03.2020р. представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, представник відповідача причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, суд приходить до висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ Об`єднана металургійна компанія (код ЄДРПОУ 32193035) зареєстровано 29.01.2003 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за №12241060001055290 та перебуває на податковому обліку в контролюючих органах з 15.01.2007 року. На дату складання акту перевірки (24.12.2019 р.) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Соборний район м. Дніпра).

Відповідно до свідоцтва №200070423 від 21.09.2012р. є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.12.2019 №1571-п та відповідно до п.19 1 .1 ст.19 1 , п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Дніпропетровській області Руденко В.М. проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана металургійна компанія (код ЄДРПОУ 32193035) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Зернотрейд СВ (код ЄДРПОУ 41141951) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018р. та по взаємовідносинам з ТОВ Флектран (код ЄДРПОУ 41515604) за період з 01.06.2018р. по 30.06.2018р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.12.2019 року №18668/04-36-05-09/32193035, яким встановлено порушення ТОВ Об`єднана металургійна компанія приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у загальній сумі 88354,35грн., в тому числі за квітень 2018 року в сумі 44758,35грн. та за червень 2018 року в сумі 43596,00грн.

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено завищення останнім податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран , оскільки правочини, укладені з цими суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, в ході аналізу наданих товарно-транспортних накладних, що надані на підтвердження транспортування придбаного позивачем товару, встановлено відсутність в них відомостей про вантажно-розвантажувальні операції, а в пунктах навантаження та розвантаження відсутня конкретна адреса. При цьому придбаний позивачем товар, а саме: мазут М-100, реалізує ДП Український дитячий центр Молода гвардія . Також контролюючий орган зауважував, що придбання та реалізація товару здійснюється в один день та майже в один і той же час, що може свідчити лише про документообіг та формування податкової вигоди. Крім того, згідно з наявною податковою інформацією у вказаних контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту (зокрема вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями. Наведені обставини свідчать про відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг. До того ж, за результатами аналізу ЄРПН не встановлено ланцюгу придбання наданих на адресу позивача товарів, а також встановлено ці вищевказані контрагенти здійснюють придбання великої кількості товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, проте їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран . Водночас, ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран є фігурантами в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205,212 Кримінального кодексу України, в ході яких було встановлено, що групою осіб створено ряд суб`єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, в тому числі і ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран , та реквізити яких використовувалися для надання підприємствам реального сектору економіки послуг по мінімізації податкових зобов`язань та незаконному формуванню податкового кредиту. Також в ході досудового розслідування було допитано директора ТОВ Флектран ОСОБА_1 , яка стверджує, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не має та вперше про нього чує, жодних документів вона не підписувала, а лише надала за винагороду свої дані та паспорт, за допомогою яких і було зареєстровано ТОВ Флектран . Отже, сукупність наведених обставин, на думку контролюючого органу, свідчить про те, що метою створення вищевказаних суб`єктів господарювання, є виключно формування документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Таким чином, за результатом проведеної перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його вищевказаними контрагентами.

На підставі акта перевірки від 24.12.2019 року №18668/04-36-05-09/32193035 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002250509 від 23.01.2020 року, яким ТОВ Об`єднана металургійна компанія збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 110442,50грн., в тому числі за основним платежем на суму 88354,00грн. та за штрафними санкціями на суму 22088,50грн.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення №0002250509 від 23.01.2020 року, суд зважає на таке.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

З матеріалів справи слідує, що 19.04.2018 року на підставі договору поставки товарів №1904/2018 від 19.04.2018 року ТОВ Об`єднана металургійна компанія (Покупець) здійснило операцію з придбання товару - мазут М-100 у ТОВ Зернотрейд СВ (Постачальник) у кількості 26,2 т на суму 268550,10грн., в тому числі ПДВ - 44758,35грн.

Факт придбання товару підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною №4 від 19.04.2018 року; рахунком №15 від 19.04.2018 року, податковою накладною №1 від 19.04.2018 року (податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 20.04.2018 року, що підтверджується квитанцією №1), платіжними дорученнями №500 від 20.04.2018 року, №503 від 25.04.2018 року, №506 від 02.05.2018 року та №518 від 10.05.2018 року.

Придбаний ТОВ Об`єднана металургійна компанія товар був реалізований Державному підприємству Український дитячий центр Молода гвардія (код ЄДРПОУ 33636307) на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти №2302/2018/43-Т/ПЗ від 12.03.2018 року.

Факт реалізації товару підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною №19043 від 19.04.2018 року, рахунком №19041 від 19.04.2018 року, податковою накладною №1904 від 19.04.2018 року (податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 15.05.2018 року, що підтверджується квитанцією №1), довіреністю на отримання товару №5/1 від 12.03.2018 року, платіжними дорученнями №1251 від 04.05.2018 року та №1298 від 14.05.2018 року.

Транспортування вище вказаного товару здійснювалося перевізником - ТОВ Діола-Транс (код ЄДРПОУ 31520602) на підставі договору перевезення №1203/2018 року від 12.03.2018 року. Факт транспортування товару підтверджується наступними первинними документами: заявкою на перевезення вантажів №1604 від 18.04.2018 року, товарно-транспортною накладною №1904 від 19.04.2018 року; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000245 від 19.04.2018 року, рахунком-фактурою №СФ-0000232 від 19.04.2018 року, податковою накладною №40 від 19.04.2018 року (податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 23.04.2018 року, що підтверджується витягом з ЄРПН №27820), платіжним дорученням №501 від 20.04.2018 року.

Зберігання товару, придбаного ТОВ Об`єднана металургійна компанія 19.04.2018 року у ТОВ Зернотрейд СВ у кількості 26,2 т не здійснювалося, оскільки вказаний товар цього ж дня було транспортовано до кінцевого споживача - ДП Український дитячий центр Молода гвардія .

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 05.06.2018 року на підставі договору поставки №2 від 05.06.2018 року ТОВ Об`єднана металургійна компанія (Покупець) здійснило операцію з придбання товару - мазут М-100 у ТОВ Флектран (Постачальник) у кількості 25,2 т на суму 261576,00грн., в тому числі ПДВ - 43596,00грн.

Факт придбання товару підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною №1 від 05.06.2018 року; рахунком №1 від 05.06.2018 року, податковою накладною №1 від 05.06.2018 року (податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 20.06.2018 року, що підтверджується квитанцією №1), платіжними дорученнями №564, №568 від 21.06.2018 року.

Придбаний ТОВ Об`єднана металургійна компанія товар був реалізований Державному підприємству Український дитячий центр Молода гвардія (код ЄДРПОУ 33636307) на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти №2302/2018/43-Т/ПЗ від 12.03.2018 року.

Факт реалізації товару підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною №18061 від 18.06.2018 року, рахунком №1806 від 18.06.2018 року, податковою накладною №1806 від 18.06.2018 року (податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 03.07.2018 року, що підтверджується квитанцією №1), довіреністю на отримання товару №5/1 від 12.03.2018 року, платіжним дорученням №1425 від 22.06.2018 року.

Транспортування вище вказаного товару здійснювалося перевізником - ТОВ Діола-Транс (код ЄДРПОУ 31520602) на підставі договору перевезення №1203/2018 року від 12.03.2018 року. Факт транспортування товару підтверджується наступними первинними документами: заявкою на перевезення вантажів №1406 від 15.06.2018 року, товарно-транспортною накладною №1806 від 18.06.2018 року; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000497 від 18.06.2018 року, рахунком-фактурою №СФ-0000480 від 18.06.2018 року, податковою накладною №63 від 18.06.2018 року (податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 26.06.2018 року, що підтверджується квитанцією №1), платіжним дорученням №565 від 21.06.2018 року.

Зберігання товару, придбаного ТОВ Об`єднана металургійна компанія 05.06.2018 року у ТОВ Флектран у кількості 25,2т у період з 05.06.2018 року по 18.06.2018 року здійснювалося на складі ТОВ Флектран (м. Полтава, вул. Комарова,12) на підставі договору про надання послуг відповідального зберігання №0506/2018 від 05.06.2018 року.

Факт зберігання підтверджується наступними первинними документами: актом приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 05.06.2018 року та актом приймання-передачі матеріальних цінностей з відповідального зберігання від 18.06.2018 року.

Відповідно до умов вказаного договору (п.5.4 Договору), обов`язок щодо оплати послуг відповідального зберігання виникає у Поклажодавця з 21-го дня зберігання (розрахунок 20-денного терміну починається з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання). Враховуючи той факт, що термін зберігання товару склав менше ніж 20 календарних днів, у Поклажодавця не виник обов`язок щодо оплати послуг відповідального зберігання, а у Зберігача не виник обов`язок щодо реєстрації податкової накладної.

За наведених обставин, факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Факт використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, складеними за операціями з подальшої реалізації цього товару в адресу державного підприємства (вказані операції в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку підприємства та в податковій звітності за відповідні періоди). При цьому, контролюючий орган не заперечує факт подальшої реалізації позивачем вказаного товару та не робить висновки про нереальність господарських операцій з покупцем товару - ДП Український дитячий центр Молода гвардія .

Стосовно посилань відповідача на те, що придбання товару у ТОВ Зернотрейд СВ та його подальша реалізація в адресу ДП Український дитячий центр Молода гвардія здійснюється в один день, слід зазначити, що вказані операції дійсно здійснювалися в один день -19.04.2018 року. При цьому, відстань від м. Полтави (пункт навантаження) до м. Одеси (пункт розвантаження) складає приблизно 580 км., відповідно, подолання вказаної відстані в межах однієї доби є абсолютно можливим з технічної точки зору. Таким чином, посилання контролюючого органу на придбання та реалізацію товару в один і той же день, як на підставу нереальності господарської операції, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відносно посилань відповідача на відсутність в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних конкретної адреси пунктів навантаження, розвантаження та відомостей про вантажно-розвантажувальні операції суд зазначає наступне.

По-перше, детальна інформація щодо адрес пунктів навантаження, розвантаження товару та щодо здійснення вантажно-розвантажувальних операцій наведена в заявках на перевезення вантажів №1604 від 18.04.2018 року та №1406 від 15.06.2018 року, які надавалися позивачем під час здійснення перевірки, що не заперечується ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Належним чином завірені копії цих заявок також були надані відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, проте, вказані документи безпідставно не були враховані відповідачем як під час проведення перевірки так і під час розгляду заперечень на акт.

По-друге, відповідно до абз.9 ч.2 ст.9 Закону №996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

По-третє, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від " 14" жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюються правила податкового обліку, а лише встановлюються права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення, обумовленого договорами, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, тим більше, що товарно-транспортна накладна є обов`язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, в той час, як законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) або допущення недоліків при їх оформленні з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16 та від 24.05.2019 року у справі №816/1371/16.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач неправомірно занизив податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран , оскільки правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є неможливість встановлення ланцюгу постачання придбаного позивачем товару, а також наявність податкової інформації про недотримання цими контрагентами вимог податкового законодавства та відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, матеріалів товарних запасів, а також складських приміщень за адресами, з яких здійснювалося навантаження товарів, що постачалися, відповідно до наданих товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

По-перше, не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

По-друге, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наведена правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 31.07.2018р. у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, а також на час розгляду справи судом вказані суб`єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також є платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Виписані цими суб`єктами господарювання податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в ЄРПН, що відповідачем не заперечується.

Відповідні податкові зобов`язання та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними контрагентами були задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Твердження фіскального органу у відзиві на позовну заяву та у акті перевірки про наявність кримінальних проваджень, в яких вищевказані контрагенти позивача є фігурантами, не можуть братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, суд вважає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності (нереальності) операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок, визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України. Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих, клопотання прокурорів, тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КАС України підстави для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обґрунтовувати свої рішення окремими твердженнями органів досудового слідства.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14, а також в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Суд зазначає, що саме по собі порушення кримінального провадження без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необґрунтованої податкової вигоди, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Зернотрейд СВ та ТОВ Флектран в ході виконання реальних господарських операцій з поставки товару.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0002250509 від 23.01.2020 року є протиправним, а, отже, підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 2102,00грн., понесені позивачем при зверненні до суду із цим позовом, підлягають стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246 , 250 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана металургійна компанія (код ЄДРПОУ 32193035, місцезнаходження: вул. Генерала Пушкіна, 1, м. Дніпро, 49050) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145051, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0002250509 від 23.01.2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145051, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана металургійна компанія (код ЄДРПОУ 32193035, місцезнаходження: вул. Генерала Пушкіна, 1, м. Дніпро, 49050) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України .

Повний текст рішення суду складений 06.04.2020р.

Суддя О.М. Турова