Рішення

від 02.04.2020 по справі 280/6390/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Справа № 280/6390/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Адам (71600, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, пров.Кіровський, буд.24; код ЄДРПОУ 30764050)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправними та скасування постанови і припису,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Адам (далі - позивач, ПП Адам ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ЗП3037/573/АВ/П/ТД-ФС від 11.12.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 1 877 850,00 грн за порушення вимог ч.ч.1 та 3 ст24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ЗП3037/573/АВ/П від 18.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ПП Адам з питань дотримання законодавства про працю, за результатами якого винесено припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Позивач вважає, що інспекційне відвідування проведено з порушенням встановленого порядку за відсутності підстав для його проведення, оскільки позивачу не надано інформацію про такі підстави. Крім того, позивач був позбавлений можливості подати зауваження на акт відвідування, оскільки припис про усунення виявлених порушень винесено в той самий день, в який складено акт перевірки, хоча позивач від ознайомлення з актом перевірки та його підписання не відмовлявся. По суті виявленого порушення зазначає, що позивач мав взаємовідносини з фізичними особами на підставі цивільно-правових договорів, за якими фізичні особи надавали послуги щодо вилову риби, її сортування та здачі улову на приймальний береговий пункт. На відміну від трудового договору, за яким після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється, дія вищезазначених договорів припинилась після прийняття виконаних робіт та оплати їх вартості, оскільки предметом даних договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес, що характерно для трудових правовідносин. Вказані фізичні особи ніколи не звертались до позивача про прийом на роботу. Вважає, що відповідач безпідставно трактував цивільні правовідносини між ПП Адам та фізичними особами, як трудові. Звертає увагу, що позивач виконував вимоги податкового законодавства в частині нарахування та сплати за фізичних осіб обов`язкових платежів - податків, внесків та зборів. Крім того, зазначає, що фізичні особи фактично перебували в трудових відносинах з іншими роботодавцями, у зв`язку з чим не мали бажання та зацікавленості в укладанні трудового договору з позивачем, а роботи за цивільно-правовим договором виконували у вільний від основної роботи час. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 23 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 30 січня 2020 року.

Відповідач позов не визнав, 29 січня 2020 року подав відзив на позовну заяву (вх.№4665), в якому зазначає, що підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування ПП Адам слугувала інформація, отримана від Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правового договору. Під час заходу державного контролю перевірялось оформлення трудових відносин та встановлено, що позивач допустив 15 працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин. Зазначає, що вид господарської діяльності позивача передбачає наявність спеціального дозволу на використання водних біоресурсів, отже фізичні особи, які не мають такого дозволу, не можуть виконувати такі роботи за цивільно-правовими договорами, а лише можуть працювати як штатні працівники підприємства. Звертає увагу, що у штатному розписі підприємства не передбачено посад для виконання робіт відповідно до його господарської діяльності. Умови укладених цивільно-правових договорів свідчать про наявність ознак підзвітності та підконтрольності, що є характерним для трудових відносин, а характер виконуваної роботи збігається з колом обов`язків за посадою рибалка прибережного лову . Щодо посилань позивача на порушення порядку проведення перевірки та винесення припису про усунення виявлених порушень, відповідач вважає, що оскільки посадові особи відповідача були фактично допущені до проведення інспекційного відвідування, наразі може бути досліджений лише факт наявності або відсутності виявлених порушень. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 30 січня 2020 року підготовче засідання відкладено на 20 лютого 2020 року.

13 лютого 2020 року представник позивача адвокат Крошка В.В. подав відповідь на відзив (вх.6930), у якому зазначив, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника за трудовим договором, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Оплата праці на виконання укладених позивачем з фізичними особами цивільно-правовими договорами не мала систематичного характеру, а була вчинена разово.

Також 13 лютого 2020 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (вх.№6923), просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 лютого 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 23 березня 2020 року.

20 лютого 2020 року представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (вх.№8077).

23 березня 2020 року судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Семененко М.О. у період з 17 березня 2020 року по 27 березня 2020 року, судове засідання перенесено на 02 квітня 2020 року.

02 квітня 2020 року представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без участі сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (вх.№15480).

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності та просили здійснювати судовий розгляд у письмовому провадженні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

За відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Адам , код ЄДРПОУ 30764050, 71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, пров Кировський, б.2, зареєстровано 04.02.2000, дата запису 22.09.2009, номер запису 1 080 120 0000 000889, код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці, код КВЕД 03.12 Прісноводне рибальство (основний), код КВЕД 03.21 Морське рибництво (аквакультура).

Управління отримало від Головного управління Пенсійного фонду України (Василівський відділ обслуговування громадян) лист про надання інформації від 03.10.2019 за №1908, про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

На підставі отриманої інформації 07 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ про проведення заходу державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування ПП Адам .

07 жовтня 2019 року заступником начальника Управління видано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування ПП Адам .

У період 08 по 18 жовтня 2019 року посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ПП Адам , за результатами якого 18 жовтня 2019 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ПП Адам , яка використовує найману працю, №ЗП 3037/573/АВ. Копія акту інспекційного відвідування отримана позивачем 22 жовтня 2019 року.

В ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що у 2018 та 2019 роках 15 фізичних осіб були допущені ПП Адам до роботи без укладання трудового договору, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Також 18 жовтня 2019 року Управлінням винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП3037/573/АВ/П, відповідно до якого позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 18 листопада 2019 року.

25 жовтня 2019 року позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт інспекційного відвідування №ЗП 3037/573/АВ, у яких, крім іншого, вказав про те, що позивача не повідомлено про підстави інспекційного відвідування, не надано направлення на проведення інспекційного відвідування, звернуто увагу на порушення строку внесення припису.

За результатами розгляду поданих заперечень Управління надало відповідь від 01 листопада 2019 року №08/03.4-06/9428 Про розгляд заперечень , за змістом якої повідомлено, що повідомлення керівника підприємства про підстави проведення інспекційного заходу та зазначення підстави проведення заходу в акті чинним законодавством не передбачено. Також зазначено, що у зв`язку з не неможливістю особисто вручити примірник акта інспекційного відвідування, акт інспекційного відвідування та припис оформлено в один день. Вказано, що опис виявлених порушень є обґрунтованим, дії інспектора відповідають процедурі проведення контрольних заходів посадовими особами Держпраці.

14 листопада 2019 року позивач подав скаргу на припис про усунення виявлених порушень №ЗП 3037/573/АВ/П, станом на день розгляду справи по суті інформація щодо результатів розгляду скарги відсутня.

11 грудня 2019 року на підставі акту інспекційного відвідування № ЗП 3037/573/АВ від 18.10.2019, уповноваженою посадовою особою Управління прийнято постанову №ЗП3037/573/АВ/П/ТД-ФС, відповідно до якої на ПП Адам накладено штраф у розмірі 1 877 850,00 грн. за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП.

Не погодившись із правомірністю припису про усунення виявлених порушень та постановою про накладення штрафу уповноваженими особами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, Цивільним кодексом України, яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України (тут і в подальшому норми викладені в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За змістом до ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, крім іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (ч.5.ст.2 Закону №877-V).

Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Системний аналіз наведених норм є підставою для висновку про наявність у відповідача повноважень на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі, щодо оформлення трудових відносин.

Відповідно до ч.3 Закону №877-V одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є те, що здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Частиною 3 ст.6 Закону №877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

З матеріалів справи судом встановлено, що ані під час проведення інспекційного відвідування, ані під час розгляду заперечень на акт перевірки, ані під час розгляду справи про накладення штрафу Управління не повідомило позивача про підстави проведення інспекційного заходу. Навпаки, всупереч вищезазначених норм чинного законодавства у відповіді за результатами розгляду заперечень на акт перевірки відповідач протиправно вказав, що надання таких відомостей не передбачено.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування стало надходження інформації від Головного управління Пенсійного фонду України (Василівський відділ обслуговування громадян) про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Порядок №823).

Пунктом 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені п.5 Порядку №823, серед іншого, інспекційне відвідування здійснюється на підставі інформації Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної (підпункт 6).

Враховуючи, що у спірних правовідносинах були наявні передбачені чинним законодавством підстави для проведення інспекційного відвідування, суд дійшов висновку, що саме по собі неповідомлення об`єкта відвідування про підстави його проведення не може слугувати самостійною та достатньою підставою для визнання такого інспекційного відвідування неправомірним.

За змістом ч.6 ст.7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідно до пунктів 16-18 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з ч.8 ст.7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Пунктом 20 Порядку №823 встановлено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 23 Порядку №823 передбачено, що у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Відповідно до п.24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що за результатами проведення інспекційного відвідування інспектором праці складається акт інспекційного відвідування, на який об`єкт відвідування має право подати зауваження. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, та після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього, виноситься припис та вживаються заходи для притягнення винної посадової особи до відповідальності. Одночасне складення акту та припису можливе лише у випадку, якщо об`єкт відвідування або уповноважена ним особа відмовляється від підписання акта або у разі неможливості особистого вручення акта.

З матеріалів справи судом встановлено, що акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень складені відповідачем в один день - 18.10.2019.

Разом з тим, надана до матеріалів справи копія акту інспекційного відвідування не містить запису про відмову посадових осіб ПП Адам від його підпису. Крім того, відповідачем не наведено жодних причин, які б свідчити про наявність об`єктивних перешкод, що унеможливили особисте вручення акта інспекційного відвідування директору підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що всупереч нормам Закону №877-V та Порядку №823 відповідачем порушено право позивача подати зауваження на акт інспекційного відвідування, а отже при винесенні оскаржуваного припису протиправно не враховано позицію об`єкта відвідування.

Щодо суті виявленого порушення.

Викладена в акті інспекційного відвідування позиція щодо порушення позивачем вимог законодавства про працю обґрунтована тим, що за результатами аналізу укладених з фізичними особами цивільно-правових договорів відповідач дійшов висновку, що вказаним фізичним особам визначено робоче місце, забезпечено оснащенням для вилову риби та водним транспортним засобом, що передбачено ст. 21, 29 КЗпП України та притаманно трудовим відносинам, а не на свій ризик, як зазначено в ст.837 Цивільного кодексу України. Визначені види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат. Фактично виконавці підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку (стаття 57, 142 КЗпП України ), та наявні ознаки строкового трудового договору (п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України), оскільки укладені на визначений термін. Крім того, виконувані фізичними особами роботи збігаються з колом обов`язків за посадою - рибалка прибережного лову, яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами): рибалка прибережного лову - код професії за КП - 6152(6). Також на них покладено обов`язок мати медичні санітарні книжки з відміткою про проходження профілактичного медичного огляду, на них покладена матеріальна відповідальність як на осіб, що пов`язані трудовими обов`язками, як це передбачено статтями 130, 169 КЗпП України.

Позивач не погоджується з такою позицією, та зазначає, що деякі фізичні особи, з якими укладено цивільно-правові договори, мали інше основне місце роботи, або були пенсіонерами, у зв`язку з чим відмовлялись вступати у трудові правовідносини з позивачем. Послуги надавались у вільний від основної роботи час. Крім того, виконувана робота не мала характеру постійної, оскільки її виконання залежало від об`єктивних факторів: погодні умови тощо. Також звертає увагу, що на адресу відповідача було направлено повідомлення щодо виконання припису про усунення виявлених порушень, в якому викладено зазначені обставини, а також зазначено про неможливість оформлення трудових відносин з вказаними особами у зв`язку з припиненням всіх правовідносин, і таке повідомлення визнано відповідачем достатнім для визнання вимог припису виконаними (акт від 12.12.2019 №ЗП4049/573/АВ).

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Статтею 57 КЗпП України передбачено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства, підпорядковуючись при цьому правилам внутрішнього трудового розпорядку і графікам змінності. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17. від 13.06.2019 у справі №815/954/18. від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Згідно з абз.2 та абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Вирішуючи питання про правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та фізичними особами (Виконавець) укладено низку договорів:

- з ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір №13 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №21 від 16.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №27 від 02.04.2018, строк дії до 28.04.2018; цивільно-правовий договір №32 від 05.05.2018, строк дії до 30.05.2018; цивільно-правовий договір №34 від 07.07.2018, строк дії до 20.07.2018);

- з ОСОБА_2 (цивільно-правовий договір №12 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №20 від 16.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №26 від 02.04.2018, строк дії до 28.04.2018; цивільно-правовий договір №33 від 05.05.2018, строк дії до 30.05.2018; цивільно-правовий договір №35 від 07.07.2018, строк дії до 20.07.2018; цивільно-правовий договір №39 від 03.10.2018, строк дії до 31.10.2018; цивільно-правовий договір №41 від 03.11.2018, строк дії до 30.12.2018);

- з ОСОБА_3 (цивільно-правовий договір №10 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №18 від 15.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №24 від 02.04.2018, строк дії до 07.04.2018);

- з ОСОБА_4 (цивільно-правовий договір №36 від 04.10.2018, строк дії до 30.10.2018; цивільно-правовий договір №6 від 20.03.2019, строк дії до 21.06.2019; цивільно-правовий договір №12 від 10.07.2019, строк дії до 26.09.2019);

- з ОСОБА_5 (цивільно-правовий договір №19 від 15.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №25 від 02.04.2018, строк дії до 07.04.2018);

- з ОСОБА_6 (цивільно-правовий договір №1 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №6 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_7 (цивільно-правовий договір №2 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №7 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_8 (цивільно-правовий договір №4 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №9 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_9 (цивільно-правовий договір №3 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №8 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_10 (цивільно-правовий договір №22 від 22.03.2018, строк дії до 23.03.2018);

- з ОСОБА_11 (цивільно-правовий договір №11 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №40 від 03.10.2018, строк дії до 31.10.2018; цивільно-правовий договір №42 від 03.11.2018, строк дії до 30.12.2018; цивільно-правовий договір №4 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019);

- з ОСОБА_12 (цивільно-правовий договір №3 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019);

- з ОСОБА_13 (цивільно-правовий договір №2 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019; цивільно-правовий договір №13 від 06.08.2019, строк дії до 30.09.2019);

- із ОСОБА_14 (цивільно-правовий договір №38 від 04.10.2018, строк дії до 30.10.2018; цивільно-правовий договір №7 від 20.03.2019, строк дії до 21.06.2019; цивільно-правовий договір №11 від 10.07.2019, строк дії до 26.09.2019);

- з ОСОБА_15 (цивільно-правовий договір №1 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019; цивільно-правовий договір №14 від 06.08.2019, строк дії до 30.09.2019).

Укладені договори є аналогічними за змістом.

Предметом вказаних договорів є надання послуг з виходу на промисел, що передбачає вилов риби, сортування виловленої риби по видам, здача на приймальний береговий пункт приймання риби улову в розмірі 100 %. Відповідно до п.1.5 договорів виконавець самостійно організовує надання послуг, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Пунктом 2.1 договорів визначено, що Замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі до 30 % від вилову згідно Акту прийому наданих послуг. У п.2.3 договорів визначено що єдиною підставою для виплати винагороди Виконавцю є акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами не пізніше 10 днів з моменту фактичного надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Таким чином, з умов договорів, укладених між позивачем та вказаними фізичними особами вбачається, що між сторонами укладені саме цивільно-правові договори, правовідносини за якими регулюються нормами цивільного законодавства, оскільки такі договори не зобов`язували виконувати правила внутрішнього розпорядку та передбачали самостійну організацію роботи з виконання умов таких договорів, з огляду на строки дії таких договорів носили тимчасовий характер, передбачали оплату в розмірі.

Крім того, результати виконання договорів сторони оформили актами приймання-передачі виконаних робіт за цивільно-правовим договором, яким погодили розмір оплати за наданий об`єм послуг. Зазначене вказує на те, що оплата за виконані роботи не мала систематичного характеру, як це передбачено трудовим договором, а була вчинена за фактично надані послуги в залежності від обсягу улову.

Також наданими Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ підтверджується виконання ПП Адам обов`язків податкового агента щодо декларування та сплати обов`язкових платежів за фізичних осіб.

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , є безпідставними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Враховуючи, що суд встановив відсутність порушення позивачем статті 24 КЗпП України при оформленні взаємовідносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , тобто відсутній факт використання праці неоформлених працівників та допуск працівників до роботи без належного оформлення трудового договору, а відтак відсутні підстави винесення припису та застосування штрафу, передбаченого статтею 265 КЗпП України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що винесені відповідачем припис про усунення виявлених порушень від 18.10.2019 року №ЗП 3037/573/АВ-П та постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 11.12.2019 року №ЗП 3037/573/АВ/П/ТД-ФС є протиправними та підлягають скасуванню.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних припису про усунення виявлених порушень та постанови про накладення штрафу уповноваженими особами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 21 131,00 грн.

Враховуючи наведене, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 131,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізької області про усунення виявлених порушень від 18 жовтня 2019 року №ЗП 3037/573/АВ/П.

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 грудня 2019 року № ЗП 3037/573/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держпраці у Запорізької області на користь Приватного підприємства Адам судові витрати зі сплати судового збору в сумі 21 131,00 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Приватне підприємство Адам , місце знаходження 71600, Запорізька область, Висилівський район, м. Василівка, провулок Кировський, буд. 2, код ЄДРПОУ 30764050.

Відповідач - Головне управління Держпраці у Запорізькій області, місцезнаходження: 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко