Рішення

від 06.04.2020 по справі 380/1800/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1800/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якій просить суд: визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 протиправним; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з дня звернення за призначенням пенсії (09.09.2019 р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 вересня 2019 року подав заяву до Пустомитівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області про призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №1, та додав необхідні документи, які свідчать про наявність у нього пільгового стажу роботи по Списку №1 13 років 4 місяці 16 днів. Листом-відповіддю №6723/03.22-36 від 05.11.2019 Пустомитівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області повідомив ОСОБА_1 про прийняття рішення №302 від 05.11.2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 cт. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з тих підстав, що відсутній стаж роботи, необхідний для призначення даного виду пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 04.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.03.2020 на адресу Львівського окружного адміністративного суду за вх. №16167 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач у справі зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві, а дії Управління щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є правомірними та відповідають чинному законодавству. Відповідач звернув увагу суду на той факт, що згідно з наказом по Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці від 18.01.1995 №6 Про результати атестації робочих місць , скляний цех, у якому працював ОСОБА_1 , у списку атестованих відсутній. Скляний цех зазначений у списку атестованих лише у наказі по Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці від 26.07.2001 №55-к Про результата атестації робочих місць за умовами праці , відповідно не атестованим залишився період з 21.08.1992 по 25.07.2001 та роботу за даний період не можна визначити як роботу на пільгових умовах. Крім цього копії первинних документів, доданих до заяви, завірені Львівською обласною організацією Національна Спілка художників України. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика (ЄДРПОУ 02913682) припинила діяльність 12.12.2013. Відтак, відповідно до листа Управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України від 10.10.2019 №1455/10-2011 у зв`язку з тим, що Львівська обласна організація Національна Спілка художників України не є правонаступником Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики та архівною установою, відсутні підстави для проведення перевірки документів на ОСОБА_1 . На підставі наведеного, відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

20.03.2020 на адресу Львівського окружного адміністративного суду від представника позивача - Богомазової І.О. за вх. №15430 надійшло клопотання про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

31.03.2020 на адресу Львівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 за вх. №17642 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав на безпідставність тверджень позивача про Львівську обласну організацію Національної Спілки художників України як неналежного суб`єкта, що посвідчив копії документів, доданих відповідачем до заяви про призначення пенсії, зв`язку з відсутністю правонаступництва Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (додаток №3 позовної заяви) КП Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика ліквідоване з 12.12.2013, а його засновником є Львівська обласна організація Національної спілки художників України. Позивач просив позовні вимоги задовільнити повністю.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 підтверджується трудовий стаж позивача, зокрема пільговий трудовий стаж по Списку №1, щодо якого виникли спірні правовідносини: 6 років 7 місяці 15 днів - період роботи з 23.11.1989 по 07.07.1996 на посаді баночника-видувальника скловиробів Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики (запис у трудовій книжці №№9, 10, 11, 12); 2 місяці 13 днів - період роботи з 13.10.2005 по 26.12.2005 на посаді видувальника скловиробів ТзОВ Львівська фабрика мистецтв (запис у трудовій книжці №№14, 15); 2 роки 1 місяць 29 днів - період роботи з 27.12.2005 по 27.01.2008 на посаді видувальника скловиробів ПП Склоцех Львівської фабрики мистецтв (запис у трудовій книжці №№16, 17); 1 рік 4 місяці 15 днів - період роботи з 15.05.2008 по 30.09.2009 на посаді склодува ФОП ОСОБА_2 (запис у трудовій книжці №№18, 19); 1 рік 9 місяців 10 днів - період роботи з 10.10.2009 по 20.07.2011 на посаді видувальника скловиробів ТзОВ Галицьке скло (запис у трудовій книжці №№20, 21); 1 рік 2 місяці 24 дні - період роботи з 06.11.2013 по 30.01.2015 на посаді склодува ФОП ОСОБА_3 (запис у трудовій книжці №№26, 27).

Крім цього відомостями вказаної трудової книжки підтверджується також загальний трудовий стаж позивача з 01.07.1987 по 18.04.1988, з 27.05.1988 по 10.03.1989, з 06.06.1989 по 22.11.1989 включно, з 29.07.2011 по 30.09.2013, з 19.02.2015 по 24.06.2016, та починаючи з 01.11.2016 по даний час /арк.спр.10-16/.

Наказом по Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці Художнього фонду Львівської Спілки художників від 05.01.1993 №3 ОСОБА_1 присвоєно четвертий розряд видувальника /арк.спр. 33/.

Наказом №6 Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики Художнього фонду Львівської Спілки художників від 18.01.1995 Про результати атестації робочих місць , затверджено перелік професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, в тому числі і на пільгове пенсійне забезпечення, в тому числі передбачено право на зарахування пільгового трудового стажу працівникам склоцеху за професією видувальника /арк.спр.28/.

Копією довідки уточнюючої особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, №125 від 11.08.2006 Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, підтверджується що ОСОБА_1 з 23.11.1989 по 04.01.1993 (03 роки 01 місяць 11 днів) працював на виробництві скловиробів в якості баночника, що передбачено Списком №1, розділом XV, підрозділом 1;а, пунктом 1150101а-11548; з 05.01.1993 по 07.07.1996 (03 роки 06 місяців 3 дні) на виробництві скловиробів в якості видувальника скловиробів, що передбачено Списком №1, розділом XV, підрозділом 1;а, пунктом 1150101а-11548; з 03.03.1997 по 12.10.2005 (08 років 07 місяців 09 днів) на виробництві скловиробів в якості видувальника скловиробів, що передбачено Списком №1, розділом XV, підрозділом 1;а, пунктом 1150101а-11548 /арк.спр.39/.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика ліквідоване з 12.12.2013, а його засновником є Львівська обласна організація Національної спілки художників України /арк.спр.17-21/.

Довідкою Львівської обласної організації Національної Спілки художників України від 03.09.2019 підтверджується, що Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика, яка ліквідована по банкрутству, починаючи з 01.01.1992 по 22.10.2005 працювала в повному режимі без простоїв /арк.спр. 40/.

ОСОБА_1 09.09.2019 подав заяву до Пустомитівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області про призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №1, та додав необхідні документи, а саме: 1) копію трудової книжки: 2) копію паспорта; 3) копію картки фізичної особи-платника податків; 4) копію наказу №30 від 02.12.2009; 5) копію наказу №79 від 30.09.1994; 6) копію наказу №55 від 26.07.2001; 7) копію наказу №6 від 18.01.1995; 8) копію наказу №119 від 23.11.1989; 9) копію наказу №21 від березня 1992; 10) копію наказу №3 від січня 1993; 11) копію наказу №4 від 12.10 2005; 12) копію довідки №2 від 03.09.2019; 13) копію висновку №2405 віл 15.12.2009; 14) копію довідки №125 від 11.08.2006; 15) копію довідки №16 від 03.09.2019; 16) копію довідки №17 від 29.08.2019; 17) копію довідки №19 від 29.08.2019; 18) копію довідки №20 від 29.08.2019; 19) копію договору відповідального зберігання №5 від 16.03.2012 /арк.спр.22/.

Рішенням №302 від 05.11.2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 cт. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з підстави відсутності стажу роботи, необхідного для призначення даного виду пенсії. Рішення мотивовано тим, що не підтверджено пільговий трудовий стаж за Списком №1 за період з 21.08.1992 по 25.07.2001 у зв`язку з відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць за вказаний період. Крім цього Львівська обласна організація Національна Спілка художників України не є правонаступником Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики та архівною установою, а отже правові підстави для скерування запиту щодо витребування документів, що підтверджують факт роботи на пільгових умовах та інших документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , відсутні /арк.спр.6-9/.

Фактично відповідач відмовив у зарахуванні позивачу до пільгового трудового стажу за Списком №1 період роботи позивача з 23.11.1989 по 12.10.2005 на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Стосовно інших періодів пільгового трудового стажу позивача спору не існує.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до вимог п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування : чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За вимогами абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Аналогічні норми передбачено ст. 114 Закону №1058-IV.

Проаналізувавши викладені норми законодавства України, суд зазначає, що на момент звернення за призначенням пенсії (09.09.2019 року) ОСОБА_1 досяг 50 річного віку, та для призначення пенсії за п. а ст. 13 Закону №1788-ХІІ повинен був довести, що стаж його роботи складає не менше 22 років 6 місяців, при цьому стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, - не менше 10 років.

Відомостями трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що загальний стаж його роботи на момент звернення за призначенням пенсії складав більше 25 років.

Стосовно стажу роботи ОСОБА_1 із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Поряду застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

До 01.01.1992 діяв Список №1 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах , затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.

У період з 01.01.1992 по 10.03.1994 діяв Список №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, період з 10.03.1994 по 16.01.2003 - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, період 16.01.2003 по 02.08.2016 - Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, період з 03.08.2016 - Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.

Як зазначив позивач, не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними документами, робота позивача з 23.11.1989 по 04.01.1993 (03 роки 01 місяць 11 днів) на виробництві скловиробів в якості баночника, з 05.01.1993 по 07.07.1996 (03 роки 06 місяців 3 дні) та з 03.03.1997 по 12.10.2005 (08 років 07 місяців 09 днів) на виробництві скловиробів в якості видувальника скловиробів, була передбачена відповідним діючим в конкретний період часу Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України №41 від 01.08.1992 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1, 2 ст. 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність вищевказаних правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту а статті 13 Закону №1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, відповідно до пункту а статті 13 Закону №1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Підсумовуючи суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Матеріалами справи підтверджується спірний пільговий трудовий стаж роботи ОСОБА_1 із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 в період з 23.11.1989 по 04.01.1993 (03 роки 01 місяць 11 днів) на виробництві скловиробів в якості баночника, з 05.01.1993 по 07.07.1996 (03 роки 06 місяців 3 дні) та з 03.03.1997 по 12.10.2005 (08 років 07 місяців 09 днів) на виробництві скловиробів в якості видувальника скловиробів у Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Більше того, факт проведення атестації робочих місць підтверджується Копією довідки, уточнюючої особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, №125 від 11.08.2006 Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене оскільки всі доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовуються дослідженими судом письмовими доказами та нормами проаналізованого законодавства України, позивачем належним чином на підставі первинних документів доведено протиправність дій відповідача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір-доручення про надання правової допомоги №1258/Б від 20.12.2019; ордер серії ВС №1011055; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.09.2012 №1968; акт виконаних робіт від 16.03.2020; квитанцію про здійснення електронного платежу №0.0.1622208050.1 від 19.02.2020 на суму 3000,00 грн. та №0.0.1564970574.1 від 24.12.2019 на суму 3000,00 грн.

Відповідно до умов договору від 20.12.2019 за дорученням замовника виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати правову допомогу іншій стороні - клієнту за певну винагороду (гонорар) та з відшкодуванням певних витрат, необхідних для виконання договору. У вказаному договорі також узгоджено, що одна година роботи дорівнює 750,00 грн.

Судом встановлено, що ордер від 24.12.2020 видано на підставі Договору №1258/Б від 20.12.2019 адвокату ОСОБА_4 .

Зі змісту акта виконаних робіт від 22.01.2020 з`ясовано, що адвокат надав такі послуги із зазначенням витраченого часу на їх реалізацію:

- вивчення матеріалів справи, опрацювання нормативно-правової бази, надання консультації у справі - 2 год.; витрати - 1500,00 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/1800/20 - 5 год.; витрати - 3750,00 грн.;

- підготовка та подання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №380/1800/20 - 1 год.; витрати - 750,00 грн.

Вартість вказаних послуг встановлено 6000,00 грн.

Відповідні послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме в сумі 6000,00 грн., що підтверджується вказаними вище квитанціями.

Судом встановлено зв`язок договору-доручення про надання правової допомоги з відповідним актом приймання-передачі послуг від 22.01.2020 та відповідними платіжними квитанціями.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У п. 269 цього рішення суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд зауважує, що представник позивача в переліку послуг згідно з розрахунком витрат на правничу допомогу зазначив серед іншого вивчення матеріалів справи, опрацювання нормативно-правової бази, надання консультацій по справі, що зайняло 2 години та підготовку та подання до суду позовної заяви, що зайняло 5 годин.

З врахуванням того, що представник позивача попередньо аналізував законодавство та судову практику, формував правову позицію у справі, надавав правові консультації щодо предмета спору, підготовка та подання до суду позовної заяви не потребувало від представника позивача значного обсягу юридичної та технічної роботи.

З позиції суду підготовка та подання до суду адміністративного позову включає процес аналізу законодавства та судової практики.

Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.

Крім цього, з врахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 протиправним.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Мирополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з дня звернення за призначенням пенсії (09.09.2019).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 грн.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2020.

Суддя Кравців О.Р.